27 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів:Сімоненко В.М., Григор'євої Л.І., Лященко Н.П.,-
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договором,
У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 1 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ЗАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 1175, згідно умов якого остання отримала кредит в розмірі 22 073 дол. США під 9,5 % річних строком до 31 липня 2014 року на придбання автомобіля.
В забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_5 26 жовтня 2010 року укладено договір поруки.
17 грудня 2012 року між ЗАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги по вищевказаному кредитному договору.
У зв'язку із тим, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконала та станом на 31 липня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 139 687 грн 35 коп., тому позивач просив стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Свалявського районного суду від 11 червня 2014, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 7 листопада 2014 року, позов задоволено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення у справі та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку викладеному у постановах Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» та статті 1056-1 ЦК України.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_4 наводить постанови Верховного Суду України від 4 липня 2012 року, 26 вересня 2012 року та 19 грудня 2012 року.
Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що підстави для відкриття провадження у справі відсутні.
Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідачами взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувалися, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому суди виходили з того, що будь-яких доказів, які б свідчили про підвищення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування кредитом, ОСОБА_4 не надала.
У наданих для порівняння постановах Верховний Суд України дійшов до висновку, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, тому збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.
Проте висновки Верховного Суду України у наданих для порівняння постановах, які зазначені вище, стосуються процедури повідомлення позичальника в разі збільшення ним в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитним договором.
Наведене свідчить про відсутність підстав для перегляду судових рішень Верховним Судом України з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України.
Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договором за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.М. Сімоненко
Л.І. Григор'єва
Н.П. Лященко