Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" серпня 2009 р. Справа № 63/22-09
вх. № 4897/5-63
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Стешенко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Центролит", м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ФЕД", м. Харків
про стягнення 19508,20 грн.
Позивач Відкрите акціонерне товариство "Центролит" звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ФЕД" заборгованості за виконані роботи згідно договору № 44-4/19 від 08.06.2008 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума становить 19508,20 грн., з яких 17181,00 грн. - сума основного боргу та 2327,20 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, 15.07.2009 року через канцелярію суду надав клопотання, в якому прохав суд розглядати справу за наявними в ній матеріалами, оскільки правова позиція по справі викладена позивачем в позовній заяві і до заяви додані належним чином засвідчені копії документів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду не надав, однак через канцелярію суду надав клопотання (вх.№ 18252 від 10.07.2009 р.) про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю присутності представника ТОВ "МТЗ-ФЕД".
Ухвалою суду від 13.07.2009 р. відкладено розгляд справи на 10 серпня 2009 р.
В призначене судове засідання представник позивача не з"явився, однак через канцелярію суду надійшло клопотання (вх.№293 від 06.08.2009р.) про розгляд справи без його участі та за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду не надав. До суду повернулась ухвала господарського суду Харківської області про відкладення розгляду справи від 13.07.2009 року, яка була направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві61023, м. Харків, вул. Сумська, 132 з довідкою пошти, в який зазначено, що повернуто відповідно місця обслуговування. При цьому попередня ухвала господарського суду про порушення провадження по справі від 23.06.2009 року була отримана відповідачем по вказаній адресі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового підправлення № 5484620, яке повернулось до суду. Оскільки суд здійснив всі заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, керуючись ст. 33 ГПК України, згідно якої обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, відповідно до статті 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
08.06.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Центроліт" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТЗ - ФЕД" (Покупець) був укладений договір поставки № 44-4/19 на постачання чавунного литва.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1.1. договору позивач зобов'язався виготовити та передати у власність відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Крім того, відповідно пункту 3.3. договору позивач між іншим зобов'язався виготовити відповідачу модельну оснастку для виготовлення партії товару за цим договором.
Згідно п. 7.2.1. договору розрахунок за виготовлення модельної оснастки проводиться в два етапи: 1-й передплата позивачеві 70 % від вартості модельної оснастки; 2-й остаточний розрахунок за модельну оснастку в розмірі 30 % від вартості модельної оснастки протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідачем повідомлення від позивача про готовність модельної оснастки.
Позивач вказує, що по першому етапу 01.08.2008 року він отримав від відповідача 40 089,00 грн. - 70% вартості модельної оснастки (копія виписки банку додається) згідно поз. 2, З додатку № 1 до договору. Повна вартість оснастки становить 57 270,00 грн.
Позивач зазначає, що після виготовлення оснастки відповідачу факсом вимогою про доплату 30 % -17 181,00 грн.: вих. №44-12/240-2616 від 29.10.2008 року; вих. № 44-12/83-286 від 11.02.2009 року; вих. № 44-12/132-760 від 27.04.09 р. Відповідь на листи відповідач не надав, доплату за виготовлення модельної оснастки не виконав.
Згідно ч.4 ст. 538 ЦК України встановлено, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Відповідач повинен оплатити послуги по виготовленню модельної оснастки, надані Позивачем, в сумі 17 181,00 грн. - 30% вартості - умовленої модельної оснастки.
Строк виконання зобов'язання по оплаті за виготовлення модельної оснастки визначено п. 7.2.1. де сказано: «ті що залишилися 30% вартості замовленої Модельної оснастки оплачуються протягом 5 банківських днів з дня отримання повідомлення від продавця про готовність Модельної оснастки».
Позивач повідомляв відповідача про готовність модельної оснастки листом вих. № 44-12/240-2616 від 29.10.08 р. Строк на оплату послуги закінчився 05.11.2008р.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 17181,00 грн. основного боргу за виготовлення модельної оснастки обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2327,20 грн., які згідно розрахунку були нараховані за період з листопада 2008 року по травень 2009 року, всього за 206 днів прострочення.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Відповідно до статті 3 цього ж Закону зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Отже, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.
Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2327,20 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, які за своєю суттю є пенею, не підлягають задоволенню, оскільки як вбачається з розрахунку пені, наданому позивачем, пеня нараховувалася з 06.11.2008 року по 31.05.2009 року, тобто більше ніж за 6 місяців від дні коли зобов'язання мало бути виконано. З урахуванням зазначених норм чинного законодавства суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 2043,08 грн., нарахованих за період з 06.11.2008 року по 06.05.2009 року. В задоволенні решти вимог про стягнення 284,12 грн. пені суд відмовляє.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 192,24 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 307,95 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ФЕД", м. Харків (61023, м. Харків, вул. Сумська, 132, Код ЄДРПОУ 34757430, п/р 26001070824 у ХФ ВАТ "Кредитпромбанк" МФО 350727 ) на користь Відкритого акціонерного товариства "Центролит", м. Суми (40020, м.Суми , вул. Брянська буд. 1 , Код ЄДРПОУ 00217875, р/р 26009301935 в ВАТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 3004650) заборгованість у сумі 17181,00 грн., 2043,08 грн. пені, 192,24 грн. держмита та 307,95 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 284,12 грн. пені.
Суддя Погорелова О.В.
Рішення підписане 10.08.2009 року