"21" вересня 2012 р. справа № 2а-1313/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М.,
суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги
управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та ОСОБА_1
на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2011 р., прийняту у порядку скороченого провадження,
у справі № 2а-1313/11
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.12.2010 року позивач звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом, в якому просив: визнати неправомірними дії відповідача; стягнути з відповідача надбавку о пенсії, як "дитині війни", за 2009 рік в сумі 1837,80 грн., за 2010 рік -2553 грн.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.01.2011 року позовні вимоги позивача за період з 01.01.2009 року по 13.06.2010 року залишено без розгляду.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2011 р. позов позивача задоволено частково, а саме: визнано незаконними дії відповідача у частині нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенси за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за період з 14.06.2010 р. по 13.12.2010 р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка вже була виплачена у цей період. В задоволенні решти вимог адміністративного позову відмовити.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, сторони оскаржили її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтуваннях апеляційних вимог позивач посилається на юридичну необізнаність.
Відповідач в апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в його діях відсутні будь-які порушення чинного законодавства України, оскільки фінансування виплат, передбачених ЗакономУкраїни "Про соціальний захист дітей війни" проводиться із державного бюджету України. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»розмір мінімальної пенсії за віком не визначений. Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується для розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. З 2008 року підвищення пенсії позивачці, як «дитині війни», виплачується відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних, вимог, суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус "дитини війни".
У 2009-2011 роках дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач не подавав.
Відповідно до ст.94 Конституції України Закон набирає чинності через десять днів з дні його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Закон України "Про соціальний захист дітей війни" прийнято 18 листопада 2004 року, а набрав чинності, відповідно до ч.1 розділу IV даного закону, з 1 січня 2006 року. Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є загальнодоступними для ознайомлення всіма громадянами. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак, позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду у встановлений ст. 99 КАС України строк.
Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача саме в межах шестимісячного строку.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права в частині, що оскаржується сторонами по справі.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2011 року у справі № 2а-1313/11 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України не підлягає.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: Чередниченко В.Є.
Суддя: А.О. Коршун