донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.08.2009 р. справа № 24/100
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Скакуна О.А.
суддів
Акулової Н.В. , Колядко Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача:
Глушко В.І. - директор
від відповідача:
Кузьмін В.М. за дов. № б/н від 07.05.2009р.,
Новиков К.С. за дов. № б/н від 07.05.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-ВА»м. Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
27.07.2009 року
по справі
№ 24/100 (суддя Ломовцева Н.В.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТК-2005»м. Донецьк
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-ВА»м. Донецьк
про стягнення 4426,99 грн.
ТОВ «ПТК-2005») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-ВА»м. Донецьк (далі по тексту ТОВ «АВ-ВА») про стягнення 4426,99 грн., в тому числі 1440 грн. - заборгованість з орендної плати, 106,99 грн. - пеня та 2880 грн. - штраф.
Рішенням від 27.07 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТК-2005»м. Донецьк (далі по тексту.09р. по справі № 24/100 господарський суд Донецької області позовні вимоги ТОВ «ПТК-2005»задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача борг з орендної плати в сумі 1440 грн., пеню в розмірі 105,09 грн. та штраф в сумі 2880 грн.; у задоволенні вимог в частині стягнення пені в розмірі 1,90 грн. відмовив, у зв'язку з безпідставністю нарахування.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість за грудень 2008р., яка доведена позивачем і підтверджена матеріалами справи.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «АВ-ВА»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.07.09р. по справі № 24/100 про стягнення з останнього заборгованості та штрафних санкцій повністю.
Заявник апеляційної скарги вважає, що зазначене вище рішення суду є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що господарський суд Донецької області не розглянув всі обставини справи, на яких ґрунтуються заперечення відповідача стосовно позовних вимог позивача.
На думку заявника скарги, факт невиконання ним своїх зобов'язань за договором оренди за грудень 2008р. не доведений позивачем і не підтверджений матеріалами справи.
ТОВ «ПТК-2005»у запереченнях на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду від 27.07.09р. залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу безпідставними.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “ПТК-2005” (орендодавець) та ТОВ “АВ-ВА” (орендар) укладено договір оренди виробничих приміщень № 19/ар від 06.12.2007р., строком дії з січня 2008р. по грудень 2008р. Договір укладено без протоколу розбіжностей, з додатковою угодою № 2 від 30.09.2008р.
Додатковою угодою № 2 від 30.09.2008р. сторони внесли зміни до п. 1.1, п. 3.1 договору та відповідно виклали в наступній редакції -п. 1.1: “Орендодавець передає в оренду орендатору наступне майно: офісне приміщення, розташоване на 4-му поверху будівлі АБК за адресою: 83037, м. Донецьк, вулиця Кирова, 90 площею 18 кв.м., обладнана однією телефонною лінією”; п. 3.1. договору: «за орендоване офісне приміщення загальною площею 18 кв.м., обладнане однією телефонною лінією, вказаною в підпункті “а” п. 1.1 договору - 1440,00 грн. в місяць, в тому числі ПДВ - 240,00 грн.». Розмір орендної плати погоджений між сторонами.
Пунктом 3.4. договору орендатор сплачує орендну плату орендодавцю шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок орендодавця за кожний поточний календарний місяць користування орендованим майном. Орендодавець виставляє орендатору перший рахунок з орендної плати не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі орендованого майна. Орендатор зобов'язаний самостійно отримати від орендодавця оформлений рахунок.
Згідно з п. 3.5. договору до настання п'ятого числа кожного поточного календарного місяця оренди майна орендодавець виставляє орендатору рахунок за оренду майна за поточний календарний місяць. При цьому враховуючи зміни суми орендної плати, оформлені по узгодженню сторін відповідно з п. 3.2., 3.3 договору. Орендатор зобов'язаний самостійно отримати від орендодавця оформлений рахунок.
Для перерахування орендної плати за грудень 2008 року позивач передав 01.12.2008р. відповідачу рахунок № 69 на суму 1440 грн.
Відповідно до п. 3.7. договору орендатор зобов'язаний сплатити орендну плату протягом п'яти банківських днів з дати отримання рахунку, в любому випадку не пізніше 15 числа поточного місяця. У разі відсутності у орендатора рахунку на оплату орендної плати по будь-яким причинам орендатор зобов'язаний сплатити орендну плату у вказаний в даному пункті строк на підставі даного договору, в розмірі орендної плати за попередній місяць, але з урахуванням змін, оформлений відповідно з п. 3.2, 3.3 договору.
Листом від 02.12.2008р. № 50 відповідач повідомив позивача про намір розірвати договір № 19/ар від 06.12.07р. з 01.01.2009 року.
Відповідно до п. 7.1 договір розірваний з 01.01.2009р.
Факт передачі орендованого майна підтверджується актом прийому-передачі від 02.01.2009р.
Згідно умов п. 7.5 договору у випадку дострокового розірвання договору оренди відповідач зобов'язаний розрахуватися з позивачем не пізніше дати припинення використання орендованого майна.
Однак відповідач припустив затримку в оплаті орендної плати в сумі 1440 грн. з 01.01. по 23.04.2009р.
Позивач, посилаючись на факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди, звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути на свою користь 1440 грн. суму заборгованості з орендної плати за період грудень 2008р., пеню в розмірі 106,99 грн. та штраф в сумі 2880 грн., яка рішенням суду від 27.07.2009р. по справі № 24/100 задоволена частково.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржуване рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Донецької області не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Абзац 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на укладений між сторонами по справі договір оренди виробничих приміщень № 19/ар від 06.12.2007р. та додаткову угоду № 2 від 30.09.2008р.
Проаналізувавши спірний договір, судова колегія вважає, що за своєю правовою природою останній є договором найму, а відносини, які склалися між сторонами регулюються главою 58 ЦК України та параграфом 5 глави 30 ГК України.
Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 765 ЦК України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що за згодою сторін орендна плата за використання майна складає: за орендоване офісне приміщення, обладнане однією телефонною лінією, вказане в підпункті “а” п. 1.1 договору, - 1300,00 грн. в місяць (в тому числі ПДВ).
Додатковою угодою № 2 від 30.09.2008р. сторони внесли зміни до п. 3.1. договору та виклали його у наступній редакції: за орендоване офісне приміщення загальною площею 18 кв. м., обладнане однією телефонною лінією, вказаною в підпункті “а” п. 1.1 договору -1440,00 грн. в місяць, в тому числі ПДВ - 240,00 грн.”.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Пунктом 3.4. договору орендатор сплачує орендну плату орендодавцю шляхом перерахування відповідних платежів на поточний рахунок орендодавця за кожний поточний календарний місяць користування орендованим майном.
Відповідно до п. 3.7. договору орендатор зобов'язаний сплатити орендну плату протягом п'яти банківських днів з дати отримання рахунку, в любому випадку не пізніше 15 числа поточного місяця. У разі відсутності у орендатора рахунку на оплату орендної плати по будь-яким причинам орендатор зобов'язаний сплатити орендну плату у вказаний в даному пункті строк на підставі даного договору, в розмірі орендної плати за попередній місяць, але з урахуванням змін, оформлений відповідно з п. 3.2, 3.3 договору.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на погіршення стану оренди у зв'язку з низькою температурою повітря в орендованому приміщенні, то судова колегія не приймає їх до уваги, оскільки відповідно до п. 4.6 договору орендодавець стежить за правильністю використання і станом інженерних та других комунікацій, обслуговуючих орендоване майно, і здійснює їх поточний, капітальний ремонт і обслуговування. Орендодавець не несе відповідальність за роботу і ремонт комунікацій, встановлених і підключених орендатором без письмової згоди орендодавця.
Крім того, якщо орендаря не влаштовувала якість комунальних послуг, які були надані йому орендодавцем, то він мав змогу на підставі ч. 4 ст. 762 ЦК України, яка кореспондується з п. 2 ст. 286 ГК України звернутися до останнього з вимогою зменшити орендну плату, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась. Але доказів відповідних звернень до позивача в матеріалах справи не містяться. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Господарський суд Донецької області в своєму рішенні від 27.07.2009р. в обґрунтування вищезазначеного також послався на складені та підписані сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за жовтень, листопад та грудень 2008 року, однак судова колегія дійшла висновку виключити абзац 6 з мотивувальної частини рішення на аркуші справи 67, оскільки зазначені акти не несуть в собі юридичного навантаження та не передбачені договором оренди, який був укладений між сторонами, а також діючим законодавством, яке регулює орендні правовідносини.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач по справі довів та обґрунтував, що відповідач свої зобов'язання за договором оренди щодо орендної плати не виконав належним чином, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі за грудень 2008 року в сумі 1440 грн., що підтверджено вищезазначеним та актом приймання-передачі офісних приміщень від 02.01.2009р., який підписаний сторонами та скріплений фірмовими печатками з відміткою у п. 4 про наявність заборгованості по орендній платі за грудень 2008 року в сумі 1440 грн. та встановленням строку погашення заборгованості -31.12.2008р.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу з орендної плати в сумі 1440 грн.
Що стосується задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу, то апеляційний суд також погоджується з цим висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до п. 6.3 договору за прострочку орендарем сплати орендної плати, він зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожний день прострочення.
А також згідно з вимогами п. 6.5 договору у зв'язку з тим, що прострочка по сплаті орендної плати мала місце більш ніж один календарний місяць, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф в розмірі узгодженої сторонами орендної плати за два місяці.
Відповідно до ст.ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання” встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.
Закон є спеціальною нормою, який хоча і не встановлює обмеження щодо визначення розміру пені, але передбачає обмеження її фактичного розміру, має пріоритетне значення і повинен застосовуватись при розрахунку суми пені.
В ході судового засідання 18.08.2009р. представник відповідача відповідно до ст. 22 ГПК України заявив усне клопотання про виклик робітників для дачі пояснень, у тому числі співробітників та посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-ВА»м. Донецьк.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду розглянув заявлене клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідно до ст. 30 ГПК України саме суду надано право викликати посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, якщо під час розгляду справи виникає необхідність у дачі пояснень перелічених осіб.
Крім того, відповідач мав право зібрати відповідні письмові пояснення у своїх посадових осіб та інших робітників та надати їх суду в якості письмових доказів відповідно до ст. 36 ГПК України, що ним зроблено не було.
Що стосується інших доводів заявника апеляційної скарги, то вони апеляційним судом також до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
При перевірці рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, тому рішення господарського суду Донецької області від 27.07.09р. по справі № 24/100 є законним, обґрунтованим і скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-ВА»м. Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.07.09р. по справі № 24/100 залишити без змін.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Н.В. Акулова
Т.М. Колядко
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
5 ГСДО