"23" листопада 2010 р. справа № 2а-3602/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.
суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді
на постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 03 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді про поновлення пропущеного строку, визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії, зобов'язання здійснення нарахування та виплати надбавки до пенсії,-
У вересні 2009 року позивачка звернулася до суду першої інстанції з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді, в якому просила суд відновити пропущений строк позовної давності для захисту порушеного права на доплату пенсії, визнати бездіяльність відповідача, зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3899грн., зобов'язати відповідача нараховувати передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком (а.с.2-3). Відповідно до заяви, позивачка просила розглянути справу за її відсутності , позовні вимоги підтримала у повному обсязі (а.с.17)
Постановою Кіровського районного суду м.Кіровограда від 03 листопада 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Поновлено строки позовної давності для звернення ОСОБА_1 до суду. Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді здійснити щомісячне нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 03 листопада 2009 року в частині задоволених позовних вимог, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права. Обґрунтовував свої вимоги тим, що механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не визначений на законодавчому рівні, не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку він здійснюється. Посилались на неможливість застосування до даних правовідносин положень ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавала.
Відповідно до частини першої статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. При цьому, як передбачено даною статтею, суд апеляційної інстанції може вийти лише за межі доводів апеляційної скарги, але не за межі самої апеляційної скарги, що не є тотожними поняттями.
Таким чином, апеляційним судом переглядається постанова суду лише в частині задоволених позовних вимог. Що ж стосується відмовлених позовних вимог, то у зв'язку з неоскарженням постанови суду в цій частині жодною із сторін, відповідно до діючого законодавства, постанова суду першої інстанції у цій частині не переглядається.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення серії АЗ №340415 з відповідною відміткою в ньому (а.с.7).
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість поновлення позивачці пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки позивачка є людиною похилого віку, невеликих матеріальних статків, як пенсіонер, відноситься до категорії самих незахищених верств населення, вона мешкає в сільській місцевості, має дещо обмежені можливості ознайомлення з періодичними виданнями, в тому числі із тими, в яких обговорюються Рішення Конституційних судів. Крім того, її пояснення про те, що вона дізналася про порушення своїх прав лише після висвітлення подій в засобах масової інформації, та в межах річного строку після цього звернулася до суду, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії, бездіяльності, не спростовані ніякими доказами та не доведено того, що відповідач своєчасно повідомляв позивачку про зміни в законодавстві, яким визначено підвищення до пенсії, право на отримання якого має позивачка. Більш того, відповідач в апеляційній скарзі не зазначає про свою незгоду з рішенням суду в цій частині.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, “дітям війни” підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги той факт, що Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” про зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік втратили чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Сторонами визнано, що Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді будь-яких дій, пов'язаних з нарахуванням підвищення до пенсії позивачки з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, не здійснювало, відповідних виплат - не проводило.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді здійснити відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачки у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно.
При цьому слід зазначити, що частиною 3 статті 62 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 %, що складає відповідно: 410.06 гривни та 415.11 гривни. Посилання в ч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на те, що вказаний розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно до пенсій, що призначаються на умовах цього Закону, на думку колегії суддів, не може слугувати перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімального розміру пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність у позивачки права на перерахунок підвищення до її пенсії як “дитині війни” на 2008 рік, з наступних підстав.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції.
Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вираховувався, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме : у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".
Відповідно до статті 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Отже, право на підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2008 році у позивачки виникло з 22 травня 2008 року, тобто, з дня визнання неконституційними положень законів України про Державний бюджет України на певний рік про зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на відповідний рік, а тому відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, починаючи з 22 травня 2008 року.
Проте, Управлінням Пенсійного фонду України в м.Кіровограді після 22.05.2008 року відповідне підвищення пенсії ОСОБА_1 як “дитині війни” здійснено не було.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 22 травня 2008 року, з урахуванням при цьому норм ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно до п.2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністерства праці та соціальної політики.
Отже, посилання апелянта на відсутність встановленого на законодавчому рівні механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус “дитина війни”, визнається колегією суддів безпідставним, і не звільняє суб'єкта владних повноважень, а саме, Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді, діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, і ні в якому разі не є підставою для обмеження законних прав, встановлених ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” для цієї категорії осіб.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як “діти війни” не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій “дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян -є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 03 листопада 2009 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Л.М. Нагорна
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: Проценко О.А.