25 травня 2015 року Справа № 876/5140/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Гудима Л.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-
суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення № 0003361720 від 14 грудня 2012 року, № 0003351720 від 14 грудня 2012 року, № 0003341720 від 14 грудня 2012 року, № 0003381720 від 14 грудня 2012 року, № 0003371720 від 14 грудня 2012 року, № 0003401720 від 14 грудня 2012 року.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби № 0003361720 від 14 грудня 2012 року та № 0003351720 від 14 грудня 2012 року, № 0003341720 від 14 грудня 2012 року, у решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що на 22 випадки несвоєчасної сплати ПДВ із різними сумами та термінами затримки сплати, податковим органом було винесено 3 податкових повідомлення рішення, а саме: № 0003361720 від 14 грудня 2012 р. на суму 4015,51 грн. із зазначенням затримки на 396 календарних днів (50 % від суми податкового боргу у розмірі 8031,02 грн.) - скасоване судом; № 0003371720 від 14 грудня 2012 р. на суму 128,40 грн. із зазначенням затримки на 10 календарних днів (10 % від суми податкового боргу у розмірі 1284 грн.) - залишене судом без змін; № 0003381720 від 14 грудня 2012 р. на суму 1466,18 грн. із зазначенням затримки на 210 календарних днів (20 % від суми податкового боргу у розмірі 7330,9 грн.) - залишене судом без змін, що є порушенням статті 58 Податкового кодексу України та п.2.2., п.2.3. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. № 985.
Зазначені положення вимагають складати за кожним фактом порушення окреме податкове повідомлення рішення, оскільки для кожного факту несвоєчасної сплати податку є своя кількість днів затримки сплати грошового зобов'язання.
Апелянт вважає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0003401720 від 14 грудня 2012 р. в частині 6841,48 грн., суд помилково прийшов до переконання, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно в частині збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 6841,48 грн. Таке твердження суду спростовується обставинами справи, оскільки борг у сумі, 27365,92 грн., на який нарахована санкція у розмірі 25% - 6841,48 грн., виник у період до 01 січня 2011 року, до введення в дію Податкового кодексу України, а норма п.127.1.ст.127 ПКУ щодо накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, яка була застосована відповідачем введена в дію з 01 січня 2011 року і не може поширюватись на правовідносини, які виникли до 01 січня 2011 року.
Таким чином, незалежно від дати вчинення або виявлення певного діяння таке діяння може кваліфікуватися як порушення норм податкового законодавства лише в тому разі, якщо воно визнавалося протиправним згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.
Тому апелянт вважає, що нарахування штрафу в розмірі 25 відсотків - 6841,48 грн. проведено на підставі правової норми, яка не діяла на час виникнення зазначених спірних правовідносин.
На підставі наведеного просить змінити постанову суду першої інстанції частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень Тернопільської ОДПІ № 0003371720 від 14 грудня 2012 р., № 0003381720 від 14 грудня 2012 р., № 0003401720 від 14 грудня 2012 р. в частині 6841,48 грн.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області ДПС проведена документальна планова виїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимого податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р., результати якої оформлено актом від 30 листопада 2012 року № 5924/17-226/НОМЕР_7. Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 18566 грн. Перевіркою встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі зазначеного акту перевірки та встановлених у ньому порушень, Тернопільською ОДПІ Тернопільської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.12.2012 року за № 0003341720, № 0003351720, № 0003361720, № 0003371720, № 0003381720, № 0003401720.
Судом також встановлено, що податок на доходи осіб у сумі 27365, 92 грн. позивачем не був сплачений на дату набрання чинності Податковим кодексом України, відповідно, він є податковим боргом за узгодженим зобов'язанням, а тому повинен бути сплачений з врахуванням штрафних санкцій.
Вірним є висновок суду, що податкове повідомлення-рішення № 0003401720 від 14 грудня 2012 року прийняте контролюючим органом правомірно, оскільки відповідно до ч. 1 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_1 несвоєчасно сплачувались узгоджені суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з відповідними затримками від 4 календарних днів до 396 календарних днів. Всього встановлено 22 факти сплати узгоджених сум по ПДВ з відповідною затримкою до 30 календарних днів та більше 30 календарних днів, що підтверджується також Актом перевірки від 30 листопада 2012 року № 5924/17-226/НОМЕР_7, а тому вірним є висновок суду, що штрафні санкції у розмірі 10% та 20 % правомірно застосовані податковим органом, а тому податкові повідомлення - рішення № 0003381720 від 14 грудня 2012 р. та №0003371720 від 14 грудня 2012 року є правомірними.
Розглядаючи спір суд вірно зазначив, що відповідно до ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення рішення № 0003361720 та № 0003351720 від 14 грудня 2012 року є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено, що податковий орган застосував штраф у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу, що не передбачено ст. 126 ПК України, а тому вірним є висновок суду, що контролюючим органом неправомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% від суми податкового боргу.
Також судом з'ясовано, що позивач займається діяльністю у сфері транспортних перевезень, що підтверджується ліцензією Мінтрансу та зв'язку серії НОМЕР_8 від 23.05.2006 р. Для здійснення діяльності використовує власні транспортні засоби: сідловий тягач МАЗ 543205 220, 2006р.в.; сідловий тягач RENAULT 385 PREMIUM/1998р.в.; напівпричіп бортовий TRAILOR SYY ЗСХ, 1997р.в. Зазначені транспортні засоби за період, що підлягав перевірці, проходили ремонти, для яких придбавались різні запасні частини. Одним із постачальників таких запасних частин виступало ТОВ «Віктор Ко». У липні-вересні 2010 року позивачем придбано запасних частин на суму 94710 грн., в тому числі ПДВ: 15785 грн.00 коп.
Відповідно до підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв у 2010 році, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таккож з'ясовано, що 01 липня 2010 року між ТзОВ «Віктор Ко» та СПД-ФО ОСОБА_1 укладений Договір купівлі продажу товарів, а саме запчастин до автомобілів. Даний Договір виконувався в липні-вересні 2010 року, а тому суд вірно вважав, що до спірних правовідносин слід застосовувати податкове законодавство, що було чинним на момент укладення та виконання договірних правовідносин.
Факт реального виконання вищевказаної господарської операції доведений податковими накладними, видатковими накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля Податкові накладні на придбання запасних частин від ТОВ «Віктор Ко», що надавались позивачем для проведення документальної перевірки оформлені належним чином, у відповідності до приписів підпункту 7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість», тобто мають всі обов'язкові реквізити, передбачені даним підпунктом.
З врахуванням наведеного суд вірно вважав, що позивач підставно включив до податкового кредиту суму ПДВ 15785 грн., сплачену в сумі за придбаний товар - запчастини. Також суд вірно вважав, що податкове повідомлення - рішення № 0003341720 від 14 грудня 2012 р. є неправомірним та таким, що підлягає до скасування, оскільки відповідачем не доведено правомірність збільшення позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 27844 грн., з яких 18566 грн. - основний платіж, а 9278 грн. - штрафна ( фінансова санкція).
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуально права.
Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року по справі № 2а-1970/4350/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Л.Я. Гудим