27 травня 2015 р. Справа № 1570/3615/2012
Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Винконцерн» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
06.06.2012р. ТОВ «Винконцерн» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.05.2011 року №0000122301, №0000132301, №0000162301, №0000172301, №0000222301, №0000232301, №0000262301, №0000272301, №0000282301, №0000292301 та від 28.04.2011 року №0000401701.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов необґрунтованих висновків про порушення підприємством вимог діючого податкового законодавства, на підставі яких, виніс протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Винконцерн» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача від 04.05.2011 року №0000132301 в частині збільшення товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 476764 грн., у тому числі: за основним платежем - на суму 381413 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 95351 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області 18.10.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули з невідомих причин, про дату, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
В період з березня-квітня 2011 року, на підставі направлень від 22.03.2010 року №347/23, від 04.04.2011 року №422/23, наказу від 22.03.2011 року №219, посадовими особами відповідача, згідно із п.п.78.1.21, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.82.1 ст.82 ПК України та, відповідно до відомостей з ЄДР від 10.06.2010 року №15521150015001247 щодо припинення юридичної особи, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Винконцерн» з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 21.03.2011 року, іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 21.03.2011 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 18.04.2011 року №1120/23-118/24541545, яким встановлено наступні порушення підприємством позивача вимог діючого на той час законодавства, а саме:
- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 5.1, п. 5.9, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.2.10 п. 5.2, п.п. 5.4.6 п. 5.4, п.п. 5.5.1 п. 5.5, п.п. 5.2.15 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого занижено від'ємне значення оподаткування з податку на прибуток за 2010 рік в сумі 2799297 грн.;
- п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР та п.187.1 ст.187, п.198.2 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 430 320 грн., у тому числі по періодам: у травні 2010 року - на суму 37028 грн.; у липні 2010 року - на 21030 грн.; у жовтні 2010 року - на 122119 грн.; у листопаді 2010 року - на 78061 грн.; у грудні 2010 року - на 172082 грн. та занижено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 26 Декларації з ПДВ) на суму 264 185 грн., у т.ч.: за січень 2011 року - на суму 264185 грн.;
- п.п.214.1.1. п.214.1 ст.214, п.217.1 ст.217 ПК України та ст.4 Декрету КМУ «Про акцизний збір», в результаті чого, занижено акцизний збір в загальній сумі 346 037грн., у тому числі по періодам: травень 2010 року - 11898 грн.; липень 2010 року - 16095 грн.; серпень 2010 року - 15228 грн.; вересень 2010 року - 17383 грн.; жовтень 2010 року - 61517 грн.; листопад 2010 року - 66648 грн.; грудень 2010 року - 93343 грн.; січень 2011 року - 5116 грн.; лютий 2011 року - 58809 грн.;
- п.2 ст.41 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища та стягнення цього збору» (затв. Постановою КМУ від 01.03.1993р.), в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього середовища всього на суму 3963,39 грн., у тому числі по періодам: 2 квартал 2010 року - 1371,29 грн.; з квартал 2010 року - 1351,27 грн.; 4 квартал 2010 року - 1240,83 грн.;
- ст.4 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 року №2918-ІІІ, в результаті чого занижено збір за спецвикористання водних ресурсів у сумі 1445,29 грн., у тому числі по періодам: 2 квартал 2010 року - 445,29 грн.; 3 квартал 2010 року - 500,00грн.; 4 квартал 2010 року - 500,00 грн.;
- ст.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 року №115 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння», в результаті чого занижено збір за геологорозвідувальні роботи у сумі 146,86 грн., у тому числі по періодам: 2 квартал 2010 року - 46,86 грн.; 3 квартал 2010 року - 50,00 грн.; 4 квартал 2010 року - 50,00 грн.;
- Декрету Кабінету Міністрів України №5693 від 20.05.1993р. «Про місцеві податки та збори», рішення Білгород-Дністровської міської ради №20-ХХІ від 27.06.2002р., в результаті чого занижено комунальний податок у сумі 1876,80 грн., у тому числі по періодам: 2 квартал 2010 року - 404,60 грн.; 3 квартал 2010 року - 873,80 грн.; 4 квартал 2010 року - 598,40 грн.;
- ст.14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. №2535-ХІІ в результаті чого занижено плату за землю у сумі 6479,58 грн. (у т.ч. по періодам: січень 2011 року - 3239,79 грн.; лютий 2011 року - 3239,79 грн.) та у сумі 3717,23грн. (у т.ч. по періодам: 2010 рік - 3717,23 грн.).
- ст.ст.1,2,3 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 09.04.1999р. №587-ХІУ, в результаті чого занижено збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у сумі 2588 грн., у тому числі по періодам: травень 2010 року - 427 грн.; червень 2010 року - 79 грн.; липень 2010 року - 165 грн.; серпень 2010 року - 192 грн.; вересень 2010 року - 144 грн.; жовтень 2010 року - 227 грн.; листопад 2010 року - 184 грн.; грудень 2010 року - 710 грн.; січень 2011 року - 59 грн.; лютий 2011 року - 401 грн.;
- п.1.3 ст.1, п.3.4 ст.3, п.п.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.6.1, п.п.6.5.1 п.6.5 ст.6, п.п.9.10.1, п.п.9.10.3 п.9.10 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-ІУ, ст.4 Постанови КМУ №2035 від 26.12.2003р. «Про затвердження Порядку документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги», у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 4573,81 грн., не нараховано штрафу на працівників у сумі 313,47 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки, уповноваженою особою відповідача були винесені податкові повідомлення-рішення від 04.05.2011 року:
- №0000122301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 510 грн., у тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 510 грн.;
- №0000132301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 539428 грн., у тому числі за основним платежем - 430320 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 109108 грн.;
- №0000162301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: виноробна продукція на суму 418094 грн., у тому числі за основним платежем - 346037 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 72057 грн.;
- №0000172301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: Інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища на суму 5463 грн., у тому числі за основним платежем - 3963 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1500 грн.;
- №0000222301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: збір за спеціальне водокористування загальнодержавного значення на суму 2316 грн., у тому числі за основним платежем - 1445 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 871 грн.;
- №0000232301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету на суму 694 грн., у тому числі за основним платежем - 147 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 547 грн.;
- №0000262301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з комунального податку на суму 2856 грн., у тому числі за основним платежем - 1877 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 979 грн.;
- №0000272301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 6652 грн., у тому числі за основним платежем - 6480 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 172 грн.;
- №0000282301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: збір за розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на суму 4461 грн., у тому числі за основним платежем - 2227 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2234 грн.;
- №0000292301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 4816 грн., у тому числі за основним платежем - 3717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1099 грн. та від 28.04.2011р. № 000040170, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 62217,83 грн., у тому числі за основним платежем - 4573,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57644,02 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог та, відповідно з правомірності дій та часткової протиправності одного спірного рішення відповідача від 04.05.2011 року №0000132301.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи та спірного акту перевірки, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000132301 від 04.05.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 539428 грн. (у т.ч. за основним платежем - 430320 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 109108 грн.) стали висновки податкової інспекції про порушення підприємством позивача приписів п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 діючого на той час Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР та п.187.1 ст.187, п.198.2 ст.198 ПКУ, в результаті чого, перевіряючі дійшли висновку про заниження ТОВ «Винконцерн» податку на додану вартість на загальну суму 430320 грн. (у т.ч. по періодам: у травні 2010р. - на суму 37028 грн.; у липні 2010р. - на 21030 грн.; у жовтні 2010р. - на суму 122119 грн.; у листопаді 2010р. - на 78061 грн.; у грудні 2010р. - на суму 172082 грн.) та заниження суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (рядок 26 Декларації з ПДВ) на суму 264185 грн., у т.ч.: за січень 2011р. - на суму 264185 грн.
Проте, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, може лише частково погодитися з вказаними висновками відповідача, з огляду на наступне.
Так, зокрема, як зазначено у спірному акті, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.10.2009р. по 21.03.2010р. встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 430 320 грн. (в т.ч. по періодам: у травні 2010р. - на суму 37028 грн.; у липні 2010р. - на суму 21030 грн.; у жовтні 2010р. - на суму 122119 грн.; у листопаді 2010р. - на суму 78061 грн.; у грудні 2010р. - на суму 172082 грн.), а також заниження суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (ряд.26 Декларації з ПДВ) на суму 264185 грн., у т.ч.: за січень 2011р. - на суму 264185 грн.
Порядок визначення та сплати сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначений Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, відповідно до положень п.1.6 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
А у відповідності до п.1.7 ст.1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Як слідує зі змісту п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Також, як зазначено в акті перевірки перевіряючими встановлено недекларування податкового зобов'язання за період з 01.10.2009р. по 21.03.2010р. у розмірі - 2033019 грн.
У даних таблиці, яка розміщена на стор.20 акту перевірки, відображено заниження сум податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 2033019 грн. в розрізі кожного звітного періоду.
Крім того, як вбачається з вказаного акту, при проведенні перевірки сум податкових зобов'язань з ПДВ відповідачем були використані первинні документи, зведені облікові регістри за період з 01.10.2009 року по 21.03.2011 року: оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках; аналіз по рахунках 301,311,312,20,26,28,361,362,701,702,703; аналітичні відомості у розрізі контрагентів по рахунках 361,362; первинні документи із продажу: видаткові накладні, акти виконаних робіт (послуг), товарно-транспортні накладні, вантажно-митні декларації; копії податкових накладних виданих покупцям; розрахунки коригування податкових зобов'язань у зв'язку із зміною ціни або кількості, виписані покупцям таких товарів; первинні банківські та касові документи: виписки банків, платіжні доручення, касові звіти, касові ордери; угоди, договори укладені із покупцями.
В цьому акті перевірки також встановлено недекларування позивачем податкового кредиту за період з 01.10.2009р. по 21.03.2010р. у розмірі - 1923417 грн. При цьому, на стор.27 цього акту відображено співставлення даних сум податкового кредиту з даними декларації з ПДВ ТОВ «Винконцерн» та даним, отриманим в результаті перевірки, а також встановлено заниження податкового кредиту по кожному звітному періоду.
Так, як видно з матеріалів справи, при визначенні сум податкового кредиту з ПДВ відповідачем використовувались наступні документи: оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках; аналіз по рахунках 201, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 22, 23, 25, 26, 28, 301, 311, 312, 372, 631, 632, 91, 92, 93, 94, 95, 97; первинні банківські та касові документи: виписки банків, платіжні доручення, касові звіти, касові ордери, авансові звіти; угоди, договори укладені із постачальниками; видаткові накладні від постачальників, рахунки, акти приймання-передачі товарів; реєстри отриманих податкових накладних; оригінали податкових накладних отриманих від постачальників; розрахунки коригування отримані від постачальників.
Таким чином, з аналізу вищевикладеного, судова колегія, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов висновку, що згідно даних податкового органу, сума заниження податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.10.2009р. по 21.03.2011р. склала всього 2 033 019 грн., а сума заниження податкового кредиту склала всього 1 923 417 грн.
Так, за результатами перевірки сума донарахування податкових зобов'язань з ПДВ складає 109 602 грн. (т.б. 2033019 грн. - 1923417 грн.), у тому числі: за 2010р. - 430 320 грн., за січень - лютий 2011р. - 320 718 грн. Тому: 109 602 грн. (430 320 + 320 718).
Отже, в результаті співставлення даних акту перевірки з даними спірного податкового повідомлення - рішення від 04.05.2011 року №0000132301, судом встановлено, що в податковому повідомленні - рішенні визначена сума податкового зобов'язання з ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 430 320 грн., що на 320 718 грн. (430 320 грн. - 109 602 грн.) більше, чим вбачається з даних акту перевірки.
Окрім того, судами обох інстанцій встановлено, що при проведенні перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2009 року по 21.03.2010 року відповідачем не було враховано податкові накладні, отримані ТОВ «Винконцерн» від постачальників у 2010 році на загальну суму 364 169,02 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 60694,84 грн.), а саме: №1137 від 15.12.2010р., №1065 від 29.11.2010р. та №1066 від 30.11.2010р.
Таким чином, за результатами дослідження реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, податкових накладних, підтверджується сума заниження податкового зобов'язання з ПДВ за період з 01.10.2009р. по 21.03.2011р. на суму 48 907 грн., що на 381 413 грн. менше (430 320 грн. - 48 907 грн.), ніж відображено в даних акту перевірки.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, перевіркою встановлено, що ТОВ «Винконцерн», в порушення вимог ст.49 ПК України, не були подані до ДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень, лютий 2011 року. Зазначені обставини під час судового розгляду справи представником позивача не спростовувались.
З огляду на викладене, судова колегія, як і окружний суд, погоджується з висновком акту перевірки в частині встановлення порушення підприємством позивача приписів ст.49 ПКУ, в результаті неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за вищевказаний період, отже нарахування останньому податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1530 грн. за неподання податкових декларацій є правомірним та узгоджується з вимогами з п.54.3 ст.54, п.120.1 ст.120 ПК України.
Таким чином, в зв'язку з вказаними вище обставинами, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності податкового повідомлення - рішення №0000132301 від 04.05.2011р. лише в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 62 664 грн., у тому числі: за основним платежем - 48 907 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 757 грн. (т.б. 48907 грн. х 25% = 12227 грн. + 1530 грн.), в іншій же частині щодо збільшення ТОВ «Винконцерн» суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 476764 грн. (у т.ч. за основним платежем - на суму 381413 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 95 351 грн.) зазначене податкове повідомлення - рішення є протиправним, а отже підлягає скасуванню.
Що ж стосується решти позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 04.05.2011 року №0000122301, №0000162301, №0000172301, №0000222301, №0000232301, №0000262301, №0000272301, №0000282301, №0000292301 та від 28.04.2011р. №000040170, то судова колегія, уважно дослідивши матеріали справи та спірний акт перевірки, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що останні винесені податковим органом правомірно, в межах компетенції та у спосіб, передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини.
До того ж, при цьому, слід звернути увагу на те, що постанова окружного суду в цій частині сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалася.
З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Винконцерн» підлягають лише частковому задоволенню, що, в свою чергу, в даному випадку і було правильно встановлено судом 1-ї інстанції.
Також, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в даному випадку, не було належним чином зроблено представниками відповідача при розгляді даної справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко