"05" жовтня 2010 р.
справа № 2а-709/08/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Католікяна М.О.
суддів: Проценко О.А. Кожан М.П.
при секретарі судового засідання: Красоті А.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нікопольській завод феросплавів»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нікопольській завод феросплавів»до Криворізької митниці, третя особа -Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція, про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування картки відмови,
18 лютого 2008 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької митниці про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити дії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував порушенням відповідачем положень статті 88 МК України та Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, а посилання в якості відмови у прийнятті митної декларації на ненадання відомостей, передбачених абзацом 2 пункту 4 вказаного Порядку, є безпідставними, оскільки увесь пакет необхідних документів був наданий позивачем у відповідності з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 р. № 80. Відповідач володіє даними про позивача як платника податку на додану вартість. Позивач не здійснював погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений статтею 19 приведеного Порядку. Податкові векселі позивачем погашалися виключно у способи, передбачені чинним законодавством, тому дії відповідача з відмови у митному оформленні товару позивач вважає неправомірними. З тих же підстав підлягає скасуванню видана відповідачем картка відмови у митному оформленні належного позивачу товару. Чинним законодавством не встановлений обов'язок платника податку надавати інформацію щодо кола пов'язаних осіб, які є або були платниками податку на додану вартість та не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 приведеного Порядку. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача з відмови у здійсненні митного оформлення товару, визнання протиправною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару з відстроченням оплати податку на додану вартість шляхом видачі податкового векселя (т. 1 а.с.а.с. 3 -6, 27).
11 квітня 2008 року суд своєю ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи Нікопольську ОДПІ Дніпропетровської області (т. 1 а.с. 38).
25 квітня 2008 року позивач змінив заявлені позовні вимоги, виключивши вимогу про зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару з відстроченням оплати податку на додану вартість шляхом видачі податкового векселя (т. 1 а.с.а.с. 109, 110).
01 червня 2010 року судом було ухвалено постанову, якою суд відмовив у задоволенні позову. Постанова вмотивована тим, що відмова у митному оформленні товару була пов'язана з порушенням позивачем вимог Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»було заборонено надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань. Оскільки податковий вексель є письмовим безумовним грошовим зобов'язанням сплати до бюджету певних коштів, що підтверджується банками шляхом авалю, видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, то розрахунок за його допомогою по суті є відстрочкою сплати податкового зобов'язання (т. 1 а.с.а.с. 240 -242).
22 червня 2010 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі позивач зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального права. Так, застосування податкових векселів є складовою частиною механізму сплати податку на додану вартість. Надання податкового векселя на суму податкового зобов'язання при імпортування товарів на митну територію України та надання відстрочення щодо сплати податкових зобов'язань мають різну правову природу, але суд у своєму рішення по суті ототожнює ці інститути. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з апеляційною скаргою, якою він просив постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов (т. 2 а.с.а.с. 6 -12).
Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, звернувшись до суду з клопотаннями розглянути справу за їх відсутності (т. 2 а.с.а.с. 21 -24). У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що позивач є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 03364616 від 24.07.1997 р. (т. 1 а.с. 22).
22 січня 2008 року позивач звернувся до відповідача з вантажною митною декларацією № 19408 щодо митного оформлення товару, що ввозиться на митну територію України (т. 1 а.с. 18).
23 січня 2008 року відповідач відмовив позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, видавши картку відмови № 113020000/2008/000109. Підставою для відмови стало порушення вимог абзацу 4 частини 2 статті 88 МК України у частині ненадання відомостей, передбачених абзацом 2 пункту 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України (т. 1 а.с. 19).
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Конституцією України, Митним кодексом України, Законом України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 р. № 1104 (далі -Порядок).
В силу статті 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону № 168/97-ВР з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку. Податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю; комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення платником у строк. Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом. Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З аналізу змісту приведених норм вбачається, що положення Закону № 168/97-ВР не встановлюють будь-яких вимог стосовно особи, яка має право відстрочити сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість при імпорті товару на митну територію України шляхом видачі векселя.
Згідно з абзацом 2 пункту 4 Порядку податковий вексель може бути виданий особою, яка є платником податку на додану вартість, якщо раніше такий платник податку чи пов'язані з ним особи, які є або були платниками податку на додану вартість, не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку.
У відповідності з пунктом 19 Порядку способи погашення податкових векселів, які відповідають способам, визначеними пунктом 11.5 статті 11 Закону № 168/97-ВР, а саме: шляхом перерахування грошових коштів до бюджету; шляхом включення суми зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному періоді, у якому він був поданий органу митного контролю; шляхом заліку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, підтвердженого органами державної податкової служби.
За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не можу бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Абзац 2 пункту 4 Порядку не передбачає обов'язку декларанта подавати митному органу відомості про пов'язаних з декларантом осіб та про особи погашення ними податкових векселів, безумовно поставивши право видачі податкового векселя у залежність від наявності у декларанта статусу платника податку на додану вартість і здійснення ним (чи пов'язаними з ним особами, які є або були платниками податку на додану вартість), погашення векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 вказаного Порядку.
Надаючи оцінку позиції третьої особи (т. 2 а.с.а.с. 25, 26), колегія суддів бере до уваги, що за змістом пункту 2.6 Наказу Держаної податкової адміністрації України та Державної митної служби України від 08.07.2004 р. № 494/383 «Про затвердження Порядку обміну інформацією щодо обігу, обліку та погашення податкових векселів для забезпечення звірки»Державна податкова адміністрація України щоденно до 14 години надає Державній митній службі України в електронному виді інформацію про перелік платників податків, що мають податкові векселі, не погашені у строк, за станом на поточну дату за формою, наведеною у додатку 4. Пункт 3.1 цього Наказу передбачає, що інформаційний обмін здійснюється засобами електронної пошти Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України.
Згідно з листом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2007 р. № 5/7/16-1517 «Про надання роз'яснення»на підставі вказаного Наказу на адресу Державної митної служби України Державною податковою адміністрацією України щоденно у централізованому порядку надається інформація про погашення податкових векселів у розрізі погашення кожного векселя.
Показники, які містять інформацію про погашення векселя у спосіб, не передбачений пунктом 19 Порядку, визначено у 25, 26 та 27 рядках додатка 3 до Порядку (Структура файлу даних про обіг, облік та погашення векселів).
Таким чином, Державна митна служба України щоденно володіє інформацією відносно кожного платника, порядку погашення податкових векселів та відповідність такого погашення вимогам пункту 19 Порядку.
Перелік пов'язаних відносно платників-імпортерів осіб не може бути визначено органами державної податкової служби, оскільки коло пов'язаних осіб може змінюватися не передбачувано і не прогнозовано (внаслідок зміни керівництва, складу засновників тощо).
Ураховуючи викладене, надання органами державної податкової служби будь-яких додаткових довідок (ані про погашення податкових векселів, ані про пов'язаних осіб) не передбачено жодним нормативно-правовим актом.
Це, на думку колегії суддів, спростовує твердження відповідача щодо невизначення способу контролю з боку державної митної служби відносно платника, що видає податковий вексель.
Крім того, суд у своєму рішення послався на порушення позивачем вимог статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Утім, колегія суддів вважає таке посилання неправильним, оскільки в оскаржуваній картці такої підстави відповідачем наведено не було.
Порядок оформлення й використання Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України затверджено Наказом Державної митної служби України 12.12.2005 р. № 1227.
В силу пункту 3 приведеної норми Картка формується в електронному вигляді з використанням програмно-інформаційного комплексу "Відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України" Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини (заборону на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо) прийняла рішення про відмову. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Із змісту картки відмови вбачається, що причиною відмови у митному оформленні товарів є порушення позивачем вимог абзацу 4 частини 2 статті 88 МК України у частині ненадання відомостей, передбачених абзацом 2 пункту 4 Порядку.
Таким чином, посилання суду на будь які інші підстави відмови у митному оформленні, які не були зазначені в Картці відмови не можуть бути прийняті до уваги, оскільки це прямо суперечить пункту 3 Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З аналізу встановлених фактів колегія суддів вбачає, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не було дотримано засади законності через порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому воно має бути скасовано з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 статті 198, пунктом 4 статті 202, статтями 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нікопольській завод феросплавів»задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2010 року скасувати.
Позов Відкритого акціонерного товариства «Нікопольській завод феросплавів»до Криворізької митниці, третя особа -Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція, про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування картки відмови задовольнити.
Визнати протиправними дії Криворізької митниці з відмови Відкритому акціонерному товариству «Нікопольській завод феросплавів»у здійсненні митного оформлення товару на підставі вантажної митної декларації № 19408 від 22 січня 2008 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, видавши картку відмови № 113020000/2008/000109 від 23 січня 2008 року, видану Криворізькою митницею Відкритому акціонерному товариству «Нікопольській завод феросплавів».
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її виготовлення у повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2010 року.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя О.А. Проценко
Суддя М.П. Кожан