"23" листопада 2010 р. справа № 2а-203/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Юхименка О.В. Мірошниченка М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області
на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області про продовження терміну звернення до суду з позовом, визнання незаконною відмову у виплаті та перерахуванні підвищення до пенсії дітям війни, -
У грудні 2009 року позивачка звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області, в якому просила суд визнати бездіяльність відповідача відносно виплати підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною, зобов'язати відповідача вчинити дії по нарахуванню підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача вчинити дії по нарахуванню та сплаті підвищення до пенсії за період 2006-2008 роки в сумі 3891,90грн. Відповідно до заяви, позивачка просила розглянути справу за її відсутності (а.с.11).
Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області у виплаті на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 18 по 31 грудня 2008 року неправомірною. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 18 по 31 грудня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2010 року, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального права. Обґрунтовував свої вимоги тим, що механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не визначений на законодавчому рівні, не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку він здійснюється. Посилались на неможливість застосування до даних правовідносин положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавала.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. При цьому, як передбачено даною статтею, суд апеляційної інстанції може вийти лише за межі доводів апеляційної скарги, але не за межі самої апеляційної скарги, що не є тотожними поняттями.
Таким чином, апеляційним судом переглядається постанова суду лише в частині задоволених позовних вимог. Що ж стосується відмовлених позовних вимог, то у зв'язку з неоскарженням постанови суду в цій частині жодною із сторін, відповідно до діючого законодавства, постанова суду першої інстанції у цій частині не переглядається.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення №103734 з відповідною відміткою в ньому (а.с.7).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вираховувався, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме : у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".
Відповідно до статті 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Отже, право на підвищення до пенсії у розмірі, що передбачений статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2008 році у позивачки виникло з 22 травня 2008 року, тобто, з дня визнання неконституційними положень законів України про державний бюджет України на певний рік про зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на відповідний рік, а тому відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, починаючи з 22 травня 2008 року.
Проте, Управлінням Пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області після 22.05.2008 року відповідне підвищення пенсії ОСОБА_1 як “дитині війни” здійснено не було.
У зв'язку із тим, що згідно ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до суду з адміністративним позовом, згідно ст. 100 КАС України пропуск зазначеного строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, на чому наполягає відповідач, колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову ОСОБА_1 в задоволенні частини її позовних вимог.
Тому, враховуючи дату звернення позивачки до суду першої інстанції з адміністративним позовом, а саме, 18 грудня 2009 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивача саме з 18 грудня 2008 року.
Позивачка в цій частині постанову суду не оскаржила.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 18 грудня 2008 року.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на певний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", на яку міститься посилання в апеляційній скарзі.
Згідно до п.2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністерства праці та соціальної політики.
Отже, посилання апелянта на відсутність встановленого на законодавчому рівні механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус “дитина війни”, визнається колегією суддів безпідставним, і не звільняє суб'єкта владних повноважень, а саме, Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області, діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, і ні в якому разі не є підставою для обмеження законних прав, встановлених ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” для цієї категорії осіб.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як “діти війни” не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій “дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян -є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Та обставина, що в резолютивній частині оскаржуваної постанови при зобов'язанні відповідача здійснити нарахування позивачці підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відсутнє посилання іще й на необхідність здійснення такого нарахування, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також те, що судом першої інстанції неповно зазначений період здійснення відповідного перерахунку (з 18 по 31 грудня 2008 року), на думку колегії суддів не може слугувати підставою для скасування, або зміни вірного по суті рішення, оскільки відповідач не позбавлений можливості звернутись за роз'ясненням судового рішення або встановлення порядку його виконання.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 січня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: М.В. Мірошниченко