05 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4945/13-а
Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О.
суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.
за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні рішення» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
В липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортні рішення» звернулося до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо встановлення ознак нікчемності правочину з придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторг Трак» товарів, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 19 червня 2013 року №0000562260 та №0000552260.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення перевірки ним було надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Спецторг Трак», зауважень щодо достатності та правильності оформлення яких у податкового органу не було. Акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить фактів виявлення порушень позивачем норм податкового законодавства, а в ньому лише міститься аналіз діяльності контрагента позивача з його безпосереднім контрагентом ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», який до ТОВ «Транспортні рішення» не має жодного відношення.
За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 26 липня 2013 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ТОВ «Транспортні рішення».
Суд першої інстанції скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 19 червня 2013 року №0000562260 та №0000552260.
Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що податковий орган з посиланням на акт перевірки іншої податкової інспекції іншого контрагента, та без самостійного дослідження господарської операції, дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного ТОВ «Транспортні рішення» з ТОВ «Спецторг Трак» правочину, залишивши поза увагою надану позивачем первинну документацію. В ході перевірки органом ДПС не був встановлений умисел на порушення чинного законодавства України будь-якою із сторін правочину.
В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову ТОВ «Транспортні рішення».
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом не надано належної правової оцінки відомостям, які містяться в акті ДПІ у м.Черкаси від 30.01.2013р. №41/22-11/36701368 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Спецторг Трак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» за період з 01.03.2010р. по 30.06.2012р.», яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Спецторг Трак» з контрагентом-постачальником. Наявність у ТОВ «Транспортні рішення» податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною, для визначення правильності формування податкового кредиту.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 22.05.2013р. №1428, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 22.05.2013р. по 28.05.2013р. державним податковим ревізором-інспектором відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Транспортні рішення» (код за ЄДРПОУ 37060484) щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Спецторг Трак» (код за ЄДРПОУ 36701368) за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №3190/22-6/37060484 від 03 червня 2013 року.
У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3041,92 грн. (в т.ч. по періодах: ІІ-ІІІ квартал 2011 року - 3041,92 грн.); п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено залишок позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 3800,92 грн. за серпень 2011 року.
Зокрема, в акті перевірки зазначено, що при формуванні декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року до складу витрат ТОВ «Транспортні рішення» віднесено вартість придбаного у ТОВ «Спецторг Трак» товару за договором довгострокового постачання №37 від 18.01.2011р., а до складу податкового кредиту - ПДВ в розмірі 3800,92 грн. від вартості товарів, отриманих від вказаного контрагента. В акті перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби посилається на відомості, зафіксовані актом ДПІ у м.Черкаси від 30.01.2013р. №41/22-11/36701368 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Спецторг Трак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» за період з 01.03.2010р. по 30.06.2012р.», згідно якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Спецторг Трак» з контрагентом-постачальником ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ». Зазначено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Спецторг Трак» не мають реального правового характеру, оскільки згідно матеріалів акту Західної МДПІ м.Харкова «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.03.2010р. по 30.06.2012р.», яке було контрагентом ТОВ «Спецторг Трак», встановлено, що діяльність ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» не підтверджена жодним первинним документом щодо здійснення господарської діяльності, руху активів у процесі господарських операцій та реальності змін майнового стану платника податків, а саме: платник податків не знаходиться за місцезнаходженням, відсутні основні фонди, у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів та технічного обслуговування та ремонту автомобілів, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей. У ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності з покупцями та постачальниками. У зв'язку з тим, що не підтверджений факт придбання товарів ТОВ «Спецторг Трак» у ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», відповідач вважає неможливим придбання товарів позивачем у ТОВ «Спецторг Трак» у серпні 2011 року. За таких обставин, за висновками податкового органу, ТОВ «Транспортні рішення» неправомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, виданих ТОВ «Спецторг Трак», а також безпідставно віднесло до складу валових витрат витрати на придбання товарів у ТОВ «Спецторг Трак».
19 червня 2013 року, на підставі акту перевірки №3190/22-6/37060484 від 03.06.2013р., ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення:
- №0000562260, яким ТОВ «Транспортні рішення» збільшила грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 3041,92 грн. (в т.ч. за основним платежем - 3041,92 грн.);
- №0000552260, яким позивачу збільшила грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4751 грн. (в т.ч. за основним платежем - 3800,92 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 950,23 грн.).
Задовольняючи позов ТОВ «Транспортні рішення» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №3190/22-6/37060484 від 03.06.2013р., а тому визначення на підставі такого акту товариству до сплати грошових зобов'язань є неправомірним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат підприємства до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.
Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано актом перевірки, у періоді, що перевірявся, основним видом діяльності, яким фактично займалося ТОВ «Транспортні рішення», було перевезення вантажів автомобільним транспортом. З метою здійснення вказаної господарської діяльності позивач отримав ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, а також ліцензійні картки на автомобілі, що ним використовувалися на підставі договорів оренди вантажних транспортних засобів.
18.01.2011р. між ТОВ «Спецторг Трак» (Постачальник) та ТОВ «Транспортні рішення» (Покупець) було укладено договір довгострокового постачання №37, за умовами якого Постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставляти Покупцю товар (в тому числі але не виключно - запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), авто хімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленням окремими партіями за цінами в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.
Вказаний договір підписано директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.
На виконання умов вказаного договору ТОВ «Спецторг Трак» виписало ТОВ «Транспортні рішення» податкові накладні від 04.08.2011р. №929/003, від 04.08.2011р. №930/003, від 10.08.2011р. №960/003, від 11.08.2011р. №972/003, від 12.08.2011р. №982/003, від 16.08.2011р. №1005/003, від 18.08.2011р. №1014/003, від 18.08.2011р. №1015/003, від 23.08.2011р. №1039/003, від 29.08.2011р. №1067/003, від 29.08.2011р. №1066/003, від 31.08.2011р. №1090/003.
В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими позивачем від ТОВ «Спецторг Трак», було включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за серпень 2011 року.
Актом перевірки не зафіксовано наявність розбіжностей по базах автоматичного співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань між позивачем та ТОВ «Спецторг Трак», що підтверджує сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість контрагентом позивача до бюджету.
Асортимент та кількість придбаного товару відображено у видаткових накладних №И-001280 від 94.08.2011р., №И-001281 від 04.08.2011р., №И-001315 від 10.08.2011р., №И-001328 від 11.08.2011р., №И-001343 від 12.08.2011р., №И-001369 від 16.08.2011р., №И-001386 від 18.08.2011р., №И-001387 від 18.08.2011р., №И-001418 від 23.08.2011р., №И-001457 від 29.08.2011р., №И-001456 від 29.08.2011р., №И-001482 від 31.08.2011р., що є додатками до договору довгострокового постачання.
З наявних в матеріалах справи актів списання товарів вбачається, що придбані у ТОВ «Спецторг Трак» товари - акумулятор, фільтри масляні, фільтри паливні, фільтри повітряні, фільтр центрифуги, вологовідділювачі були використані ТОВ «Транспортні рішення» у власній господарській діяльності та списані на загально виробничі витрати.
Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.
Позивачем доведено, що при укладенні договору він переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровано як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.
Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається виключно на висновки акту ДПІ у м.Черкаси від 30.01.2013р. №41/22-11/36701368 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Спецторг Трак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» за період з 01.03.2010р. по 30.06.2012р.». Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, для проведення перевірки ТОВ «Спецторг Трак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» були використані інформації електронних баз, акт Західної МДПІ м.Харкова «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.03.2010р. по 30.06.2012р.» від 26.09.2012р. №419/22-204/37190531, реєстр видаткових накладних та товаротранспортних накладних, реєстр податкових накладних, реєстр платіжних доручень, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за лютий-вересень 2011 року, тобто перевірка ТОВ «Спецторг Трак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» здійснювалася не на підставі первинних документів та висновки акту також не ґрунтуються на первинних документах. А відтак, усі висновки в акті перевірки щодо нереальності угод контрагента позивача ТОВ «Спецторг Трак» зі своїм контрагентом ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», а отже і угоди з позивачем та завищення, у зв'язку цим, позивачем валових витрат та податкового кредиту, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського й податкового обліку, а тому ДПІ у Приморському районі м. Одеси не могла посилатися виключно на вказаний акт перевірки, як на підставу відсутності реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецторг Трак».
Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).
Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту, яке б позбавляло його права на їх формування по взаємовідносинах з ТОВ «Спецторг Трак».
Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. У справі, що розглядається, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагент діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із постачальником ТОВ «Спецторг Трак» вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від вказаного контрагента є дійсними. А відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.
Враховуючи те, що судом встановлено фактичне здійснення операції з поставки товарів - акумулятора VARTA SILVER, фільтрів масляних, фільтрів паливних, фільтрів повітряних, фільтрів центрифуги, вологовідділювачів, у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ «Спецторг Трак», а також те, що вищевказані товари були використані ТОВ «Транспортні рішення» у власній господарській діяльності, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 року сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виданих контрагентом ТОВ «Спецторг Трак» у розмірі 3800,92 грн., а також до складу валових витрат ІІ-ІІІ кварталу 2011 року - витрати по взаємовідносинах із ТОВ «Спецторг Трак» у сумі 13225,75 грн.
ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень.
А відтак, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 19 червня 2013 року №0000562260 та №0000552260 є незаконними та підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Варто зазначити, що в поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Одеським окружним адміністративним судом норм матеріального права, однак не зазначає, в чому саме такі порушення виразились, і лише дублює свою позицію, викладену ним при поданні до суду першої інстанції заперечень проти позову, яким, на думку колегії суддів, судом надано правильну правову оцінку.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні рішення» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2013 року №0000562260 та №0000552260 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач: Димерлій О.О.
Судді: Романішин В.Л.
Єщенко О.В.