01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.08.2009 № 15/78
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Дзюбка П.О.
Островича С.Е.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Попудренко О.А. - представник за дов. № 16/04 від 27.01.2009р.;
від відповідача - Лисенко В.А.- представник за дов. № 5 від 10.07.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Айва"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.06.2009
у справі № 15/78 (суддя Федоренко Ю.В.)
за позовом Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Айва"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 1547665,20 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Чернігівська обласна корпорація агропромислового будівництва (далі - позивач) у квітні 2009 року звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Айва” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 944844,00 грн. основного боргу, 258888,37 грн. пені, 299812,76 грн., інфляційних, 44120,07 грн. 3% річних, 15477,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
29.05.2009 після порушення Господарським судом Чернігівської області провадження у даній справі позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог у якій він просив стягнути з відповідача 944844 основного боргу, 239297,11 грн. пені, 319372,45 грн. інфляційних витрат та 44151,64 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2009р. у справі № 15/78 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача , 944844,00 грн. основного боргу, 239297,11 грн. пені, 319372,45 грн. інфляційних, 44151,64 грн. 3% річних, 15477,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та п. 4.6 договору № 01-06 від 17.11.2006р. з огляду на те, що відповідач за виконані роботи розрахувався частково.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2009р. у справі № 15/78 та прийняти нове рішення, яким позов Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Айва” 1547665,20 грн. задовольнити частково - 944844,00 грн. заборгованості та 94484,00 грн. пені.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суд першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Крім того, апелянт зазначив, що сума пені яка зазначалася позивачем у позовній заяві складала 239297,11 грн., що значно перевищує 10%, та не відповідає вимогам контракту (п. 4.6).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2009р. у справі № 15/78, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/27 від 27.07.2009р. „Про зміну складу колегії суддів” в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 15/78 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, суддів Іваненко Я.Л., Сулім В.В.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 28.07.2009р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2009р. по справі № 15/78 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009р. було відкладено розгляд справи на підставі п. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/606 від 10.08.2009р. „Про зміну складу колегії суддів” в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 15/78 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Острович С.Е.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 17.11.2006р. було укладено контракт на будівництво комплексу будівельно-монтажних робіт (загально будівельні та спеціальні) без опоряджувальних робіт з будівництва “Відтворення втраченої будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу по вул. Горького 6-А в м. Чернігів” № 01-06 (далі - контракт), предметом якого відповідно до пункту 1.1. є зобов'язання генпідрядника ( позивач) за дорученням замовника (відповідач) прийняти на себе виконання комплексу будівельно-монтажних робіт (загально будівельні та спеціальні) без опоряджувальних робіт з будівництва “Відтворення втраченої будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу по вул. Горького 6-А в м. Чернігів”.
Відповідно до п. 1.2 контракту вартість робіт, які виконує генпідрядник - договірна, визначається із розрахунку вартості 1 кв. м. Загальної площі 2000,00 грн., що загалом становить 19178440,00 грн. в т.ч. 3196406,66 грн. 20% ПДВ.
Згідно розділу 3 контракту розрахунки за виконані роботи здійснюються грошовими коштами. Вартість виконаних робіт підлягає уточненню при взаєморозрахунках після закінчення будівництва. Замовник щомісячно але не пізніше 30 числа звітного місяця, підписує довідку (акт) ф. №КБ-3 (КБ-2в). Генпідрядник надає замовнику для оформлення ф. №КБ-3 ІКБ2-ВІ до 25 числа звітного місяця. Замовник здійснює розрахунок за виконані роботи не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, у порядку, передбаченому п. 3.1 даного контракту. Замовник щомісячно авансує генпідрядника в обсязі 30% від запланованої на наступний місяць вартості робіт.
Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи (довідки про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3 та акти приймання виконання підрядних робіт) в період з лютого 2007 року по жовтень 2008 рік позивач виконав будівельно-монтажні роботи на об'єкті, а уповноважений представник відповідача прийняв без зауважень виконані позивачем роботи на загальну суму 11366844,00 грн. (том 1 аркуші справи 24-156).
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем останній в порушення умов вказаного контракту з позивачем за виконані роботи розрахувався лише частково в сумі 10422000,00 грн.
На день слухання справи в суді першої інстанції борг відповідача перед позивачем складав 944844,00 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, зокрема банківськими виписками (том 1 аркуші справи 157-193).
Крім того, сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків станом на 01.04.2009р. про що складено акт звірки, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками позивача та відповідача, і за яким сума заборгованості складає 944844,00 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за виконані роботи своєчасно в повній сумі не розрахувався, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 944844,00 грн. боргу.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Крім вимоги про стягнення з відповідача основного боргу позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 239297,11 грн. пені на підставі п. 4.5 контракту за період з 11.05.2008р. року по 31.03.2009р., 319372,45 грн. інфляційних нарахувань за період прострочки з 11.03.2007р. по 23.04.2009р. та 44151,64 грн. 3% річних з 11.3.2007р. по 31.03.2009 р.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Так, зазначена норма передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).
Суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних та суму інфляційних, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних в сумі 44151,64 грн. та 319372,45 грн. інфляційних.
Крім того, як було зазначено господарським судом першої інстанції, відповідач позов визнав частково (в частині стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних повністю) посилаючись на проведення позивачем розрахунку пені з порушенням п. 4.6 договору.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.6 контракту передбачено, що за несвоєчасне фінансування будівництва, проведення розрахунків з генпідрядником, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, але не більше 10% від договірної ціни, та компенсує збитки, понесені ним з вини замовника.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приймає як належне твердження позивача, що нарахування пені позивачем здійснювалося помісячно, і загальний розмір пені за місяць не перевищував 10% від місячної договірної ціни за кожний конкретний місяць.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що нарахована пеня відповідає вимогам ч. 2 п. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 4.6 контракту.
Інші доводи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю “Айва” в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Айва” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2009р. у справі № 15/78 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 15/78 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя Сулім В.В.
Судді Дзюбко П.О.
Острович С.Е.