26.05.2015 року Справа № 904/1813/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.,
при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,
за участю представників сторін:
від позивача: менеджер з маркетингу відділу по роботі в Дніпропетровській області управління по роботі в регіонах Ягодзинська К.С., довіреність № 203 від 05.11.2014 року,
від відповідача: представник Тумасов Р.Г., довіреність № б/н від 01.08.2014 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "ДНІПРОВСЬКИЙ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року у справі № 904/1813/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "ДНІПРОВСЬКИЙ", м. Апостолове Апостолівського району Дніпропетровської області
про стягнення 249 116, 00 грн.
Публічне акціонерне товариство "АГРАРНИЙ ФОНД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "ДНІПРОВСЬКИЙ" про стягнення з останнього на свою користь штрафу у сумі 249 116, 00 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року у справі № 904/1813/15 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "ДНІПРОВСЬКИЙ" на користь Публічного акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" штраф у сумі 249 116, 00 грн. та судові витрати у розмірі 4 982, 32 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин укладення між позивачем та відповідачем біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1216 Ф від 03.12.2013 року, здійсненої позивачем на виконання умов договору попередньої оплати товару у сумі 498 232, 00 грн., невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки позивачу обумовленого договором товару - пшениці м'якої 3 класу у встановлений договором строк, права позивача вимагати повернення суми попередньої оплати у разі не поставки товару відповідачем у встановлений договором строк, пред'явлення позивачем відповідачу відповідної вимоги та обумовленого договором у зв'язку з цим обов'язку відповідача крім повернення суми попередньої оплати додатково сплатити на користь позивача, зокрема, штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "ДНІПРОВСЬКИЙ" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм процесуального права, відповідач просить змінити рішення місцевого господарського суду, а саме максимально зменшити позовні вимоги в частині стягнення штрафу.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що між ним та позивачем 03.12.2013 року підписаний біржовий договір поставки зерна, за яким відповідач повинен був передати у власність позивача товар: ячмінь 3 класу у кількості 410, 000 тон, однак свої договірні зобов'язання щодо поставки зерна він виконав лише частково та не з його вини. За доводами відповідача, свою сільськогосподарську діяльність підприємство частково здійснювало на території АР Крим, а саме сіяло та збирало врожаї на орендованій землі, проте, у зв'язку з тимчасовою окупацією території АР Крим, введенням особливого правового режиму перетину меж тимчасово окупованої території та тимчасовим закриттям пунктів пропуску та пунктів контролю в АР Крим відповідач не мав можливості виконати свої договірні зобов'язання у встановлені строки та об'ємах. Як на причину невиконання своїх договірних зобов'язань, відповідач посилається і на аномальну погоду в минулому році та значне підвищення цін на добриво, паливно-мастильні матеріали. Також, відповідач посилається на ті обставини, що і так зазнав великих фінансових втрат: втратив врожай, поставив частину продукції, повернув решту суми попередньої оплати - 498 232, 00 грн., повністю компенсував позивачу відсотки за користування коштами у сумі 102 587, 04 грн. Окрім того, за доводами відповідача, додатковий штраф у розмірі 50 % від суми передплати, тобто 249 116, 00 грн., є занадто великою сумою на сьогоднішній день для відповідача, а його сплата може призвести до втрати заробітної плати робітників підприємства, скорочення робочих місць, та, у кінцевому результаті, - до банкрутства підприємства. За наведеного, відповідач просить на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, застосовуючи принцип справедливості, зменшити суму заявленого до стягнення штрафу.
В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що рішення по даній справі винесено без його участі.
У судовому засіданні апеляційного господарського суду 26.05.2015 року представник відповідача навів додаткові пояснення в обґрунтування вимог апеляційної скарги, надав до суду письмові доповнення до апеляційної скарги. Відповідач зазначає, що пунктом 7.5. біржового договору поставки зерна передбачено порядок витребування штрафних санкцій з постачальника у чітко визначеному алгоритмі: у разі пред'явлення покупцем вимоги про повернення попередньої оплати постачальник зобов'язаний протягом п'яти днів повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату у сумі, визначеній підпунктом 3.1. договору, та додатково сплатити на користь покупця проценти у розмірі двадцяти чотирьох відсотків річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця, а також штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати. Проте, відповідач у добровільному порядку, без отримання будь-яких письмових претензій та вимог повернув позивачу попередню оплату та сплатив 24% річних за користування чужими грошовими коштами; лише через місяць після наведених обставин позивач в порушення узгодженої пунктом 7.5. договору процедури став вимагати сплати штрафу. Зазначене, на думку представника відповідача, також є підставою для зменшення заявленої до стягнення суми штрафу.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення.
Позивач не погоджується з наведеним відповідачем в апеляційній скарзі твердженням про те, що за умовами договору мав бути поставлений ячмінь 3 класу, оскільки договором передбачено поставку пшениці м'якої 3 класу. Щодо доводів відповідача про здійснення ним своєї сільськогосподарської діяльності на території АР Крим позивач зазначає, що для укладення біржового договору поставки зерна відповідач надав позивачу довідки про посівні площі та врожайність зернових культур по вказаному підприємству за останні 5 років, які видані Управлінням агропромислового розвитку Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та які не містять жодної інформації, яка б вказувала, що відповідач здійснював свою діяльність на території АР Крим. Також, позивач посилається на ті обставини, що відповідач надав позивачу: лист відділу Держземагентства в Апостолівському районі Дніпропетровської області, відповідно до якого в оренді відповідача перебувають земельні ділянки, які знаходяться в адміністративних межах Дніпропетровської області; укладений на виконання біржового договору договір страхування, за умовами якого застраховано майбутній врожай сільськогосподарських культур, а місцезнаходження посіву - Дніпропетровська область. Позивач зазначає і про укладення з відповідачем договору застави зерна, яке буде вирощено на території Апостолівського району Дніпропетровської області, та який укладено з метою забезпечення виконання основного зобов'язання по біржовому договору. Таким чином, на думку позивача, здійснення відповідачем діяльності на території АР Крим жодним чином не впливало на виконання останнім зобов'язань по біржовому договору, оскільки позивачу мав бути переданий урожай пшениці, вирощений на землях Апостолівського району Дніпропетровської області. Окрім того, за доводами позивача, однією з умов зменшення суми штрафних санкцій є винятковість випадку, а також врахування причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, при зменшенні розміру штрафних санкцій суд зобов'язаний врахувати поведінку винної сторони, а саме негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків. Разом з тим, позивач звертає увагу на ті обставини, що термін поставки товару договором встановлено до 01.10.2014 року включно, а попередню оплату, отриману від позивача, відповідач повернув лише 21.11.2014 року, тобто майже через два місяці після того, як мала бути здійснена поставка товару. В свою чергу, як зазначає позивач, не поставка відповідачем позивачу пшениці позбавила останнього можливості належним чином виконувати свої завдання, отримати те, на що позивач розрахував при укладенні договору, а саме отримати товар у власність, а також досягти мети своєї діяльності, передбаченої статутом.
У судовому засіданні 26.05.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 03.12.2013 року Публічне акціонерне товариство "АГРАРНИЙ ФОНД" (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "ДНІПРОВСЬКИЙ" (постачальник) уклали біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 1216 Ф (далі - Договір) (а.с. 10-15, т. 1), відповідно до умов якого (пункт 1.1.) в порядку та на умовах, визначених Договором, постачальник передає покупцю у власність товар - пшениця м'яка 3 клас у кількості 410, 000 тон, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.
Договір набуває чинності з моменту його укладення та реєстрації на Аграрній біржі (п. 9.2. Договору).
Біржовий договір в дату його укладення, тобто 03.12.2013 року, зареєстровано уповноваженою особою Аграрної біржі.
Строк дії Договору: з дати набуття чинності у відповідності до п. 9.2. Договору - до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором (п. 9.5. Договору).
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3, 1.4. Договору термін поставки: до 01.10.2014 року включно; базис поставки: франко-склад Хлібна база № 73, ДП ДАРУ, вул. 40 років Перемоги, буд. 64, с. Павлопілля, Нікопольський район, Дніпропетровська область; поставка вважається здійсненою в момент підписання акта(ів) передавання-приймання на всю кількість товару на базисі поставки відповідно до умов Договору.
За положеннями пунктів 3.2., 3.3., 3.4. Договору постачальник надає покупцю знижку (Зн) на одиницю товару у розмірі 118, 05 грн.; вартість партії товару (Вт) з урахуванням ПДВ визначається за формулою: Вт = (Цт - Зн) х От (грн.), де Цт - середньозважена ціна рівноваги (фіксингу), що склалася протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на момент поставки партії товару, От - обсяг партії товару (тонн); сума остаточного розрахунку (Ор) визначається за формулою: Ор = Вт - Пп (грн.) (відповідно до пунктів 2.5., 4.1. Договору Пп - попередня оплата).
Пункти 3.1., 4.1. Договору передбачають попередню оплату товару покупцем, яка складає 50% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення Договору, і становить 355 880, 00 грн., у тому числі ПДВ 59 313, 33 грн.
06.12.2013 року позивач (покупець) перерахував на користь відповідача (постачальника) попередню оплату згідно Договору у сумі 355 880, 00 грн., у тому числі ПДВ 59 313, 33 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача за 06.12.2013 року (а.с. 18, т. 1).
09.04.2014 року позивач та відповідач уклали додатковий договір № 1 до біржового договору, який у цю ж дату зареєстровано уповноваженою особою Аграрної біржі.
Додатковим договором № 1 до біржового договору, зокрема:
пункт 3.1. Договору викладено в новій редакції, відповідно до якої сума попередньої оплати (Пп) за Договором складає 70% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення Договору, і становить 498 232, 00 грн., у тому числі ПДВ 83 038, 67 грн.; попередня оплата здійснюється покупцем в два етапи згідно з підпунктом 4.1. Договору;
пункт 4.1. Договору викладено в новій редакції, відповідно до якої покупець перераховує на поточний рахунок постачальника першу частини попередньої оплати, яка дорівнює 50% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення Договору, і становить 355 880, 00 грн., у тому числі ПДВ 59 313, 33 грн., а після надання постачальником актів огляду посівів сільськогосподарських культур, які підтверджують прийняття на страхування посівів після початку вегетації, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника другу частину попередньої оплати, яка дорівнює 20% вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення Договору, і становить 142 352, 00 грн., у тому числі ПДВ 23 725, 33 грн.
Відповідно до п. 5 додаткового договору № 1 він набуває чинності та вважається укладеним з моменту його реєстрації Аграрною біржею.
14.04.2014 року позивач (покупець) перерахував на користь відповідача (постачальника) попередню оплату згідно Договору у сумі 142 352, 00 грн. (20%), у тому числі ПДВ 23 725, 33 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача за 14.04.2014 року (а.с. 19, т. 1).
Отже, на виконання умов Договору з урахуванням додаткового договору № 1 до нього позивач перерахував відповідачу попередню оплату у загальній сумі 498 232, 00 грн.
Згідно положень п. 7.5. Договору постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати. У разі пред'явлення покупцем вимоги про повернення попередньої оплати постачальник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату у сумі, визначеній підпунктом 3.1. Договору (відповідно до п. 3.1. Договору у редакції додаткового договору № 1 - 498 232, 00 грн.), та додатково сплатити на користь покупця:
проценти у розмірі 24% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця;
штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати.
Відповідач свої зобов'язання з поставки товару у встановлений Договором строк не виконав.
21.11.2014 року на рахунок позивача надійшли кошти у сумі 498 232, 00 грн., перераховані ДП "Колосисте" з призначенням платежу: повернення попередньої оплати відповідно до Договору (за відповідача) згідно договору про переведення боргу № 211216 від 21.11.2014 року, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача (а.с. 20, т. 1).
Також, 24.11.2014 року на рахунок позивача надійшли кошти у сумі 102 587, 04 грн., перераховані ДП "Колосисте" з призначенням платежу: оплата 24% річних за користування коштами відповідно до Договору (відповідач) згідно договору про переведення боргу № 211216 від 21.11.2014 року, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача (а.с. 21, т. 1).
26.12.2014 року, № 3402, позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем Договору, керуючись п. 7.5. Договору, звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати за товар, сплати процентів у розмірі 24% річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця, та штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати (а.с. 22, т. 1).
16.01.2015 року, № 03/71, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати, що становить 249 117, 00 грн., у якій також послався на обставини повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати - 498 232, 00 грн. та сплати процентів у розмірі 24% річних на загальну суму 102 587, 04 грн. (а.с. 23, т. 1).
Обставини перерахування позивачем на користь відповідача попередньої оплати у сумі 498 232, 00 грн., її повернення позивачу у зазначеній сумі та оплати на користь позивача на підставі Договору 24% річних у сумі 102 587, 04 грн. сторонами у справі не заперечуються.
Також, відповідно до матеріалів справи, як повернення позивачу попередньої оплати, так і сплата відсотків річних за користування грошовими коштами, мали місце до пред'явлення позивачем відповідачу вимоги від 26.12.2014 року, № 3402.
В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 662 ЦК України встановлює обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Відповідно до частин другої та третьої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
В силу положень частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, умови Договору, строк поставки товару відповідачем є таким, що настав. Доказів поставки товару на виконання умов Договору відповідач не надав.
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як встановлено вище, умовами Договору (п. 7.5.) передбачено, якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати. У разі пред'явлення покупцем вимоги про повернення попередньої оплати постачальник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату у сумі, визначеній підпунктом 3.1. Договору, та додатково сплатити на користь покупця, зокрема, штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати.
Оскільки у визначений Договором строк відповідач товар позивачу не поставив, після спливу цього строку повернув позивачу всю суму одержаної від нього попередньої оплати, яка згідно положень Договору обумовлює зустрічне виконання відповідачем зобов'язання по поставці товару, вимоги позивача у справі про стягнення на його користь з відповідача штрафу у сумі 249 116, 00 грн. (50% від суми по попередньої оплати - 498 232, 00 грн.) є правомірними, а рішення місцевого господарського суду про їх задоволення таким, що прийнято у відповідності з фактичними обставинами справи та з дотриманням норм матеріального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне також зазначити, що повернення позивачу попередньої оплати та сплата на користь позивача 24% річних за користування грошовими коштами без отримання від позивача відповідної вимоги, як це передбачено п. 7.5. Договору, не виключають відповідальність відповідача у вигляді сплати штрафу у розмірі 50% від суми попередньої оплати, оскільки у спірних відносинах неустойка у вигляді штрафу фактично забезпечує зустрічне виконання відповідачем зобов'язання по поставці товару у встановлений Договором строк, яке відповідачем не виконане, а попередня оплата повернута позивачу.
Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як зазначено у п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Зазначене узгоджується з положеннями п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України".
При розгляді справи у суді першої інстанції відповідач не надав жодних письмових заперечень щодо поданого позову, клопотання про зменшення суми заявленого до стягнення штрафу відповідач також не заявляв.
Лише при поданні апеляційної скарги відповідач послався на ті обставини, що порушення умов Договору сталося не з вини відповідача. Однак, жодних доказів в підтвердження тих обставин, з яких відповідач допустив порушення умов Договору та на які послався в апеляційній скарзі, відповідач не надав. Так, відповідачем на надано доказів в підтвердження здійснення своєї сільськогосподарської діяльності на території АР Крим; аномальної погоди в 2014 році, яка спричинила неврожай на землях, що знаходяться в обробітку відповідача; значного підвищення цін на добриво, паливно-мастильні матеріали та доказів того, яким чином це підвищення цін могло вплинути на виконання договірних зобов'язань (відповідач не зміг забезпечити використання сільськогосподарської техніки та засіяти поля, що перебувають у нього в обробітку, чи зібрати вирощений врожай, не зміг забезпечити транспортування зібраного врожаю до складських приміщень, інше); доказів понесення відповідачем значних фінансових втрат та доказів його матеріального становища на теперішній час, що утруднюють чи роблять неможливою оплату штрафу та призведуть до негативних наслідків для підприємства (зокрема банкрутства).
Не надав відповідач і доказів в підтвердження неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції.
Також, матеріали справи не містять доказів, які заходи до виконання зобов'язання були вжиті відповідачем, доказів повідомлення позивача про неможливість виконання своїх договірних зобов'язань та причин такого невиконання, як того вимагає п. 6.4. Договору.
Ті обставини, що розмір штрафу, передбачений умовами Договору, є занадто великим, що відповідач в добровільному порядку, без отримання будь-яких письмових претензій та вимог зі сторони позивача повернув попередню оплату та сплатив 24% річних за користування чужими грошовими коштами, не свідчать про винятковість випадку в розумінні закону.
Не відповідають дійсності і твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги, про часткове здійснення відповідачем поставки товару, оскільки жодних належних доказів в підтвердження наведеного відповідач не надав.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони Договору самостійно визначили та погодили відповідальність за порушення договірних зобов'язань.
Визначений сторонами Договору штраф підлягає стягненню за самий факт допущення порушення умов Договору - непоставка товару у встановлений строк, незалежно від того, чи завдано позивачу у зв'язку з цим збитки.
Окрім того, в обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги позивач посилається на ряд доказів, які додав до відзиву на апеляційну скаргу та які, як стверджує позивач, були надані йому відповідачем для укладення спірного біржового договору.
Так, відповідно до листа відділу Держземагентства в Апостолівському районі Дніпропетровської області від 14.11.2013 року № 3744/1-10 (а.с. 71, т. 1), наданого відповідачу на його звернення, в оренді відповідача фактично знаходяться земельні ділянки загальною площею: Апостолівська міська рада - 1534, 741 га (272 паї); Великокостромська сільська рада - 391, 6731 га (64 паї); Михайлівська сільська рада - 424, 5464 га (70 паїв); Мар'янська сільська рада - 447, 6994 га (68 паїв).
14.11.2013 року Управлінням агропромислового розвитку Апостолівської районної державної адміністрації відповідачу видано довідки № 01-09/387 про середню урожайність озимої пшениці за 2009 - 2013 роки по підприємству (а.с. 72, т. 1), № 01-09/390 про засіяні озимою пшеницею площі у 2009 - 2013 роках (а.с. 73, т. 1), № 01-09/383 про оренду відповідачем землі на території Апостолівської міської ради, Великокостромської, Михайлівської, Мар'янської сільських рад та про діяльність відповідача з вирощування сільськогосподарських культур, про те, що відповідачем під врожай 2014 року посіяно озимої пшениці - 412, 6 га, яка станом на 14.11.2013 року знаходиться в доброму стані (а.с. 74, т. 1), № 01-09/405 про площі посівів озимого ячменю та озимої пшениці відповідача у 2009 - 2013 роках (а.с. 75, т. 1).
Також, до відзиву на апеляційну скаргу позивач надав договір страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур від 28.11.2013 року (а.с. 76-82, т. 1), укладений відповідачем (страхувальником) з Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (страховиком), відповідно до умов якого застрахований майбутній врожай озимої пшениці, місцезнаходження посіву: м. Апостолове Апостолівського району Дніпропетровської області; вигодонабувачем за договором є позивач. При цьому договір страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур значиться в переліку документів, які відповідно до п. 2.1. спірного біржового договору відповідач надає позивачу для укладення цього біржового договору.
Доказів отримання страхового відшкодування на підставі зазначеного договору ні позивач, ні відповідач не надали.
Відповідно до п. 2.2. біржового договору однією з істотних умов цього договору є укладення сторонами нотаріально посвідченого договору застави зерна майбутнього врожаю або зерна, що перебуває у власності відповідача.
03.12.2013 року позивач (заставодержатель) та відповідач (заставодавець) уклали нотаріально посвідчений договір застави (а.с. 86-89, т. 1), за умовами якого заставодавець з метою забезпечення в повному обсязі виконання своїх зобов'язань перед заставодержателем, у тому числі за біржовим контрактом поставки зерна врожаю 2014 року № 1216 Ф від 03.12.2013 року (основний договір), передає в заставу заставодержателю зерно, яке буде у власності заставодавця на момент виконання зобов'язання за основним договором, а також зерно, яке буде вирощено (зібрано) заставодавцем на полях, розташованих на території Апостолівської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області.
У судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги на запитання судді-доповідача про причини не подання до місцевого господарського суду наведених вище довідок, договорів страхування та застави представник позивача пояснила, що зазначені матеріали не були подані до суду першої інстанції, оскільки при розгляді справи відповідач не наводив в якості заперечень проти позову доводів, які навів в обґрунтування апеляційної скарги, не заявляв суду клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу.
Зважаючи на такі пояснення представника позивача, які відповідають матеріалам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе прийняти додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу докази, які не були надані при розгляді справи судом першої інстанції до винесення рішення по справі.
Отже, відповідно до наведених вище довідок, договорів страхування та застави сільськогосподарська діяльність відповідача по вирощуванню сільськогосподарських культур, у тому числі пшениці, здійснюється на території Дніпропетровської області, а в поєднанні з доводами відповідача, наведеними в апеляційній скарзі, які не підтверджені жодними доказами, апеляційний господарський суд не вбачає підстав врахувати доводи відповідача як такі, що є достатніми для застосування п. 3 ст. 83 ГПК України, та задовольнити апеляційну скаргу відповідача, змінити оскаржуване рішення місцевого господарського суду, зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення у справі у судовому засіданні без участі представника відповідача, оскільки його представник був присутній у судовому засіданні 24.03.2015 року, в якому розгляд справи відкладено на 15.04.2015 року, коли і було винесено рішення у справі.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо він належним чином повідомлений про час і місце такого засідання.
Відповідач належним чином та завчасно повідомлений про дату та час судового засідання, що вбачається з протоколу судового засідання місцевого господарського суду від 24.03.2015 року, проте не скористався своїм процесуальним правом та не забезпечив явку повноважного представника у призначене судове засідання, так само як і не повідомив суд про причини неявки до суду такого представника. Відзиву на позов чи клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.
Таким чином, з огляду на наведене вище, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "ДНІПРОВСЬКИЙ" на рішення місцевого господарського суду у даній справі задоволенню не підлягає, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Також, враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-торговий дім "ДНІПРОВСЬКИЙ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року у справі № 904/1813/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2015 року у справі № 904/1813/15 залишити без змін.
Повна постанова складена 02.06.2015 року.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя А.Є. Чередко