27 травня 2015 р. Справа № 821/4739/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
при секретарях Данюк А.І. і Кіселик Д.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «СІТІ-М ТОРГ» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
05.12.2014р. ПП «СІТІ-М ТОРГ» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00011012202 від 07.10.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 807489 грн. (з яких 645991 грн. - за основним платежем, 161498 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві щодо безтоварності операцій з ТОВ «Група Спецпром» на поставку товарів є неправомірними та недоведеними, оскільки вони ґрунтуються виключно на акті про неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента, а не на підставі первинних бухгалтерських документів, а тому, відповідно, винесене на підставі цього акту спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як протиправне.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року адміністративний позов ПП «СІТІ-М ТОРГ» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 07.10.2014 р. №00011012202.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві 02.02.2015р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 08.01.2015р. представник позивача Алєксєєва Н.С. апеляційну скаргу податкового органу не визнала та надала по справі свої усні пояснення, а також заперечення на апеляційну скаргу.
В судовое ж засідання 27.05.2015р. представник позивача не прибула з невідомих причин, про день, час та місце розгляду справи була своєчасно та належним чином повідомлена.
Представник відповідача, в свою чергу, з невідомих підстав теж не прибув в жодне судовое засідання суду 2-ї інстанції, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.
В зв'язку із неявкою сторін та за наявності вже висловленої представником позивача позиції, апеляційний суд, згідно із приписами п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, закінчив розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи і доводи цієї апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
У вересні 2014 року інспекторами-ревізорами ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «СІТІ-М ТОРГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при веденні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Група Спецпром» за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 р., за результатами якої складено акт від 23.09.2014 р. №1058/26-54-22-02-38885389.
Так, у висновках цього акту перевірки вказано, що перевіряючими було встановлено порушення підприємством позивача вимог п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.4,201.6,201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого, було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягають нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 645 991 грн. - за червень 2014р.
На підставі зазначеного акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014р. №00011012202, яким підприємству позивача збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 807 489 грн., з яких 645991 грн. - за основним платежем, 161498 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою збільшення суми грошових зобов'язань з ПДВ слугували висновки перевіряючих про «безтоварність» господарських операцій між ПП «СІТІ-М ТОРГ» і ТОВ «Група Спецпром», які ґрунтуються виключно на акті ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 04.08.2014р. №194/15-52-22-05-07 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Група Спецпром» щодо документального підтвердження господарських відносин за період лютий-червень 2014 року», в якому зазначено, що контрагент позивача має стан "8" (т.б. до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), у зв'язку з чим не можливо отримати документальне підтвердження порядку відображення в бухгалтерському та податковому обліках господарських операцій та не можливо підтвердити їх реальність на суму ПДВ - 4722214 грн. за період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р.
Таким чином, саме на підставі вказаного акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Група Спецпром» відповідачем і було зроблено висновок про вчинення господарських операцій між ПП «СІТІ-М ТОРГ» та його контрагентом з метою їх документування без мети реального настання правових наслідків.
Не погоджуючись із вказаним вище рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності висновків та спірного рішення податкового органу, та відповідно, з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Проте, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з 01.01.2011 р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Як вбачається з приписів п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
А згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.
Отже, з точки зору податкового законодавства України, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.
Так, апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що 27.06.2014 р. між ПП «СІТІ-М ТОРГ» (м.Київ) та ТОВ «Група Спецпром» (м.Одеса) укладено договір поставки №27/05-29, відповідно до п.1 якого, Продавець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність Покупцю, що належить Продавцеві на праві власності, товар згідно видаткових накладних, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його. При чому, Продавець зобов'язується передати товар Покупцю під час підписання цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити передбачену цим договором ціну одночасно з отриманням товару від Продавця (п.2).
Як видно з матеріалів справи, на виконання умов вказаного вище договору ТОВ «Група Спецпром» у червні 2014 року поставило підприємству позивача «товар» на загальну суму 3 875 946 грн., з яких ПДВ - 645991,10 грн., що підтверджується наданими позивачем суду 1-ї інстанції копіями видаткових накладних від 30.06.2014р., податкових накладних від 30.06.2014р. та платіжними дорученнями №51 від 03.07.2014р. і №53 від 07.07.2014р.
Далі, судовою колегією по справі встановлено, що позивачем, ніби-то з метою зберігання отриманого від ТОВ «Група Спецпром» товару, 30.06.2014р. (т.б. в день придбання товару) було укладено з ПП «Оціночна компанія «Еталон» договір відповідального зберігання майна та додаткову угоду до нього від 29.05.2014р. та складено відповідні акти приймання-передачі від 30.06.2014р.
Транспортування ж товару загальною вартістю 4 000 071 грн. від місця придбання товару (т.б. з м.Одеси), а саме від покупця - ПП «СІТІ-М ТОРГ» (м.Київ) до місця зберігання товару (т.б. м.Херсон), т.б. до складу ПП «Оціночна компанія «Еталон» (м.Херсон), здійснювалося ТОВ «ІНТ-ТРАНС», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 30.06.2014р. №84 і №85.
Наявність у позивача зазначених вище первинних документів підтверджена і актом перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві.
Разом з тим, оцінивши зміст вказаної вище господарської операції, а також зміст і якість наданих на її підтвердження документів, судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.
Як визначено положеннями п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
А зі змісту ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» видно, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, виходячи із системного аналізу вказаних вище норм податкового законодавства, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як слідує з приписів п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.
А у відповідності до вимог ст.9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.
Згідно з п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
А відповідно до п.2 зазначеного наказу №88, ведення форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Отже, за вказаних норм, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Таким чином, для правильного вирішення даного спору підлягає встановленню факт реальності поставки позивачу товару із з'ясуванням обставин щодо наявності у постачальника товару, фізичних та технічних можливостей здійснювати його поставку, порядку його передачі, отримання та оприходування, умов транспортування та використання у своїй господарській діяльності.
Як встановлено судом 2-ї інстанції та вже зазначалося вище, 27.06.2014 р. між ПП «СІТІ-М ТОРГ» (м.Київ) та ТОВ «Група Спецпром» (м.Одеса) укладено договір поставки №27/05-29 (на 1 арк.), відповідно до умов якого, Продавець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність Покупцю, що належить Продавцеві на праві власності, «товар» згідно видаткових накладних.
Однак, який саме «товар» поставляється та за якою саме ціною в цьому договорі не зазначено, як і не вказано конкретне місце (адреса), умови та спосіб здійснення поставки цього «товару». При цьому, також слід звернути увагу й на те, що даний договір поставки від 27.06.2014р. містить підписи сторін, ідентифікувати яких фактично не можливо, оскільки не зазначено їх посади та ПІБ.
Як вбачається з видаткових та податкових накладних, ТОВ «Група Спецпром» постачало ПП «СІТІ-М ТОРГ» тканину, деревне вугілля (для кальяну), дитячі електромобілі і ходунки та замки (навісні і циліндрові).
Разом з тим, як вбачається зі спірного акту перевірки від 23.09.2014 року, основними видами діяльності «покупця» - ПП «СІТІ-М ТОРГ» за КВЕД є: оптова торгівля продуктами харчування, будівельними матеріалами, твердим, рідким і газоподібним паливом, вантажний автомобільний транспорт та інш.
А як видно з Акту від 04.08.2014р. «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Група Спецпром» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період лютий-червень 2014 року», основними видами діяльності «продавця» - ТОВ «Група Спецпром» за КВЕД є: оптова торгівля зерном, тютюном, насінням, кормами, виробництво кухонних меблів та вирощування фруктів.
Таким чином, виходячи з основних видів діяльності «продавця» - ТОВ «Група Спецпром» та «покупця» - ПП «СІТІ-М ТОРГ», здійснена за договором поставки №27/05-29 від 27.06.2014р. спірна господарська операція щодо постачання тканини, деревного вугілля (для кальяну), дитячих електромобілів і ходунків та замків не є логічною та зрозумілою.
До того ж, необхідно вказати, що усі надані представником позивача до суду 1-ї інстанції видаткові накладні не містять ПІБ та посаду особи (або № довіреності відповідальної особи) Покупця, що, в свою чергу, теж виключає можливість на підставі зазначених документів ідентифікувати осіб, які безпосередньо брали участь у здійснені цих господарських операцій. При цьому, слід звернути увагу й на той факт, що підписи осіб, які підписали договір поставки, навіть візуально відрізняються від підписів, які містяться в видаткових накладних.
Що ж стосується транспортування вищезазначеного товару, то, як вже було вказано вище, від місця придбання товару (т.б. з м.Одеси), т.б. від покупця - ПП «СІТІ-М ТОРГ» (м.Київ) до місця зберігання товару, т.б. до м.Херсона, де знаходиться склад ПП «Оціночна компанія «Еталон», воно здійснювалося ТОВ «ІНТ-ТРАНС» (хоча у видах діяльності позивача за КВЕД вказано «вантажний автотранспорт»), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 30.06.2014р. Але, при цьому, договору з вантажоперевізником, доказів оплати цих транспортних послуг, а також оплати послуг з навантаження та розвантаження, позивачем до суду не надано, як до речі не надано і жодних доказів, які б підтвердили факт використання придбаних товарів у своїй власній господарській діяльності.
Також, на думку судової колегії, є не зрозумілим та не логічним і факт укладення «покупцем» - ПП «СІТІ-М ТОРГ» (м.Київ), замість договору купівлі/продажу придбаних товарів, договору відповідального їх зберігання з ПП «Оціночна компанія «Еталон» (м.Херсон), у якого на складі, розташованому в м.Херсоні, не зважаючи на наявність у підприємства позивача орендованого складського приміщення в м.Біла Церква, згідно пояснень представника позивача, він знаходиться і по цей час (т.б. понад 11 місяців).
Окремо слід зазначити й про те, що як слідує зі змісту спірного акту перевірки від 23.09.2014 року, Акту від 04.08.2014р. «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Група Спецпром» (м.Одеса) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період лютий-червень 2014 року» та відповіді ДПІ в Малиновськогму районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 30.04.2015р. (на запит суду 2-ї інстанції), чисельність працюючих на цьому підприємстві згідно 1-ДФ складає 1 особа; на даному підприємстві відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності; відсутня реєстрація виданих податкових накладних; відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, власні чи орендовані складські приміщення (в т.ч. і по вул.Балтська дорога, де нібито проводилося навантаження товару), транспортні засоби, а також це підприємство, як і його єдиний керівник Антоненко О.В. (зареєстрований у м.Києві) не знаходиться за своєю юридичною (податковою) адресою (т.б. м.Одеса, вул.Дальницька,25).
Також, з відповіді ДПІ в Малиновськогму районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 30.04.2015р., зокрема, вбачається, що остання звітність ТОВ «Група Спецпром» була подана 21.07.2014р. за червень 2014р., однак, в ній не зазначено про дану спірну господарську операцію з ПП «СІТІ-М ТОРГ».
Крім того, заслуговує на увагу й той факт, що у контрагента позивача - ТОВ «Група Спецпром» протягом 2014 року двічі (т.б. 29.05.2014р. та 04.08.2014р.) анульовувалось свідоцтво платника ПДВ, а 31.07.2014р. до ЄДР внесено запис «про відсутність за місцезнаходженням».
Отже, за таких обставин, судова колегія, підсумовуючи вищевикладене та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що при наявності оформлених з певними недоліками первинних документів, належних, достатніх і беззаперечних доказів проведення позивачем спірної господарської операції саме з ТОВ «Група Спецпром» не встановлено, а тому, з урахуванням обставин, специфіки та особливостей здійснення цієї господарської операції не можливо дійти висновку про фактичний намір підприємства позивача одержати економічний ефект в результаті взаємовідносин саме з цим контрагентом.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного вище, суд апеляційної інстанції вважає висновки спірного акту перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 23.09.2014 року обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014р. №00011012202 про збільшення підприємству позивача суми грошових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 807 489 грн. - правомірним та не підлягаючим скасуванню, що, в свою чергу, помилково не було встановлено судом 1-ї інстанції.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, керуючись ст.202 КАС України, вважає за необхідне задовольнити цю апеляційну скаргу податкового органу, скасувати постанову суду 1-ї інстанції і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст.195,197,198,202,205,207,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «СІТІ-М ТОРГ» - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко