02 червня 2015 року Справа № 916/3158/14
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. і Харченко В.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси, м.Одеса
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015
зі справи № 916/3158/14
за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси, м.Одеса
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-фінансової компанії "Південбудкомплект", м.Одеса
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Південне територіальне управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України, м.Одеса
2. Міністерство оборони України, м.Київ
за участю прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону
про стягнення збитків у розмірі 5 610,97 грн. та вчинення певних дій,
23.04.2015 позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 20.04.2015 № 1390 на рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 у справі № 916/3158/14 разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку.
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання її копії іншій стороні у справі.
Згідно частини першої статті 1111 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.
Пунктом 3 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Як вбачається зі змісту доданих до касаційної скарги матеріалів, остання не містить доказів надсилання її прокурору військової прокуратури Одеського гарнізону.
Таким чином, наведене не дає можливості дійти висновку про те, що позивачем були належним чином виконані вимоги частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення касаційної скарги.
Крім того, відповідно до частини першої статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
У даному разі оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 105 Господарського процесуального кодексу України набрала законної сили 18.03.2015, а строк її оскарження в касаційному порядку (з урахуванням приписів статті 51 Господарського процесуального кодексу України) закінчився 07.04.2015. Касаційну скаргу позивач подав 23.04.2015, згідно штампу відділення поштового зв'язку на конверті, тобто з пропуском встановленого строку для її подання.
Клопотання про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги позивач обґрунтовує тим, що постанову суду апеляційної інстанції він не отримував, а з повним її текстом ознайомився на офіційному сайті реєстру судових рішень. Також, скаржник вказує на те, що платіжне доручення про сплату судового збору було видане йому Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області лише 23.04.2015, тобто поза межами строку на оскарження судових рішень, що, в свою чергу, унеможливило своєчасно подати касаційну скаргу.
Заявлене скаржником клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з обов'язковою наявністю поважних причин, які обумовили неможливість своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача Кривулько М.В. був присутній під час оголошення оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, а тобто своєчасно був обізнаний про результат апеляційного перегляду справи. Із тих же матеріалів справи слідує, що копії постанови від 18.03.2015 були направлені учасникам судового процесу, зокрема позивачу. При цьому, матеріали справи не містять даних про повернення поштових відправлень, згідно з якими сторонам були надіслані копії оскаржуваної постанови апеляційного суду.
У цьому ж зв'язку, посилання позивача на те, що платіжне доручення про сплату судового збору було видане йому Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області лише 23.04.2015, є безпідставними і до уваги Вищим господарським судом України не беруться, оскільки з поданих заявником касаційної скарги документів не вбачається коли саме платіжне доручення від 26.03.2015 № 246 було повернуто позивачу фінансовою установою. Також, на згаданому платіжному дорученні відсутні відмітки казначейської служби про час його направлення позивачу, а наявність штампа та печатки позивача на цьому дорученні не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі докази походять виключно від позивача, а отже мають суб'єктивний характер.
Відтак, у поданій скарзі відсутні будь-які посилання на існування об'єктивно непереборних обставин, що унеможливили оскарження позивачем постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 у визначений процесуальний строк.
З урахуванням наведеного у Вищого господарського суду України відсутні правові підстави для висновку про наявність поважних причин пропуску строку подання касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду в даній справі. Тому клопотання скаржника про відновлення цього строку задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Враховуючи викладене та керуючись пунктами 3 та 5 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1.Клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 у справі № 916/3158/14 відхилити.
2.Касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 зі справи № 916/3158/14 повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м.Одеси, а справу - господарському суду Одеської області.
3.Повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м.Одеси судовий збір сплачений за платіжним дорученням від 26.03.2015 № 246 в сумі 2 131,15 грн.
Головуючий суддя В.Селіваненко
Суддя В.Палій
Суддя В.Харченко