Справа № 4-29- 2007
Іменем України
05 червня 2008 року м. Кривій Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу в складі:
Головуючого - судді: Водоп'янова С.М. при секретарі: Хазієвій Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора Жовтневого району міста Кривого Рогу про порушення кримінальної справи,
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на постанову прокурора Жовтневого району про порушення відносно неї кримінальної справи за ч. 1 ст. 203 КК України.
У судовому ОСОБА_1, у обґрунтування своєї скарги суду пояснила, що постановою прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу від 16 квітня 2007 року відносно неї порушено кримінальну справу за-ознаками ч.1 ст.203 КК України за фактом зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом.
Відповідно до норм Конституції України, що є нормами прямої дії, громадянам надано право на звернення до суду за захистом своїх конституційних прав безпосередньо на підставі Конституції.
У відповідності з ч.2 ст.236-7 КПК України особою, щодо якої було порушено кримінальну справу, може бути подана скарга на постанову прокурора про порушення кримінальної справи.
ОСОБА_1 вважає, що кримінальна справа відносно неї порушена незаконно, без достатніх на те підстав, а тому постанова про порушення кримінальної справи підлягає скасуванню. Такі висновки базуються на наступному:
1. Прокурор району порушив кримінальну справу в порушення ч. 2 ст. 94 КПК України без наявності достатніх на те підстав.
В постанові про порушення кримінальної справи зазначено, що з метою здійснення діяльності, яка заборонена діючим законодавством, вона незаконно надає медичні послуги населенню, не маючи при цьому дозволу та ліцензії з надання даних послуг і не маючи необхідної медичної освіти чи кваліфікації, тобто скоїла злочин, передбачений ч. 1 ст. 203 КК України - зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона встановлена законом Диспозиція ч. 1 ст.203 КК України носить бланкетний характер. Тому для з'ясування змісту кримінально - правової відповідальності необхідне звернення до відповідних законів. В постанові про порушення кримінальної справи прокурор зазначає, що діяльність, якою вона займається, „відноситься до надання медичних послуг та згідно ст. 13 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 р. №4005-ХІІ, підлягає ліцензуванню."
Посилання прокурора на зазначену статтю є безпідставним. Відповідно до ст.13 зазначеного прокурором Закону ( із змінами, внесеними згідно з Законом № 3078 - IV від 15.11.2005 р.; в редакції закону № 3370 - IV від 19.01.2006 р.)
ч. 1 - види господарської діяльності, пов'язані з потенційною небезпекою для здоров'я людей, підлягають ліцензуванню у випадках, встановлених законом.
ч. 2 - до ліцензійних умов щодо видів господарської діяльності, провадження яких пов'язане з потенційною небезпекою для здоров'я людей, обов'зково включаються вимоги щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Про необхідність отримання ліцензії для здійснення діяльності, пов'язаної з наданням медичних послуг населенню, в ст.. 13 зазначеного Закону не говориться, перелік видів діяльності не встановлює. Вказана норма закону також носить бланкетний характер, і зазначає, що види господарської діяльності підлягають ліцензуванню у випадках, встановлених законом. Тобто вказує на необхідність звернення до відповідних законів.
Крім того, в ст. 13 Закону вказано „ що ліцензуванню підлягають ті види господарської діяльності, що пов'язані з потенційною небезпекою для здоров'я людей. Прокурором не зазначено в постанові про порушення кримінальної справи, як саме її діяльність пов'язана з потенційною небезпекою для здоров'я людей, якими саме діями вона може завдати шкоду людині та її здоров'ю. Що стосується зайняття нею забороненими видами господарської діяльності, як наполягає на цьому прокурор, то вона займається тільки такими видами діяльності, щодо яких немає ніякої заборони.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року, з подальшими змінами, одним з основних принципів державної політики у сфері ліцензування є встановлення єдиного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Таким чином, у сфері ліцензування застосовується принцип; дозволено все , що не заборонено.
Згідно із ст. 9 вказаного закону встановлений перелік видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню. Отримання ліцензії чи дозволу на здійснення так званих „медичних послуг" , про які йдеться в постанові про порушення кримінальної справи,закон не передбачає. Пунктом 26 ч.1 ст.9 Закону передбачено, що зайняття медичною практикою як видом господарської діяльності, підлягає ліцензуванню. В Ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з медичної практики ( затверджені наказом Державного комітету України з регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров'я України 16.02.2001р. №38/63 і зареєстровані у Міністерстві юстиції
України 02.03.2001р. за № 189/5380 ) дано поняття ,. медичної практики". Це діяльність , пов'язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями й реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами, які мають спеціальну освіту.
Здійснюючи підприємницьку діяльність, ніяких медичних послуг вона не надає. її діяльність не підпадає під ознаки медичної практики. Діагностику вона не проводить, а здійснює лише тестування, яке не заборонене законом. Послуги , що надаються нею населенню , носять інформаційний характер. Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку основним видом її діяльності і є надання маркетингових та інформаційних послуг.
Посилання прокурора на те , що вид діяльності, яким вона займається , „може здійснюватись лише особами , які мають необхідну медичну освіту чи кваліфікацію, а тому є таким , щодо якого законодавством встановлена спеціальна заборона ", є без підставним .
По-перше , тестування за методом „ Фоля " та тестування темнопольним мікроскопом з проведення дослідження краплі крові вона не проводе . Вказані маніпуляції проводять особи , що мають спеціальну освіту і кваліфікацію ( копії сертифікатів додаються ).
По-друге , відповідно до інструкції з експлуатації селектора медикаментозного „Альфа-02-міні ", затвердженого наказом Міністра охорони здоров'я від 20.05.1996р. № 13 9, комплекс розрахований на лікарів і на масового споживача. Використання комплексу дозволяється особам , що не мають медичної освіти , але після обов'язкової спеціальної підготовки . Особа, що здійснює тестування , має спеціальну кваліфікацію і пройшла спеціальну підготовку , про що свідчать копії доданих сертифікатів і свідоцтв.
Таким чином, ОСОБА_1 суду вказала, що кримінальна справа проти неї порушена незаконно, без додержання вимог частини - 2 ст.94 КПК України. На момент порушення кримінальної справи у прокурора не було достатніх даних, які вказували б на наявність ознак злочину . Тому вона просить постанова про порушення кримінальної справи відносно неї скасувати як незаконно порушену. Прокурор, був тричі, - 06 травня, 04 та 05 червня 2008 року, запрошений судом для участі у розгляді скарги та повинен був надати суду згідно постанови судді документи на підставі яких було порушено цю кримінальну справу. Однак прокурор до суду не з'явився, та документи на вимогу судді, зазначені у його постанові від 14 квітня 2008 року про відкриття провадження по скарзі, не надав.
Згідно ст.. 236-8 КПК України, суддя має право, у разі неподання без поважних причин до суду матеріалів на підставі яких було порушено кримінальну справу у встановлений суддею строк, вправі визнати відсутність цих документів підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи. Судом тричі ця скарга була призначена до розгляду й тричі прокурор Жовтневого району міста Кривого Рогу був повідомлений судом про необхідність надання суду документів на підставі яких було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1, однак вимога судді залишилась без задоволення. Прокурор до суду не з'явився, та не повідомив суд про причину своєї неявки.
Тому суд вважає, що прокурор без поважних причин не надав суду документів на не з'явився у судове засідання. Виходячи з зазначеного, та того, зо згідно ст.. 236-8 КПК України, обов'язок доведення правомірності порушення справи покладається на прокурора, У відповідності зі ст. 236-8 КПК України, суд вважає необхідним скасувати постанову прокурора про порушення кримінальної справи, та відмовити у порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1.
Керуючись ст. 94-98, 236-8 КПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу про порушення кримінальної справи задовольнити.
Скасувати постанову прокурора Жовтневого району міста Кривого Рогу про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 від 16 квітня 2008 року за ознаками ч.1 ст. 203 КК України.
Відмовити у порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст. 203 КК України.
На постанову може бути подана апеляція усіма зацікавленими у справі особами до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом суми діб з дня її винесення.