"18" жовтня 2011 р. справа № 2а-11612/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Панченко О.М.
суддів: Католікяна М.О. Коршуна А.О.
при секретарі судового засідання: Піддубній А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
на ухвалу: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року у справі № 2а-11612/10/0470 (головуючий І-ої інстанції Чорна В.В.)
за позовом: Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
до: Державного вищого навчального закладу «Дніпропетровський індустріальний коледж»
про: про стягнення штрафних санкцій та пені, -
У вересні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: стягнути з відповідача на його користь штраф в сумі 18104,97 грн. та пеню в розмірі 65,28 грн., всього 18170,25 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року на підставі ст. 100 КАС України позовну заяву залишено без розгляду, оскільки позивачем подано позов з пропущенням строку передбаченого ч. 1, 2 ст. 99 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтуваннях своєї апеляційної скарги апелянт посилався на норму Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрати, зумовленими похованням»від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ, яка діяла до 01.01.2011 року, а саме ст. 30, якою передбачено, що несплачені в строк страхові внески, пеня штраф стягуються зі страхувальника в доход Фонду. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується. Адміністративний позов позивачем поданий 15 вересня 2010 року, тобто в період дії статті 30 Закону України № 2240 в наведеній редакції. відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Апелянт просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2010 року та адміністративну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У судовому засіданні представник позивача -ОСОБА_1, проти задоволення апеляційної скарги не заперечував.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
01.01.2011 року набрав чинності Закон України № 2464-VI від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який суттєво змінив повноваження Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо страхових внесків.
Але, відповідно до п. 7 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного Закону № 2464-VI суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, строк сплати яких не настав на 01.01.2011 року підлягають сплаті в порядку, що діяв до 01.01.2010 року. Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового соціального страхування, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється Фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
До 01.01.2011 року діяла норма Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ, а саме ст. 30, якою передбачено, що не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються зі страхувальника в доход Фонду; строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.
Заборгованість у відповідача виникла до 01.01.2011 року, тому і стягуватися вона повинна у порядку, що діяв на той час, тобто без застосування строків позовної давності, як це було передбачено спеціальними нормами ст. 30 Закону № 2240-ІІІ яким, насамперед, Фонд керувався у своїй роботі.
Отже, строк звернення до суду в даному випадку не пропущений.
Суд вважає, що апеляційна скарга Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підлягає задоволенню, а ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись п. 3, ч. 1 ст. 199, п. 3, ч. 1 ст. 204, п.6 ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року у справі № 2а-11612/10/0470 - скасувати.
Справу № 2а-11612/10/0470 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала не підлягає оскарженню відповідно до ст. 211 КАС України, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: М.О. Католікян
Суддя: А.О. Коршун