Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" червня 2015 р.Справа № 922/2364/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гонтару А.Д.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в оосбі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (м. Харків)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-технологічна лабораторія" (м. Харків)
про стягнення 22 839,88 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Перхун Ю.М. (довіреність №3639 від 03.11.2014 р.);
відповідача - Волохай І.Ю. (довіреність від 20.04.2015 р.; наказ (розпорядження) №23-К від 01.10.2014 р.).
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Інформаційно-технологічна лабораторія " на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг електрозв'язку №057001547/468 від 04.06.2004 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 22839,88 грн., з яких: 17920,97 грн. -основного боргу; 1191,31 грн. - сума пені; 308,89 грн. - 3% річних; 3418,71 грн. - збитки від інфляції. Судові витрати в розмірі 1827,00 грн. просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.04.2015 було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі №922/2364/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.04.2015 о 10:30 год.
22.04.2015 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 30.04.2015 оголошувалась перерва до 02.06.2015 та з 02.06.2015 до 03.06.2015.
26.05.2015 до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.
29.05.2015 до канцелярії суду від представника позивача надійшли пояснення до позову з урахуванням заперечень відповідача.
02.06.2015 до канцелярії суду від представника відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача по справі.
В судовому засіданні 02.06.2015 оголошувалась перерва до 03.06.2015 о 12:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2015 підтримав позовні вимоги повністю та просив позов задовольнити.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги ст.ст. 525, 526, 610, 626, 629, 903 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, Законом України «Про телекомунікації» і наполягає на тому, що відповідно до умов типового договору надавав відповідачу телекомунікаційні послуги. Відповідно до додатку №4 до договору відповідачу була організована і надавалась послуга з організації безпосереднього зв'язку (БЗ). Позначень про шляхи або засоби, канали або лінії, за допомогою яких буде організована зазначена послуга для відповідача договір не містить. Наказом від 09.04.2014р. №159 ним були встановлені нові тарифи на телекомунікаційні послуги, а саме на послуги з організації лінії безпосереднього зв'язку між двома кінцевими пунктами та за користування лінією безпосереднього зв'язку між двома кінцевими пунктами на місцевій телефонній мережі (БЗ). Ним було здійснено повідомлення про підвищення тарифів на вказану послугу у відповідності до п. 59 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг шляхом опублікування у газеті центральних органів виконавчої влади України "Урядовий кур'єр" №74 (5203) від 23.04.2014 р. відповідного оголошення та розміщення інформації на сайті www.ukrtelekom.ua, та направленням відповідачу обґрунтованого рахунку-акту №6.2014.6333000000468570 за червень 2014 р. Відповідач відмовляється самостійно виконати зобов'язання за фактично надані послуги. За таких обставин, оскільки відповідач не приймає нових тарифів оплати телекомунікаційних послуг, виникла заборгованість за фактично надані послуги, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17920,17 грн. Також на вказану суму заборгованості позивачем нараховано інфляційні витрати 3418,71 грн., 3% річних в розмірі 308,89 грн. та пеня в розмірі 1191,31 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 03.06.2015 з заявленими позовними вимогами погодився частково.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, запереченнях на пояснення позивача по справі зазначив, що він не був повідомлений належним чином про внесення змін до договору №057001547/468 від 04.06.2004 р. щодо ціни на послугу, що є одностороннім внесенням змін до договору в частині підняття тарифу за послуги. Про підвищення цін на послугу відповідачу стало відомо у липні 2014 року з моменту отримання рахунку-акту №6.2014.6333000000468570 за червень 2014 р., в якому позивачем зроблено перерахунок відповідачу за травень 2014 р. на суму 4990,0 грн., ПДВ 20% - 998,0 грн., тобто позивач підняв ціни за послуги з травня місяця 2014р. не зважаючи на те, що у травні сума була погоджена на неї. Також, стверджує, що він отримував послуги з користування каналами безпосереднього зв'язку згідно додатку №4 до типового договору, а не лінією безпосереднього зв'язку. Тарифи на вказану послугу встановлені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 21.02.2006 №202 «Про затвердження Граничних тарифів на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг». Також, відповідач посилався на те, що оскільки зміни до типового договору не узгоджені із відповідачем, він здійснював оплату за послуги у порядку встановленому договором до підвищення тарифу, здійснював авансові платежі, сума боргу за надані послуги за його розрахунком за період з 01.06.2014 р. по 30.09.2014 р. складає 2 161,68 грн. Також, стверджує, що оприлюднення нових тарифів на вказану послугу здійснено неналежним чином.
В липні 2014 р. відповідач в порядку врегулювання спору звернувся до позивача з листом (вих. № 137 від 18.07.2014) щодо оплати рахунку за телекомунікаційні послуги від 30. 06. 2014 р. На вказаний лист відповідач отримав відповідь, в якої позивач пояснив, що з 01 травня 2014 р. підняв тарифи відповідно до наказу ПАТ «Укртелеком» від 09.04.2014 р. №159, про що була публікація у газеті центральних органів виконавчої влади України "Урядовий кур'єр" №74 (5203) від 23.04.2014 р. відповідного оголошення та розміщено інформацію на сайті www.ukrtelekom.ua у відповідності до приписів Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.
В підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на лист Антимонопольного комітету України від 27.04.2015 №142-29.3/09-4364, копію якого надав до суду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
04.06.2004 р. між ВАТ "Укртелеком" та ТОВ "Інформаційно-технологічна лабораторія" був укладений типовий договір №057001547/468 (далі по тексту - договір) про надання послуг електрозв'язку.
Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Укртелеком" від 14.06.2011 р. ВАТ "Укртелеком" перейменовано в ПАТ "Укртелеком", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ "Укртелеком".
Відповідно до розділу 1 договору, предметом договору є зобов'язання позивача надавати відповідачу послуги електрозв'язку відповідно до додатків до договору.
В додатках до договору про надання послуг електрозв'язку №057001547/468 від 04.06.2004 перелічені види телекомунікаційних послуг, які погоджені сторонами. Додатки підписані уповноваженими особами сторін і скріплені печатками.
У додатку №4 до договору зазначений вид послуги БЗ у кількості 28 шт.
Відповідно до п.7.1 договору, строк дії договору складав п'ять років з дня підписання (тобто з 04.06.2004 р. по 04.06.2009 р.). Відповідно до п.7.2. термін дії договору продовжується на той же термін, якщо жодна зі сторін не повідомила про його припинення за місяць до закінчення терміну його дії. Таким чином, строк дії договору був продовженим до 04.06.2014 р.
З 05.06.2014 р. строк дії договору припинено.
Протягом строку дії договору позивач виконував свої обов'язки за вищевказаним договором і надавав відповідачу визначені договором послуги. Після припинення дії договору відповідач продовжував отримувати визначені договором послуги.
У судовому засіданні відповідач підтвердив і не заперечував проти фактично наданих послуг позивачем.
Відповідно до умов договору (додатку №4 до договору) відповідач користувався послугою - лінією безпосереднього зв'язку між двома кінцевими пунктами на місцевій телефонній мережі (БЗ).
Розділом 4 договору, був встановлений порядок оплати та розрахунків за надані позивачем послуги.
Зокрема п.п. 4.1, 4.2 договору передбачено, що послуги, які надаються Підприємством зв'язку - відповідачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги за спільно погодженою авансовою системою оплати.
Позивачем своєчасно відповідно до умов договору виставлялись відповідачу рахунки-акти до сплати за спірний період, що підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем у судовому засіданні.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заявлені вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Стаття 3 ЦК України (ч. 2 та 3), закріплює, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі відсутності договору про надання телекомунікаційних послуг, до цих правовідносин застосовується спеціальне законодавство у сфері телекомунікацій, а саме Закон України «Про телекомунікації», Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11 квітня 2012 р. № 295 (далі - Правила).
Законом України "Про телекомунікації" встановлено право оператора телекомунікацій змінювати тарифи та порядок проведення таких змін.
Пунктом 62 Правил оплата отриманих послуг здійснюється за тарифами, тарифними планами, що діють на момент надання послуг.
Згідно п. 5 частини 1 статті 38 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій мають право на: установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону.
Тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій цієї статті.
Пунктом 58 Правил тарифи на послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тих, що згідно із Законом України "Про телекомунікації" підлягають державному регулюванню.
Відповідно до ст. 66 Закону України "Про телекомунікації", тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно, за винятком наступних випадків: 1) тарифів на загальнодоступні послуги; 2) тарифів на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг; 3) розрахункових такси за послуги пропуску трафіка до телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг; 4) тарифів на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій.
Пунктом 59 Правил передбачено, що оператор, провайдер у разі зміни тарифів, тарифних планів, які він встановлює самостійно, не пізніше ніж за сім календарних днів до їх зміни зобов'язаний:
оприлюднити змінені тарифи, тарифні плани у засобах масової інформації та/або на своєму веб-сайті (за його наявності);
повідомити абонентові про зміну тарифів, тарифних планів на послуги, що йому надаються.
Таким чином, законом передбачено можливість для підприємства зв'язку самостійно встановлювати, змінювати тарифи, змінюючи таким чином в односторонньому порядку умови договору щодо оплати послуг.
Позивач не є оператором телекомунікацій, з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг.
Право на встановлення тарифу на телекомунікаційні послуги (організацію та користування лінією безпосереднього зв'язку між двома кінцевими пунктами на місцевій телефонній мережі) було реалізовано позивачем з урахуванням вищезазначених норм, шляхом опублікування у газеті центральних органів виконавчої влади України "Урядовий кур'єр" №74 (5203) від 23.04.2014 р. відповідного оголошення та розміщення інформації на сайті www.ukrtelekom.ua.
Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, позивач з урахуванням норми ст.903 Цивільного кодексу України, в праві вимагати від відповідача виконання зобов'язання щодо сплати за надані послуги, з урахуванням тарифів, що були введено в дію з 01.05.2014 р.
Зазначене право, реалізоване позивачем шляхом направлення позивачу обґрунтованого рахунку-акту №6.2014.6333000000468570 за червень 2014 р., і рахунків-актів за період з липня 2014 р. по жовтень 2014р.
Згідно п.п.6 п.36 Правил споживачі зобов'язані виконувати умови договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги.
Згідно п. 72 Правил плата вноситься після отримання ним рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.
Під час здійснення оплати послуг з надсиланням рахунків оператор, провайдер за кожний розрахунковий період безоплатно надсилає абонентові рахунок для оплати послуг (п.74 Прави).
Частина 2 ст.632 Цивільного кодексу України дозволяє в односторонньому порядку змінити ціну договору, якщо така зміна передбачена Законом (в даному випадку Закон України "Про телекомунікації"). Зазначене виключення передбачено і статтями 651, 654 Цивільного кодексу України та у ст.188 Господарського кодексу України.
Суд вважає правомірним встановлення позивачем тарифу на телекомунікаційні послуги (за користування лінією безпосереднього зв'язку - БЗ), тому заборгованість відповідача за отримані послуги за період з червня 2014 року по жовтень 2014 року за фактично надані послуги складає 19662,99 грн. При розрахунку заборгованості позивачем враховано часткову сплату заборгованості (передплата за телекомунікаційні послуги за червень 2014 р. у розмірі 1746,00грн.) та на час розгляду справи заборгованість складає 17920,97 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору, діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 17920,97 грн.
Крім того, позивачем нараховано 3418,71 грн. збитків від інфляції, 308,89 грн. три проценти річних, 1191,31 грн. пені.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону. У разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Позивачем розраховано пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення. Розмір нарахованої пені складає 1191,31 грн. (період нарахування пені становить з 01.07.2014 р. по 28.02.2015 р.). Наданий суду розрахунок пені є вірним.
На підставі ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.
Згідно ч.1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування збитків від інфляції та 3% річних суд приходить до висновку, що розрахунок є вірним, дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене, суд критично відноситься до заперечень відповідача які викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на пояснення позивача і не бере їх до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до додатку №4 до договору відповідачу була організована послуга з користування лінією безпосереднього зв'язку між двома кінцевими пунктами на місцевій телефонній мережі (БЗ), а не послуга з надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій. Посилання відповідача на рахунок - акт є безпідставним. В рахунках-актах перелічено найменування послуг які отримує абонент та по яким здійснюється нарахування за користування. Вказані послуги зазначені в одній строці шляхом перелічення через кому «плата за користування БЗ, каналом». Матеріали справи, договір не містить даних відносно того, що відповідачу була організована і надавалась саме послуга з користування каналами електрозв'язку. Також, позивач відповідно до п. 59 Правил повідомив споживачів (відповідача) про встановлення нових тарифів шляхом: здійснення публікації в газеті «Урядовий Кур'єр» № 74 від 23.04.2014 р., розміщення інформації на сайті www.ukrtelekom.ua, та направленням позивачу за первісним позовом обґрунтованого рахунку-акту №6.2014.6333000000041900 за червень 2014 р. Твердження відповідача, що оприлюднення здійснено неналежним чином не є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог. Матеріалами справи підтверджений факт виконання вимог Закону України «Про телекомунікації» та п. 59 Правил щодо оприлюднення інформації про зміну тарифів. Лист Антимонопольного комітету України на який посилається відповідач носить лише відповідні роз'яснення щодо встановлення тарифів.
Окрім того, відповідач не скористався своїм правом і не звернувся до суду за захистом прав споживачів, відповідних доказів не надав.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, відповідно до цього суд вважає за необхідне позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-технологічна лабораторія" про стягнення 22839,88 грн. задовольнити.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 31.03.2015 по справі №922/3490/14.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-технологічна лабораторія" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 26; код ЄДРОПОУ 14082852) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в оосбі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9; код ЄДРОПОУ 25614660) 17920,97 грн. заборгованості, 1191,31 грн. пені, 3% річних в розмірі 308,89 грн., збитки від інфляції в розмірі 3418,71 грн., судові витрати в розмірі 1827,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.06.2015 р.
Суддя Г.І. Сальнікова