Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" червня 2015 р.Справа № 922/2445/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гонтару А.Д.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (м. Київ)
до Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (м. Харків)
про стягнення 131 904,96 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Самокиша В.Ю. (довіреність №23-12-14-34 від 23.12.2014 р.);
відповідача - не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу №LC4118-09/10 від 24.09.2010. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 131 904,96 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором фінансового лізингу №LC4118-09/10 від 24.09.2010 щодо своєчасної оплати лізингових платежів. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
28.05.2015 за вх. №21907 до канцелярії суду від представника відповідача вдруге надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України участь в господарських засіданнях визначена як право, а не обов'язок сторони по справі.
Нез'явлення представників в судове засідання не позбавляє відповідача від виконання покладених на нього ч.1 ст. 33 ГПК України обов'язків доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Сторона по справі не позбавлена можливості на доведення обставин, якими обґрунтовує свої вимоги та заперечення, шляхом подання письмових доказів через канцелярію господарського суду або поштою, але відповідач такою можливістю не скористався, жодних доказів до господарського суду не надав.
Ухвалами господарського суду від 17 квітня 2015 р. та від 30 квітня 2015 р. сторони були попереджені про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України, відповідно до якої якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Обставини, на які посилається відповідач як на підставу відкладення розгляду справи, не визнаються судом поважними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості уповноважити на участь в справі іншого представника. Крім того, клопотання відповідача не підтверджено жодним доказом, тому суд вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
Представник позивача у судовому засіданні 02.06.2015 підтримав позовні вимоги та просивь суд задовольнити їх у повному обсязі, проти відкладення розгляду справи заперечив.
Представник відповідача в судове засідання 02.06.2015 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучене судом до матеріалів справи.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
24.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Харківський підшипниковий завод" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № LC4118-09/10, відповідно до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток № 2 до Договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
На виконання умов вищезазначеного Договору, позивач передав у тимчасове володіння відповідачу предмет лізингу згідно специфікації, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 28.02.2011 р.
За змістом п. 5.2. Загальних умов фінансового лізингу - Додаток №4 до Договору, Лізингоодержувач сплачує авансові лізингові платежі на підставі рахунку у строки, що визначені Договором. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається Лізингодавцем при укладенні договору.
Лізингоодержувач щомісячно на підставі рахунку Лізингодавця до 8 числа поточного місяця сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу, нараховані за попередній місяць згідно п.4.2. цього договору.
На підставі п. 4.2 Договору Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування у період з моменту передачі Предмета лізингу до настання першого періоду лізингу за ставкою LIBOR ЗМ плюс 9,00% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1 цього Договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за Курсом продажу (Розділ 1 «Визначення» Загальних умов Додатку 4 до цього Договору), крім того ПДВ.
Згідно з п. 4.3 Договору Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує Лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості Предмета лізингу та комісії Лізингодавця.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього Договору, від заборгованості Лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно Графіку (Додаток 1 до Договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за Курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту.
У відповідності до п. 5.1. Договору за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за договором Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення, починаючи з п'ятого дня прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Загальними умовами фінансового лізингу, Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно.
В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3, п.5.4 Загальних умов).
Відповідно до п. 6.3 Загальних умов змінений за правилами п.п. 6.1 та 6.2 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті Лізингоодержувачем у безспірному порядку.
Також відповідно до п. 7.1. Загальних умов, Лізингоодержувач протягом строку лізингу за свій рахунок забезпечує страхування предмету лізингу в страховій компанії.
Відповідно до пункту 7.4. Лізингодавець зобов'язаний за 10 (десять) днів до закінчення дії страхового договору продовжити його дію та сплатити страховий платіж через страхового агента, яким виступає Лізингодавець.
Якщо за 5 (п'ять) днів до закінчення дії страхового договору або граничного строку сплати страхових платежів Лізингоодержувач не здійснить сплату страхових платежів, то Лізингоодержувач має право самостійно застрахувати такий Предмет лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати Лізингодавцю такі витрати, крім того ПДВ.
До матеріалів справи додані рахунки - фактури, які виставлялись позивачем відповідачу на оплату відшкодування частини вартості предмету лізингу та комісії лізингодавця за період з 01.10.2014р. по 02.03.2015р.
Судом також встановлено, що у кожному рахунку-фактурі повторно зазначена дата його сплати, та вихідні дані розрахунку на дату виставлення рахунку, такі як курс USD, ставка LIBOR 3М, ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діяла на момент виставлення рахунку, комісія банку з купівлі валюти, курс гривні до обраної сторонами іноземної валюти.
Враховуючи своєчасне виставлення позивачем рахунків - фактур, строк оплати лізингових платежів за період з 01.10.2014р. по 02.03.2015р. настав.
Однак, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, не здійснив своєчасно та в повному обсязі сплату лізингових платежів, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за вказаний період на загальну суму 131 904,96 грн.
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач з заявами або листами про неотримання рахунків до позивача не звертався. До суду відповідач доказів оплати рахунків, виставлених позивачем не надав.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідач не надав доказів, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем, з заявами або листами про неотримання рахунків до позивача не звертався, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій контррозрахунок розміру заборгованості, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення з ПАТ "Харківський підшипниковий завод" заборгованості у сумі 131 904,96 грн.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2638,10 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, просп. Фрунзе, б. 3; п/р 26001001304474 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 350750; ідент. код 05808853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5; п/р 2600514928 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335; ідент. код 34480657) 131 904,96 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № LС4118-09/10 від 24.09.2010 року та витрат по сплаті судового збору в сумі 2638,10 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.06.2015 р.
Суддя Г.І. Сальнікова