26 травня 2015 року Справа № 10268/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкон-Продтрейд» та Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкон-Продтрейд» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
ТзОВ «Юкон-Продтрейд» звернулось до суду з позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області, яким з врахуванням уточнення позовних вимог просило скасувати рішення відповідача від 26.08.2010 року № 0000682308 та № 0000692308.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року позов задоволено частково: рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області від 26.08.2010 року № 0000692308 визнано протиправним і скасовано повністю, а рішення від 26.08.2010 року № 0000682308 визнано протиправним і скасовано в частині застосування до ТзОВ «Юкон-Продтрейд» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36962,16 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову в апеляційному порядку оскаржили сторони.
Позивач оскаржив постанову в частині відмови у задоволенні позову, просить постанову у вказаній частині скасувати і прийняти нову, якою задовольнити позов в цій частині. Вважає, що у зазначеній частині постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що норми чинного в перевіреному періоді законодавства передбачали видачу готівкових коштів під звіт на строк до закінчення відрядження, якщо підзвітній особі такі кошти видавались одночасно на відрядження, і для вирішення у відрядженні виробничих (господарських) питань, тому, на думку позивача, ним не допущено порушень щодо несвоєчасного повернення директором товариства 22.05.2009 року та 02.02.2010 року готівкових коштів, отриманих 20.05.2009 року та 29.01.2010 року відповідно, оскільки факт його перебування у відрядженні підтверджується належними документами. Позивач вважає, що посилання відповідача на факт підписання директором бухгалтерських документів в день перебування у відрядженні є помилковим, оскільки відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, а тому керівник вправі був підписати документи в день повернення з відрядження з датою його формування бухгалтером-касиром. Крім того, перевіряючі використали вибірковий порядок огляду документів, в тому числі наказів та посвідчень про відрядження, що в свою чергу призвело до спотворення висновків проведеної перевірки, а також при проведенні перевірки не зазначали про будь-які порушення вимог законодавства і не вимагали жодних пояснень та документів від посадових осіб підприємства.
Відповідач оскаржив постанову в частині задоволення позовних вимог, просить постанову в цій частині скасувати. Вважає, що у вказаній частині постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при проведенні перевірки були встановлені та зафіксовані належним чином факти порушення позивачем вимог п. 2.11 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а позивач не надав достатніх доказів на спростування цих висновків перевіряючих. При цьому, на думку податкового органу, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки в даному випадку порушення є триваючими, відповідно річний строк для застосування санкцій відповідачем слід застосовувати з моменту виявлення порушення.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити з наступних підстав.
Як встановив суд, в період з 29.06.2010 року до 09.08.2010 року працівники Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області та Державної податкової адміністрації у Волинській області провели планову виїзну перевірку ТзОВ «Юкон-Продтрейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 18.11.2008 року до 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2010 року № 543/23-36254159.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем (в частині, що стосується предмета спору в даній справі): п. 2.11 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованою в Мінюсті України 13.01.2005 року за № 40/10320, зокрема, перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та видачу готівки під звіт без повного звітування щодо раніше виданих сум в 2009-2010 роках в сумі 841885,68 грн.; п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема, не забезпечено зберігання контрольних стрічок за період з 21.11.2008 року до 26.02.2009 року в кількості двадцяти штук протягом встановленого законодавством терміну.
На підставі даного акта перевірки Ковельська міжрайонна державна податкова інспекція Волинської області прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.08.2010 року № 0000682308, яким до ТзОВ «Юкон-Продтрейд» застосовано штрафні санкції в розмірі 210471,42 грн. за порушення п. 2.11 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, та № 0000692308, яким до ТзОВ «Юкон-Продтрейд» застосовано штрафні санкції в розмірі 3400,00 грн. за порушення п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є протиправними і підлягають скасуванню в повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до п. 2.11 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованою в Мінюсті України 13.01.2005 року за № 40/10320, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Як встановив суд, 20.05.2009 року та 29.01.2010 року директор ТзОВ «Юкон-Продтрейд» ОСОБА_1 отримав під звіт в касі підприємства готівкові кошти в розмірі 300000 грн. та 700000 грн. відповідно.
Як вбачається з прибуткових касових ордерів від 22.05.2009 року № 132 та від 02.02.2010 року № 26, ОСОБА_1 підзвітні кошти повернув у касу підприємства відповідно 22.05.2009 року та 02.02.2010 року.
Зазначені вище обставини, а саме вибуття ОСОБА_1 у відрядження і прибуття його з відрядження, а також належне документальне оформлення відряджень в повному обсязі підтверджуються наданими позивачем копіями посвідчень про відрядження в м. Івано-Франківськ та смт Красне Буського району Львівської області, виданими ОСОБА_1, копіями наказів по ТзОВ «Юкон-Продтрейд» від 20.05.2009 року № 38-В про службове відрядження ОСОБА_1 в смт Красне Буського району Львівської області на СТ «Капелька» строком 1 день для ведення переговорів, та від 29.01.2010 року № 7-В про службове відрядження ОСОБА_1 в м. Івано-Франківськ строком на 2 дні з 01.02.2010 року до 02.02.2010 року для ознайомлення з ходом виконавчого провадження про стягнення боргу з ТзОВ «Фаворит», копіями витягів з журналу реєстрації наказів та посвідчень на відрядження працівників ТзОВ «Юкон-Продтрейд» за травень 2009 року і січень 2010 року.
Також позивач надав докази отримання ОСОБА_1 коштів на відрядження, повернення невикористаної частини коштів та подання ним звітів про використання цих коштів, а саме копії видаткового касового ордера від 20.05.2009 року № 120 на суму 300000,00 грн. про видачу коштів під звіт ОСОБА_1, видаткового касового ордера від 21.05.2009 року № 121 про здачу виторгу в сумі 258500,00 грн. в банк, авансового звіту від 21.05.2009 року № 000000661 на суму 12090,68 грн., прибуткового касового ордера на повернення підзвітних коштів в касу від 22.05.2009 року № 134 на суму 300000,00 грн., видаткового касового ордера від 29.01.2010 року № 26 на суму 700000,00 грн. про видачу коштів під звіт ОСОБА_1, видаткового касового ордера від 01.02.2010 року № 27 про здачу виторгу в сумі 336700,00 грн. в банк, авансового звіту від 01.02.2010 року № 000000022 на суму 9,90 грн., авансового звіту від 01.02.2010 року № 000000023 на суму 96,00 грн., прибуткового касового ордера від 02.02.2010 року № 26 на суму 700000,00 грн. на повернення підзвітних коштів в касу.
Таким чином, як встановив суд і підтверджується матеріалами справи, оскільки директор ТзОВ «Юкон-Продтрейд» ОСОБА_1 як підзвітна особа отримав готівкові кошти одночасно на відрядження і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань, то дана готівка була видана до завершення терміну відрядження, в зв'язку з чим колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про перевищення ТзОВ «Юкон-Продтрейд» встановлених строків використання виданої директору підприємства ОСОБА_1 під звіт готівки та видачу готівки під звіт без повного звітування щодо раніше виданих сум.
На думку колегія суддів, суд першої інстанції помилково не врахував належними доказами подані позивачем в судове засідання посвідчення про відрядження ОСОБА_1, витяги з журналу реєстрації наказів та посвідчень на відрядження працівників ТзОВ «Юкон-Продтрейд», виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частинами 1, 2 ст. 71 цього Кодексу передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
А згідно з ч. ч. 1, 4, 5 ст. 11 цього Кодексу розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Враховуючи положення наведених вище норм в їх сукупності та системному зв'язку, колегія суддів вважає, що для повного, всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, а саме для достовірного встановлення наявності чи відсутності факту порушення ТзОВ «Юкон-Продтрейд» п. 2.11 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», зазначені вище письмові докази, надані позивачем, необхідно дослідити і надати їм оцінку.
При цьому, колегія суддів враховує, що, як зазначає суд першої інстанції, додаток № 4 до акту перевірки від 12.08.2010 року «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки» не підписаний посадовими особами ТзОВ «Юкон-Продтрейд», тобто вказані особи не засвідчили факту відсутності інших документів, в тому числі і зазначених вище.
Також, на думку колегії суддів, ненадання позивачем цих документів під час перевірки та не долучення їх позивачем до заперечення на акт перевірки, не є беззаперечним доказом відсутності даних документів під час проведення перевірки.
Посилання суду першої інстанції в даному випадку на положення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якими, зокрема, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, колегія судів вважає помилковим, оскільки відбуття посадових осіб чи працівників підприємства у відрядження не є господарською операцією, а накази і посвідчення про відрядження та журнал їх реєстрації не є первинними документами і регістрами бухгалтерського обліку.
Підписання ж директором ТзОВ «Юкон-Продтрейд» зазначених документів після повернення з відряджень із зазначенням дати складення документу, що передує прибуттю з відрядження, на думку колегії суддів, не свідчить про їх недійсність чи незаконність і це не є порушенням вимог податкового законодавства.
Також колегія суддів вважає обґрунтованими та враховує доводи позивача про те, що при проведенні перевірки податкові інспектори-ревізори не вимагали жодних додаткових пояснень і документів від посадових осіб підприємства, в тому числі і щодо відряджень директора ТзОВ «Юкон-Продтрейд», оскільки відповідач не подав доказів надання позивачу запитів про витребування таких документів.
Крім того, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про доведеність факту перебування директора ТзОВ «Юкон-Продтрейд» ОСОБА_1 21.05.2009 року і 01.02.2010 року в місті Ковелі Волинської області є необґрунтованим, оскільки це є припущенням і не підтверджується належними доказами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 195 цього Кодексу суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність факту порушення ТзОВ «Юкон-Продтрейд» п. 2.11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме перевищення строків використання виданої під звіт директору підприємства ОСОБА_1 готівки на загальну суму 841885,68 грн.
Відповідно до п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
Як встановив суд та не заперечують сторони, ТзОВ «Юкон-Продтрейд» не забезпечено зберігання контрольних стрічок за період з 21.11.2008 року до 26.02.2009 року в кількості 20 штук протягом встановленого законодавством строку.
Відповідно до п. 5 ст. 17 даного Закону за невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим твердження податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що правомірним є застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі, передбаченому п. 5 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (340 грн.) за кожне таке порушення (всього 20 випадків на загальну суму 3400,00 грн.), виходячи з наступного.
Аналіз змісту п. 10 ст. 3 та п. 5 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.
Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.
Враховуючи, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.
Отже, за вчинення порушень, відповідальність за які передбачена п. 5 ст. 17 вказаного Закону, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Таку ж правову позицію зазначив Верховний Суд України в ухвалі від 16.04.2013 року у справі 21-89а13, наявній в Єдиному державному реєстрі судових рішень (реєстраційний номер рішення 31073080).
Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення нормативних приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст. ст. 238, 239 Господарського кодексу України, а тому повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст. 250 цього Кодексу, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту перевірки, порушення позивачем вимог п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» були вчинені в період з 21.11.2008 року до 26.02.2009 року, проте штрафні (фінансові) санкції до позивача за вказані порушення були застосовані лише 26.08.2010 року, тобто поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.
Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за вказане порушення після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.
Враховуючи наведені вище обставини та положення правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області від 26.08.2010 року № 0000692308 і № 0000682308 є протиправними і підлягають скасуванню в повному обсязі.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкон-Продтрейд» задовольнити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі № 2а-3433/10/0370 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними і скасувати в повному обсязі рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 серпня 2010 року № 0000682308 та № 0000692308.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
Т.І. Шинкар