"27" травня 2015 р. Справа № 5023/9972/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Довбиш А.Ю.,
за участю представників:
позивача - Квіцінська А.І. (довіреність №01-42-юр/3215, від 30.04.2015 року),
відповідача - Колісніченко П.Ю. (довіреність №75/810/15, від 13.01.2015 року),
Юдін М.В. (довіреність №249/810, від 25.11.2014 року),
третя особа не з'явилась,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2529Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 17 березня 2015 року у справі № 5023/9972/11,
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків,
до Комунального підприємства "Харківводоконал", м. Харків,
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківська міська рада, м. Харків,
про стягнення коштів,
Рішенням господарського суду Харківської області від 06 лютого 2012 року (суддя Лаврова Л.С.) позов було задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 319951,41 гривень 3% річних, 115797,50 гривень інфляційних втрат та 96383,30 гривень пені. В задоволенні вимог про стягнення 867449,78 гривень пені було відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2014 року вищевказане рішення скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.
Постановою Вищого господарського суду України від 17 грудня 2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2014 року та рішення господарського суду Харківської області від 06 лютого 2012 року у справі №5023/9972/11 скасовано. Справу було передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17 березня 2015 р. (суддя Аріт К.В.) у позові відмовлено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 25,42 грн. суми 3% річних, 34,40 грн. інфляційних втрат та 1,19 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції від 17 березня 2015 р не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі № 5023/9972/11 від 17.03.2015 р. частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по пені та 3% річних в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
Третя особа не забезпечила явку свого представника в призначене судове засідання. Суд здійснив усі заходи по повідомленню третьої особи про час та місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 104).
Відповідач надав заперечення (вх. №8332, від 26.05.2015 року) на апеляційну скаргу позивача в якому вважає рішення обґрунтованим та таким, що прийнято у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, просить у задоволені апеляційної скарги позивача по справі №5023/9972/11 відмовити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2008 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивачем) та Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (правонаступником якого є відповідач) було укладено договір №101 про постачання електричної енергії, згідно умов якого постачальник (позивач) зобов'язався постачати споживачу (відповідачу) електричну енергію, а споживач, в свою чергу, сплачувати вартість спожитої електричної енергії на встановлених договором умовах.
Колегія суддів звертає увагу, що у зв'язку із реорганізацією Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" шляхом приєднання до Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (яке є повним правонаступником), згідно рішення Харківської міської ради Харківської області від 12 січня 2011 року №132/11 "Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", сторони 01 жовтня 2011 року уклали додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №1.01 від 03 січня 2008 року. Даною додатковою угодою у договорі №1.01 та у всіх додатках, які є його невід'ємною частиною, слова "найменування споживача Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" замінили "найменування споживача Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод". Вказана додаткова угода набрала чинності з 01 жовтня 2011 року.
Пунктами 2.3.3., 2.3.4. договору споживач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків", здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком №4а "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".
За порушення умов п.п.2.3.3., 2.3.4. договору споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, 3 % річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку №2 "Порядок розрахунків", до дня погашення заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком (ч. 8,9 п. 8.1 ПКЕЕ) - п. 4.2.1. договору.
Пунктом 1 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору, розрахунковий період сторонами встановлено з 1 числа місяця до 1 числа наступного місяця.
Відповідно до пункту 5. вказаного додатку до договору, остаточний розрахунок споживача за спожиту електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію".
Відповідно до п. 6. додатку №2 до договору, для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.
Розрахунковим періодом вважається період з 1 числа місяця до числа наступного місяця (п.1. додатку №2 до договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору, за період з березня 2011 року по жовтень 2011 року поставив відповідачеві електроенергію на суму 83011789,74 гривень, що сторонами не заперечується.
Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання, внаслідок чого, за період з березня 2011 року по жовтень 2011 року, станом на 12 листопада 2011 року (дата виставлення рахунку до сплати), утворилась заборгованість з електричної енергії (товарної складової) в сумі 83011789,74 гривень.
Пунктом 4.2.1. спірного договору сторони передбачили відповідальність споживача за порушення ним термінів, визначених додатком до договору "Порядок розрахунків", у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, індекс інфляції та 3 % річних.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати послуг, позивач, в порядку п.4.2.1. спірного договору, за жовтень 2011 року, нарахував штрафні санкції у розмірі 1399582,00 гривень, у тому числі 319951,41 гривень суми 3% річних, 963833,09 гривень пені та 115797,50 гривень інфляційних втрат. При цьому позивачем нарахування пені здійснено за період з 01 жовтня по 31 жовтня 2011 року (31 календарний день).
Однак, у розрахунку суми позову (т.1 а.с.11) зазначено, що нарахування пені на суму боргу 72856643,20 гривень (за мінусом 10059171,83 гривень) не проводиться з 22 жовтня 2011 року, у зв'язку зі спливом 6-ти місячного строку в порядку статті 232 Господарського кодексу України. Таким чином, спірним періодом, щодо стягнення з відповідача пені, є період з 01 жовтня по 21 жовтня 2011 року (21 календарний день).
Як вірно встановлено судом першої інстанції предметом даного спору є стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат, які є складовою частиною боргу, та пені за порушення останнім грошового зобов'язання в жовтні 2011 року.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Законом України "Про державний бюджет на 2014 рік" та постановою Кабінету міністрів України №30 від 29 січня 2014 року був встановлений спеціальний порядок проведення розрахунків підприємств водопостачання та водовідведення перед енергопостачальниками за рахунок коштів з Державного бюджету.
Відповідно до пункту 4 Постанови №30 визначено, що підставою для проведення розрахунків у тому числі між підприємствами водопостачання та водовідведення перед енергопостачальниками за рахунок коштів з державного бюджету є Договір про організацію взаєморозрахунків.
У відповідності до Постанови №30 між учасниками розрахунків у тому числі між сторонами були укладені договори про організацію взаєморозрахунків від 11 та 12 грудня 2014 року за №1191/30, №1193/30, №1194/30, №1195/30, №1196/30, №1351/30 (містяться в матеріалах справи), в предмет яких в тому числі увійшли суми вартості елетроенергію за лютий, березень, травень 2011 року по договору №1.01. від 03 січня 2008 року, які, зокрема, включені позивачем в структуру консолідованої бази для нарахування 3% річних, інфляційних та пені у цій справі.
У пункті 8 вказаних договорів учасники розрахунків погодили та зобов'язались, що за рахунок коштів субвенції із Державного бюджету, що надійдуть на виконання зазначених порядків КМУ цільовим платежем на рахунки відповідача, який перераховує на рахунок позивача кошти на погашення вартості електроенергії за відповідні місяці, на які нараховані заявлені у цій справі суми санкцій згідно із спірним договором, у тому числі за жовтень 2011 року.
Як вбачається з пункту 14 вказаних договорів позивач взяв на себе обов'язок не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків №1191/30, №1193/30, №1194/30, №1195/30, №1196/30, №1351/30, тобто, згідно з цим пунктом позивач погодився з тим, що виконання визначеного у договорах (про організацію взаєморозрахунків) в інший спосіб ніж передбачено ними виключається.
Відповідно до пунктів 17, 18, 19 вказаних договорів сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.
Зокрема, відповідно до пункту 7 договору 1351/30 від 12 грудня 2014 року КП "Харківводоканал" (сторона четверта) зобов'язалось перераховувати на рахунок Акціонерної компанії "Харківобленерго" (сторони п'ятої) кошти в розмірі 46362803,95 гривень для погашення заборгованості за електричну енергію, спожиту у 2011 році, у тому числі: у жовтні 2011 року - 19465824,39 гривень, згідно з умовами спірного договору.
Платіжним дорученням №16 від 17 грудня 2014 року відповідач за укладеним договором про організацію взаєморозрахунків №1351/30 від 12 грудня 2014 року перерахував на рахунок позивача 46362803,95 гривень для погашення заборгованості за спожиту електричну енергію у 2011 році за спірним договором, у тому числі: у жовтні 2011 року - 19465824,39 гривень (т.3 а.с.58).
Колегією суддів встановлено, що укладенням вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків та оплатою КП "Харківводоканал" на користь АК "Харківобленерго" за рахунок коштів субвенції з державного бюджету вартості електричної енергії за договором №1.01 від 03 січня 2008 року, сторони припинили зобов'язання по сплаті коштів за період, визначений позивачем для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних, зокрема, за жовтень 2011 року.
Таким чином, на підставі цих договорів був змінений порядок та строки виконання зобов'язань з погашення вартості електричної енергії за жовтень 2011 року, на які здійсненні нарахування, які є предметом спору.
До того ж, розрахунок за електричну енергію (відносно основної заборгованості за спірним договором) відбувся у порядки та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків. Вказана обставина підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи (т.3 а.с.53-58). Позивач прийняв кошти, чим визнав виконання зобов'язань по сплаті за електроенергію на умовах, передбаченими договорами про організацію взаєморозрахунків.
З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що провадять господарську діяльність в енергетичній галузі, вбачається, що КП "Харківводоканал" було позбавлене можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за електричну енергію, що підтверджує відсутність вини з боку відповідача, що, в свою чергу, виключає застосування до нього штрафних санкцій у вигляді стягнення пені в силу статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України.
Крім того, відсутність вини з боку КП "Харківводоканал" підтверджується вжиттям останнім всіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання в частині погашення заборгованості перед Акціонерною компанією "Харківобленерго" за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 1.01 від 03 січня 2008 року.
Колегія суддів, встановивши зазначені обставини на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та застосування до відповідача наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з відсутністю прострочення оплати за отриману електричну енергію за спірним договором за жовтень 2011 року.
Також, колегія суддів звертає увагу сторін, що для застосування санкцій передбачених договором поставки та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.
Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що обставини, які викладені у позовній заяві, не були доведені позивачем суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача 319925,99 гривень суми 3% річних, 115763,10 гривень інфляційних втрат та 96383,30 гривень пені за жовтень 2011 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Однак, під час дослідження матеріалів справи, колегією суддів встановлено факт добровільної сплати відповідачем 10000,00 гривень (п/д №18253 від 30.05.2014 р.) за березень 2011 року, тобто за місяць, включеній позивачем в структуру консолідованої бази для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за спірний період. Відповідний платіж не було враховано під час зустрічних взаєморозрахунків сторін. Таким чином, позивачем було нараховані 3% річних та інфляційних втрати саме на суму 10000,00 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням цього, колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 34,40 гривень інфляційних втрат та 25,42 гривень суми 3% річних нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.
За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 17 березня 2015 року у справі № 5023/9972/11 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись статтями 33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17 березня 2015 року у справі № 5023/9972/11 залишити без змін.
Повний текс постанови складено 02.06.2015 року.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Хачатрян В.С.