01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.08.2009 № 17/153
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Дзюбка П.О.
Островича С.Е.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Брежницька О.С. - представник за дов. № 283/СО1-21.2 від 27.04.2009р;
від відповідача -Кравченко О.А. - представник за дов. б/н від 02.07.2009р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.06.2009
у справі № 17/153 (суддя Кролевець О.А.)
за позовом ЗАТ "СВС-Дніпро"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібний ринок "Жуляни"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 92931,71 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Закрите акціонерного товариства “СВС - Дніпро” (далі - позивач) у травні 2009 року звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптово-роздрібний ринок “Жуляни” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 57933,83 грн. основного боргу, 6954,26 грн. пені, 24822,64 грн. інфляційних, 3220,98 грн. 3% річних, 929,32 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2009р. у справі № 17/153 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 82756,47 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3220,98 грн. 3% річних, 6954,26 грн. пені, 929,32 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 625, 854 Цивільного кодексу України та п. 15.1.1 договору № П51/05 від 13.12.2005р. з огляду на те, що відповідач прострочив оплату за виконану роботу за договором.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2009р. у справі № 17/153 в частині стягнення з відповідача 3% річних з простроченої суми у розмірі 3220,98 грн. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача частково.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва під час винесення рішення по даній справі порушив норми процесуального права (ст.ст. 22, 59, 77 Господарського процесуального кодексу України), що в свою чергу призвело до винесення необґрунтованого рішення.
Крім того, апелянт зазначив, що в супереч умовам договору № П51/5 від 13.12.2005 та в порушення прав позивача йому було нараховано 3 % річних.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2009р. у справі № 42/210, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 11.08.2009р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2009р. по справі № 17/152 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/604 від 10.08.2009р. „Про зміну складу колегії суддів” в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 17/153 колегії суддів у складі: - Сулім В.В. головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О. Острович С.Е.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 13.12.2005р. було укладено договір № П51/05 на виконання робіт по об'єкту “Електрозабезпечення оптово-роздрібного ринку “Жуляни” по вул. Молодогвардійська, 32, в м. Києві” (далі - договір), предметом якого відповідно до пункту 2.1. є зобов'язання замовника (відповідач) доручити, а підрядника (позивач) у межах договірної ціни, виконати власними та залученими силами та засобами роботи на об'єктах, забезпечити необхідну якість у відповідності з ДБН та іншими нормативними документами, здати їх у встановлені строки відповідачу, усунути дефекти допущені з його вини, на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкту за свій рахунок.
Відповідно до п. 2.2 договору змістом робіт по договору, зокрема є: прокладання мереж 10 кв.; електромонтажні роботи в комплектній трансформаторній підстанції; пусконалагоджувальні роботи.
Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди про внесення змін та доповнень до зазначеного договору, а саме: додаткова угода № 1 від 07.07.2006р., додаткова угода № 2 від 11.05.2007р., додаткова угода № 3 від 20.09.2007р., додаткова угода № 4 від 20.09.2007р.
Так, згідно з додатковими угодами до цього договору та п. 4.2 договору замовник перераховує здійснює оплату підряднику за виконані роботи на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (довідка КБ-3) з пропорційним урахуванням авансу (п.4.1)
Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи (довідки про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 та акти приймання виконання підрядних робіт) в період з березня 2006 року по вересень 2007 рік позивач виконав, а уповноважений представник відповідача прийняв без зауважень виконані позивачем роботи на загальну суму 715252,80 грн. (аркуші справи 15-45).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем останній в порушення умов вказаного договору з позивачем за виконані роботи розрахувався лише частково в сумі 657318,97 грн.
На день слухання справи в суді першої інстанції борг відповідача перед позивачем складав 57933,83 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків (аркуш справи 52).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за виконані роботи своєчасно в повній сумі не розрахувався, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 57933,83 грн. боргу.
Крім вимоги про стягнення з відповідача основного боргу позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 6954,26 грн. пені на підставі п. 15.1.1 договору за період з 03.10.2007р. року по 01.04.2008р., 24822,64 грн. інфляційних нарахувань за період прострочки з жовтня 2007 року по березень 2009 року та 3220,98 грн. 3% річних з 03.10.2007р. по 27.04.2009 р.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було допущено порушення договору - прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що порушення Договору сталося не з його вини, а тому в силу приписів ст. 611 Цивільного кодексу України, він несе відповідальність, встановлену законом та Договором.
Пунктом 15.1.1 договору передбачено, що у випадку порушення з вини замовника передбачених договором строків перерахування авансів та платежів за виконані роботи, замовник платить підряднику за кожен день прострочення неустойку, розмір якої нараховується від суми простроченого платежу із розрахунку облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується неустойка, збільшеної в два рази.
Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми неустойки за період з 03.10.2007р. по 01.04.2008р. погоджується з висновком суду першої інстанції, що неустойка підлягає стягненню в сумі 6954,26 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 24822,64 грн. інфляційних.
Норма ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно до розділу 15 договору “відповідальність сторін” встановлено, що у випадку порушення з вини замовника передбачених договором строків перерахування авансів та платежів за виконані роботи замовник платить підряднику за кожен день прострочення неустойку, розмір якої нараховується від суми простроченого платежу із розрахунку облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується неустойка, збільшеної в два рази. При цьому, умови стягнення неустойки погоджені Сторонами Договору в п. 15.1.1 саме як відповідальність за порушення грошового зобов'язання Відповідачем, а не як забезпечення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що задоволення господарським судом першої інстанції стягнення 3% річних, фактично призводить до подвійної відповідальності, що непередбачено чинним законодавством України.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що ст. 625 Цивільного кодексу України не встановлює додаткову (подвійну) відповідальність, а встановлює відповідальність за особливий вид порушення договору - за порушення грошового зобов'язання. Водночас, приписами ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що інший розмір процентів за порушення грошового зобов'язання може бути встановлений договором. Як встановлено, колегією інший розмір процентів визначений сторонами п. 15.1.1 Договору, а саме - у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3220,98 грн. 3 % річних підлягає скасуванню, позов в цій частині - відмові.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження відповідача про порушення судом першої інстанції процесуального права відповідача, а саме ст.ст. 22, 59, 77 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
01.06.2009р. від відповідача до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання № 031/05 від 29.05.2009р. про відкладення розгляду справи, з зв'язку з перебуванням представника відповідача у відпустці та неможливістю приймати участь у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого представника, проте Господарський суд міста Києва задовольнив зазначене клопотання відповідача в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та відклав розгляд справи на 15.06.2009р.
Представник відповідача в засідання суду першої інстанції 15.06.2009р. також не з'явився, проте був належним чином повідомлений про місце та час розгляду позовної заяви, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 01.06.2009р.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 69 цього кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Так, судом першої інстанції явка уповноважених представників сторін в судове засідання 15.06.2009р. обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні 15.06.2009р., розгляд позовної заяви вже відкладався, відповідно Господарський суд міста Києва правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд, відзначає, що клопотання № 32/06 від 17.06.2009р., на яке посилається апелянт в своїй апеляційні скарзі на рішення від 15.06.2009р., було подано до Господарського суд міста Києва 17.06.2009р., тобто після винесення оскаржуваного рішення.
Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2009р. по даній справі підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 3% річних з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 4 ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптово-роздрібний ринок “Жуляни” - задоволенню.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за подання апеляційної скарги - на позивача.
Оскільки, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції підлягають зміні, то рішення в цій частині підлягає зміні. В решті рішення підлягає залишенню без змін.
Крім того, оскільки, рішення Господарського суду міста Києва оскаржується частково, а саме в суму 3220,98 грн. то апелянт виходячи з оскаржуваної суми повинен був сплатити державне мито в сумі 42,50 грн. а фактично сплатив 464,66 грн. Тому надлишково сплачене державне мито підлягає поверненню.
Відповідно до ст. 8 Декрету КМ України „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптово-роздрібний ринок “Жуляни” задовольнити.
2. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2009р. у справі № 17/153 скасувати в частині стягнення з відповідача 3220,98 грн. 3% річних.
Відмовити Закритому акціонерному товариству “СВС - Дніпро” у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптово-роздрібний ринок “Жуляни” 3 % річних у сумі - 3220,98 грн.
3. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2009р. у справі № 17/153 змінити в частині стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптово-роздрібний ринок “Жуляни” (03151, м. Київ, вул. Молодо гвардійська, 32, код 25410064, р/р 26007010001251 в ЗФ КБ “Хрещатик”) на користь Закритого акціонерного товариства “СВС - Дніпро” (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шкільна, 4, код 00132807, р/р 260010162300 в АБ “Брокбізнесбанк” м. Києва, МФО 300249) 897,10 грн. (вісімсот дев'яносто сім гривень 10 копійок) державного мита та 301,67 грн. (триста одна гривня 67 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті рішення залишити без змін.
4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “СВС - Дніпро” (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шкільна, 4, код 00132807, р/р 260010162300 в АБ “Брокбізнесбанк” м. Києва, МФО 300249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптово-роздрібний ринок “Жуляни” (03151, м. Київ, вул. Молодо гвардійська, 32, код 25410064, р/р 26007010001251 в ЗФ КБ “Хрещатик”) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок) витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Оптово-роздрібний ринок “Жуляни” з державного бюджету України надмірно сплачене на підставі платіжного доручення № 317 від 02.07.2009р. (наявне в матеріалах справи) державне мито в розмірі 422,16 грн. (чотириста двадцять дві гривні 16 копійок).
6. Видачу наказів та довідки на повернення державного мита доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи № 17/153 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя Сулім В.В.
Судді Дзюбко П.О.
Острович С.Е.