ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.05.2015Справа №910/7754/15-г
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел»
про стягнення заборгованості в розмірі 44 939 грн. 89 коп.
Представники:
від Позивача: Купер М.В. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» (надалі також - «Відповідач») стягнення заборгованості в розмірі 44 939 грн. 89 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 11.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур» (Турагент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» (Туроператор) було укладено Агентський договір №0411/18, відповідно до умов якого Турагент зобов»язався за дорученням та від імені Туроператора за винагороду здійснювати посередницьку діяльність по укладанню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами). 08.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур» (Турагент), який діє від імені та за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел», та Кругловим Дмитром (Турист) було укладено Договір на туристичне обслуговування №08/12, відповідно до умов якого Турагент виступає від імені Туроператора виключно в межах агентського договору між ними для проведення діяльності, яка пов»язана з продажем Турагентом Туристу Туристичного продукту Туроператора. Як зазначає Позивач, Відповідачем був виставлений рахунок - фактура №SF-282836 від 08.12.2014 року про замовлення турпродукту Lucky Bansko, 17.01.2015 р. - 31.01.2015 р. Studio Lux, авіа Київ - Софія 17.01.2015 р. та Софія - Київ 31.01.2015 р., який був сплачений Турагентом 09.12.2015 р., що підтверджується платіжним дорученням №197 на суму 40 327 грн. 60 коп. Проте Відповідачем в порушення умов Договору не були передані туристичні ваучери, проїзні документи, страхові поліси туристів. 19.01.2015 року Позивачем за вих. №21 направлена на адресу Відповідача претензія з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 40 327 грн. 60 коп., яка була отримана останнім 22.01.2015 р. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур» в розмірі 40 327 грн. 60 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» 3% річних у розмірі 178 грн. 99 коп., інфляційні у розмірі 2 137 грн. 36 коп. та пеню у розмірі 2 295 грн. 91 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/7754/15-г, судове засідання призначено на 16.04.2015 р.
16.04.2015 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 року, у зв'язку із виходом судді Чинчин О.В. з відпустки, з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, повного та всебічного з'ясування обставин справи - розгляд справи призначено на 29.04.2015 року.
29.04.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 31.03.2015 року не виконав.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
1) Позивача надати письмові пояснення з урахуванням п. 4.6 Агентського договору №0411/18 від 11.04.2014 року, зокрема щодо того, що Турагент не набуває право власності на грошові кошти, отримані ним від замовника, які мають бути передані туроператору, а власністю Турагента є виключно сума агентської (комісійної) винагороди.
2) Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості за договором.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2015 р. відкладено розгляд справи на 28.05.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
В судовому засіданні 28 травня 2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені в позовній заяві, просив Суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з»явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу Суду рекомендованого повідомлення про вручення 12.05.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 28 травня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
11.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур» (Турагент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» (Туроператор) було укладено Агентський договір №0411/18, відповідно до умов якого Турагент зобов»язався за дорученням та від імені Туроператора за винагороду здійснювати посередницьку діяльність по укладанню договорів на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами).
Пунктом 1.4 Договору сторони узгодили, що туристичний продукт (турпродукт) - це комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше, ніж 2 послуги, якими в складі тур продукту можуть бути: послуги з авіаперевезення та/або послуги з трансферу автомобілем чи автобусом з аеропорту до готелю та у зворотньому напрямку, та/або готельні послуги, та/або екскурсійні послуги, та/або страхові послуги, та/або додаткові послуги; склад тур продукту визначається турагентом в замовленні та підтверджується туроператором в підтвердженні замовлення.
Відповідно до п.2.2 Договору даний договір встановлює між сторонами агентські відносини, передбачені главою 31 Господарського кодексу України, при цьому Турагент діє в якості комерційного агента в порядку, визначеному ст. 295 Господарського кодексу України.
Згідно з п. 2.3 Договору при здійсненні комерційного посередництва Турагент виконує функції, а саме: вивчення попиту і пропозиції на туристичному ринку регіону (місцевості), де проводить господарську діяльність тур агент; пошук споживачів туристичних послуг, ознайомлення їх з рекламно-інформаційною продукцією туроператора; укладання туристичних договорів на предмет надання послуг споживача туристичного продукту туроператора.
Відповідно до пункту 3.2.3 договору, позивач зобов'язався здійснювати переказ туроператору (відповідачу) вартості тур продукту в порядку, визначеному в розділі 4 договору, незалежно від розміру або строку одержання турагентом такої вартості від замовника туристичних послуг.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що Турагент, на підставі узгоджених з Замовником об'ємів і строків надання туристичних послуг, направляє Туроператору письмове (допускається засобами факсимільного чи електронного зв'язку) замовлення, оформлене у відповідності з типовою формою Туроператора, завірене печаткою та підписом відповідальної особи Турагента. Турагент при наданні замовлення має право скористатися послугою "NEWS Travel Online", порядок використання якої визначений в додатку № 1 до договору.
Відповідно до п.4.3 Договору протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку, але не пізніше термінів, встановлених правилами використання тарифів, Турагент повинен сплатити Туроператору вартість замовлення у повному обсязі.
У п.11.1 Договору передбачено, що даний Договір набуває сили з моменту підписання та діє необмежений час.
Крім того, 08.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур» (Турагент), який діє від імені та за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел», та Кругловим Дмитром (Турист) було укладено Договір на туристичне обслуговування №08/12, відповідно до умов якого Турагент виступає від імені Туроператора виключно в межах агентського договору між ними для проведення діяльності, яка пов»язана з продажем Турагентом Туристу Туристичного продукту Туроператора.
08.12.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» був виставлений Позивачу рахунок - фактура №SF-282836 від 08.12.2014 року про замовлення турпродукту Lucky Bansko, 17.01.2015 р. - 31.01.2015 р. Studio Lux, авіа Київ - Софія 17.01.2015 р. та Софія - Київ 31.01.2015 р. на суму 40 327 грн. 60 коп., який був сплачений Турагентом 09.12.2015 р., що підтверджується платіжним дорученням №197 на суму 40 327 грн. 60 коп. із зазначенням призначення платежу: «оплата за тур послуги згідно рах. № SF-282836 від 08.12.2014р.».
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначив, що Відповідачем в порушення умов Договору не були передані туристичні ваучери, проїзні документи, страхові поліси туристів. 19.01.2015 року Позивачем за вих. №21 направлена на адресу Відповідача претензія з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 40 327 грн. 60 коп., яка була отримана останнім 22.01.2015 р. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур» в розмірі 40 327 грн. 60 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» 3% річних у розмірі 178 грн. 99 коп., інфляційні у розмірі 2 137 грн. 36 коп. та пеню у розмірі 2 295 грн. 91 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Агентського договору №0411/18 від 11.04.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 295 Господарського кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
Відповідно до ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2014 року Туроператором було виставлено Турагенту для оплати рахунок-фактуру №SF-282836 від 08.12.2014 року про замовлення турпродукту Lucky Bansko, 17.01.2015 р. - 31.01.2015 р. Studio Lux, авіа Київ - Софія 17.01.2015 р. та Софія - Київ 31.01.2015 р. на суму 40 327 грн. 60 коп., який був сплачений Турагентом 09.12.2015 р., що підтверджується платіжним дорученням №197 на суму 40 327 грн. 60 коп. із зазначенням призначення платежу: «оплата за тур послуги згідно рах. № SF-282836 від 08.12.2014р.».
Позивач зазначає, що Відповідачем в порушення умов Договору не були передані туристичні ваучери, проїзні документи, страхові поліси туристів.
19.01.2015 року Позивачем за вих. №21 направлена на адресу Відповідача претензія з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 40 327 грн. 60 коп., яка була отримана останнім 22.01.2015 р., що підтверджується печаткою та підписом представника Туроператора за вх. №189/3, проте залишена без відповіді і виконання.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою. (п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)
За таких підстав, Суд зазначає, що протягом семи днів з дня отримання письмової вимоги про повернення грошових коштів, сплачених на виконання умов Агентського договору №0411/18 від 11.04.2014 року, у Відповідача перед Позивачем виник обов»язок по поверненню грошових коштів у розмірі 40 327 грн. 60 коп.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур» за Агентським договором №0411/18 від 11.04.2014 року становить 40 327 грн. 60 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур» в розмірі 40 327 грн. 60 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 40 327 грн. 60 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 22.01.2015 р. по 23.03.2015 р. у розмірі 178 грн. 99 коп. та інфляційні за загальний період в розмірі 2 295 грн. 91 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем повернення грошових коштів за Агентським договором №0411/18 від 11.04.2014 року за загальний період прострочки з 22.01.2015 р. по 23.03.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком Позивача. Так, Суд зазначає, що відповідно до норм частини 2 статі 530 Цивільного кодексу України прострочка Відповідача по поверненню грошових коштів за Агентським договором №0411/18 від 11.04.2014 року почалась саме з 30.01.2015 року після спливу семиденного строку від дня пред'явлення вимоги 22.01.2015 року.
Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 175 грн. 67 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 30.01.2015 року по 23.03.2015 року.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період з 30.01.2015 р. по 23.03.2015 р. у розмірі 2 137 грн. 36 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статі 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 22.01.2015 р. по 23.03.2015 р. у розмірі 2 295 грн. 91 коп.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (стаття 547 Цивільного кодексу України)
Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов»язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.
Оскільки між сторонами угода щодо стягнення пені не укладена, а частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено обмеження нарахування пені за весь час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 295 грн. 91 коп. задоволенню не підлягають.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 40 327 грн. 60 коп., 3% річних в розмірі 175 грн. 67 коп. та інфляційні у розмірі 2 137 грн. 36 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ньюз Тревел» (04210, м.Київ, ПРОСПЕКТ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА, будинок 6 А, Ідентифікаційний код юридичної особи 33782884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іліташ - Тур» (83000, Донецька обл., місто Донецьк, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 64, квартира 11-11А, Ідентифікаційний код юридичної особи 25102173) заборгованість у розмірі 40 327 (сорок тисяч триста двадцять сім) грн. 60 (шістдесят) коп., 3% річних у розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 67 (шістдесят сім) коп., інфляційні у розмірі 2 137 (дві тисячі сто тридцять сім) грн. 36 (тридцять шість) коп. та судовий збір у розмірі 1 733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 53 (п'ятдесят три) коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 червня 2015 року.
Суддя О.В. Чинчин