22 травня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/965/15-а
13 год. 21 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представників позивача Михайлуцу О.В., Гапяк А.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія плюс"
до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія плюс» (позивач) звернулось до суду з позовними заявами до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (відповідач), в яких просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Скадовської ОДПІ від 05.11.14 № 0001372200 про збільшення суми грошового зобов'язання по орендній платі за землю на 219278 грн. 19 коп. та застосування штрафної санкції в сумі 54819 грн. 60 коп. та № 0001362200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на 102993 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 25748 грн. 25 коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що розмір орендної плати за земельну ділянку визначено договором оренди, а тому змінювати його податкова інспекція не має повноважень, оскільки не є стороною договору оренди. Що стосується виявленого заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток, позивач зазначає, що деякі витрати на загальну суму 540 106 грн. товариством не було включено до складу валових витрат, тому при дослідженні валових витрат податкова інспекція повинна була встановити їх заниження самим платником, що в свою чергу нівелювало б порушення при формуванні валових доходів, яке позивач не заперечує, та яке призвело до заниження валового доходу на суму 541937 грн.
Представники позивача прибули в судове засідання, просять задовольнити позов.
Скадовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області (відповідач) в письмових запереченнях зазначає про те, що відповідно до умов договору оренди орендна плата встановлена у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Але при підвищенні цієї оцінки згідно рішення сільської ради позивач не отримав нового витягу про розмір нормативної грошової оцінки та не подав нову податкову декларацію, продовжуючи сплату орендної плати без врахування підвищення нормативної грошової оцінки ділянки. Відповідач вважає, що податковим органом правомірно визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати за спірний період . Представник відповідача не прибув в судове засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
В жовтні 2014 року фахівцями Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Асканія Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.12 по 31.07.14 (акт від 17.10.2014 № 327/22/37744685).
Перевіркою було виявлено, що товариством порушено вимоги п. 286.2 та п. 286. ст. 286 ПКУ , що призвело до заниження орендної плати за землю на суму 219278 грн. 39 коп. за період жовтень 2012 року - липень 2014 року. В акті вказано, що 02 квітня 2012 р. між позивачем та Мирненською селищною радою був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого селищна рада надає, а позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 4,9241 га, що знаходиться у межах Мирненської селищної ради Каланчацького району Херсонської області в смт. Мирне, вул. Перекопська, 15, нормативна грошова оцінка ділянки на день укладання договору становила 657859 грн. 76 коп. з урахуванням коефіцієнту індексації 3.2. Орендна плата за договором складає 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або 32892 грн. 99 коп., помісячно - 2741 грн. 08 коп. ( п. 9 договору).
Згідно п. 13 договору оренди розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі зміни умов господарювання, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря.
Відповідач зазначає, що ТОВ «Асканія Плюс» задекларувало орендну плату за земельну ділянку за жовтень-грудень 2012 року у сумі 8223 грн. 24 коп., за 2013 рік в сумі 32892 грн. 99 коп., за січень-липень 2014 року у сумі 19187 грн. 56 коп.
В акті перевірки зазначено, що рішенням Мирненської селищної ради № 180 від 17.05.12 було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель смт. Мирне Каланчацького району та визначено базову вартість одного кв. метру на рівні 44 грн. 83 коп. Дане рішення опубліковано в місцевій газеті «Слава праці « № 21 від 25.05.12. ДПІ вважає, що з 25.05.12 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3049987 грн. 54 коп., орендна плата на рік 5 % або 152499 грн. 38 коп. ( 12708 грн. 28 коп. щомісячно), виходячи з розрахунку 49241 кв. м х 61 грн. 94 коп. х 5 % = 152499 грн. 38 коп.
Платник податків не отримав новий витяг про грошову оцінку та не подав уточнюючу податкову декларацію по платі за землю за 2012-2014 роки. ДПІ здійснило новий розрахунок орендної плати та дійшла до висновку про те, що орендна плата за період перевірки жовтень 2012 року - липень 2014 року дорівнює 279582 грн. 18 коп. Позивач сплатив за цей період 60303 грн. 79 коп. орендної плати, розбіжність склала 219278 грн. 39 коп.
Також в акті зазначено про заниження ТОВ "Асканія Плюс" валового доходу за 2012 рік на суму 1231 грн., за 2013 рік на суму 540706 грн. Перевіркою виявлено, що позивач до складу інших доходів включив умовно нараховані відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, що залишилась неповерненою на кінець звітного періоду у загальному розмірі 206647 грн. В порушення вимог п. 14.1.257, п. 135.5.4 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 ПКУ позивач не вірно розрахував розмір умовно нарахованих відсотків, що призвело до заниження інших доходів на 541937 грн. Перевіркою повноти визначення витрат за перевіряємий період не було встановлено заниження або завищення їх розміру, тому об'єкт оподаткування податком на прибуток занижений на 1231 грн. за 2012 рік та на 540706 грн. за 2013 рік, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 259 грн. за 2012 рік та 102734 грн. за 2013 рік.
За висновками перевірки ДПІ у м. Херсоні прийняла податкові повідомленні-рішення від 05.11.14:
- № 0001372200 про збільшення суми грошового зобов'язання по орендній платі за землю на 219278 грн. 19 коп. та застосування штрафної санкції в сумі 54819 грн. 60 коп. та
- 0001362200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на 102993 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 25748 грн. 25 коп.
Не погоджуючись з рішеннями ОДПІ, позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникла між сторонами, суд виходить з наступного.
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Згідно ст.ст. 271,274, 288 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Згідно із ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Пунктом 271.2 ст. 271 ПКУ встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Податкова інспекція стверджує, що при підвищенні нормативної грошової оцінки (НГО) земельної ділянки повинна автоматично збільшуватись орендна плата, оскільки НГО є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. Позивач не заперечує факту підвищення розміру НГО, але вважає, що розмір орендної плати може бути переглянутий тільки за домовленістю сторін договору, а у разі відсутності такої домовленості, за рішенням суду. Селищна рада не зверталась до позивача з ініціативою внести зміни до договору оренди та підвищити рівень орендної плати, також вона не зверталась до суду з відповідним позовом.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що зміна умов договору повинна відбуватись відповідно до вимог чинного законодавства. Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди землі. Порядок зміни орендної плати встановлено статтею 23 Закону «Про оренду землі», відповідно до якої за згодою сторін орендна плата переглядається за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб. Таких змін в договір не вносилось сторонами договору, а податкова інспекція не є стороною за договором оренди.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.
Так, приписами п. 288.5.1 ст. 288 ПКУ ( в редакції до 01.04.2014) було передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. А відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПКУ ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу. Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
Законом України від 27.03.2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» до Податкового кодексу України були внесені зміні, які набули чинності з 01.04.2014 року, якими підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України був викладений у новій редакції, яка встановила , що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою ніж 3 % нормативної грошової оцінки.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За змістом пп.9.1.10 п.9.1 ст.9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Отже, з вищенаведеного вбачається, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПКУ . При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України.
Вирішуючи питання про те, чи правомірно податковий орган збільшив позивачу розмір орендної плати за землю, суд виходить з наступного. Згідно з ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, та не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
При проведені перевірки відповідач не користувався даними органу Держземагенства щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а вираховував орендну плату самостійно, при цьому застосовуючи вартість 1 кв. м землі - 61 грн. 94 коп. Дану ставку відповідач нічим не обґрунтовує, в самому акті перевірки зазначає що іншу вартість одного кв. м за рішенням Мирненської селищної ради від 17.05.12 - 44 грн. 83 коп. Крім того, самого рішення суду не надано, отже встановити з якого періоду має застосовуватись нова нормативна грошова оцінка неможливо. Згідно п.271.2 ст.271 ПК України, передбачений обов'язок органів місцевого самоврядування офіційно оприлюднювати рішення щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період).
Таким чином, встановити який має бути мінімальний розмір орендної плати також неможливо.
Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд вважає висновки ОДПІ про заниження розміру орендної плати на суму 219278 грн. 39 коп. такими, що не підтверджені документально.
Податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 № 0001372200 про збільшення суми грошового зобов'язання по орендній платі за землю є неправомірним та підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.14 № 0001362200, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне. Згідно з пп. 17.1.8 ст. 17 ПКУ платник має право вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків. Як відомо, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ПКУ), тому контролюючий орган під час проведення перевірки має враховувати дану норму.
В Кодексі чітко прописані правила врахування/не врахування документів, які відсутні при перевірці. У разі якщо до закінчення перевірки або протягом трьох днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абз. 2 п. 44.7 ПКУ), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час прийняття рішення.
Згідно з п. 44.7 ПКУ у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів. Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи посадовій особі контролюючого органу, яка здійснює перевірку, менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані документи надійшли безпосередньо до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений ст. 82 ПКУ. Якщо надіслані документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Відповідно до ст. 134 ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду. Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 вищезазначеної статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, пунктами 138.1 1, 138.12 вищезазначеної статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 ПКУ.
Згідно з вимогами положень пункту 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.
Під час проведення відповідної перевірки позивачем були надані уповноваженим представникам відповідача всі первинні документи, що підтверджують як доходи, так і витрати позивача за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, а також головна книга, баланс позивача за 2012-2013 роки та журнали-ордери по всім рахункам бухгалтерського обліку, про що зазначено у акті перевірки (арк. акту 35) та додатку № 2 до акту перевірки.
Позивач не заперечує виявленого податковою інспекцією порушення податкового законодавства при формуванні валового доходу, які призвели до його заниження на 540 706 грн., в той же час зазначає про те, що товариством було не включено до валових витрат повну суму понесених витрат, що повинен був встановити контролюючий орган при проведені перевірки.
Разом з тим під час перевірки та протягом трьох робочих днів з дня отримання акта документальної перевірки позивач не надсилав відповідачу копії документів, які підтверджують не задекларовані витрати.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державна податкова адміністрація України від 22.12.2010, № 984, передбачає, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки. Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання, та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.
Позивачем до акту перевірки були складені заперечення, в яких він зазначає про заниження валових витрат на суму 540106 грн., але не конкретизує які саме витрати не враховані, за якими конкретними господарськими операціями, та якими документами це підтверджується, не наводить реквізитів документів, є тільки загальне посилання на Головну книгу та баланс, до заперечень не надано жодного первинного документа, які би обґрунтовував ці заперечення. Витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими , платіжними, та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Позивач не надав таких документів і суду, ні в позовній заяві, ні представником позивача в судовому засіданні не було конкретизовано склад витрат, які не відобразив в податковій звітності, але які повинні були там відображені, не зазначив первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не навів регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту не задекларованих витрат.
Одне тільки посилання представника позивача на наявні розбіжності в бухгалтерському обліку та в порівнянні з даними податкової декларації не свідчить про наявність податкового порушення, оскільки не всі витрати враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, податкове законодавство не містить обов'язкової умови такого співпадання.
Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Позивач не надав доказів заниження складу витрат у своїй податковій звітності.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відносяться на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія плюс" частково.
Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 05.11.2014 № 0001372200 про збільшення суми грошового зобов'язання по орендній платі за землю.
Відмовити в задоволені позову про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 05.11.2014 № 0001362200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія плюс" (код ЄДРПОУ 37744685) до Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 1830 грн.14 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 травня 2015 р.
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 8.3.13