18 серпня 2009 р.
№ 43/172
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Гоголь Т.Г.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Красноармійськвугілля"
на постанову
від 14.04.2009 року Донецького апеляційного господарського суду
у справі
№ 43/172 господарського суду Донецької області
за позовом
Науково -дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки "Респіратор"
до
Державного підприємства "Красноармійськвугілля"
про
стягнення 16800,00 грн.
Науково -дослідний інститут гірничорятувальної справи та пожежної безпеки "Респіратор" звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Красноармійськвугілля" про стягнення 16800,00грн. основного боргу за договором від 14.03.2006 року №1930610167/152.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.02.2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
За апеляційною скаргою Науково -дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки "Респіратор" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.2009 року скасовано і прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.
Державне підприємство "Красноармійськвугілля" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.2009 року, а рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2009 року залишити без змін.
Скаржник вважає, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права.
Заявник посилається на те, що апеляційним судом, в порушення вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України були прийняті та розглянуті вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції в даному випадку спірні правовідносини виникли між сторонами стосовно стягнення заборгованості за договором від 14.03.2006 року №1930610167/158 на створення науково-технічної продукції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із приписів статей 174, 193 Господарського кодексу, статей 509, 526 Цивільного кодексу України та зазначив, що позивачем не надано до матеріалів справи акт від 31.10.2006 року №913, на який він посилається у акті звірення розрахунків,
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено заявлену суму боргу в розмірі 16800,00 грн.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду виходив із доведеності позовних вимог та зазначив, що суд на підставі статті 38 Господарського процесуального кодексу України повинен був витребувати документи, які б підтверджували чи спростовували факт проведення позивачем у справі відповідної господарської операції.
Касаційна інстанція не може погодитись з такими висновками, оскільки відповідно до статей 4-47 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Так, розглядаючи спір по суті судами ні першої ні апеляційної інстанцій не прийнято до уваги, що згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судами встановлено, що 14.03.2006 року між Науково-дослідним інститутом гірничорятувальної справи та пожежної безпеки "Респіратор" (виконавець) та Державним підприємством "Красноармійськвугілля" (замовник) укладено договір на створення науково-технічної продукції №1930610167/158.
Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється в розмірі 30% авансу вартості договору, який перераховує замовник виконавцю протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання даного договору. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.
В пункті 3.1 договору зазначено, що приймання виконаних робіт здійснюється поетапно відповідно до договору і оформлюється актом приймання-передачі.
Отже, для розгляду даного спору по суті судам необхідно було встановити настання строку оплати вартості виконаних робіт, щодо стягнення яких звернувся позивач, а відповідно і наявність порушених на момент звернення з позовом прав позивача.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2009 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.2009 року у справі № 43/172 господарського суду Донецької області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Красноармійськвугілля" задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Т. Гоголь