Провадження: № 22-ц-/790/3828/15 Головуючий: 1 інстанції
· Справа: №622/1404/14-ц Шабас О.С.
· Категорія: спадкові Доповідач: Швецова Л.А.
·
25 травня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Швецової Л.А.
суддів - Піддубного Р.М., Малінської С.М.
при секретарі - Єрьоменко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 25 березня 2015 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права на обов'язкову частку у спадщині ,-
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати за ним право на обов'язкову частку у спадщину в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_4, в розмірі 1/4 всього спадкового майна.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначає, що після смерті матері ОСОБА_4 позивач не звертався до нотаріальної контори за прийняттям спадщини, а навпаки отримав лист від нотаріуса, що здійснював оформлення спадкової справи. Листом позивача було повідомлено, що, якщо він має право на обов'язкову частку у спадщині він має надати нотаріусу підтверджуючі документи, у протилежному випадку спадщина у повному обсязі буде оформлено його братові ОСОБА_2 Позивач повідомив нотаріусу, що він є ветераном праці, в зв'язку з чим, на його думку, має право на обов'язкову частку у спадщині, проте нотаріусом йому не видано свідоцтво.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те що по-перше позивачем порушено строк прийняття спадщини, оскільки позивач протягом шести місяців з моменту смерті матері з заявою про прийняття спадщини не звертався, якщо вважав себе таким, що має право на обов'язкову частку у спадщині, а відсутність правовстановлюючих документів не заважає подачі заяви про прийняття спадщини. По-друге його право ніким не порушене, оскільки нотаріусом постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії не виносилася.
Третя особа в.о. державного нотаріуса Золочівської державної нотаріальної контори Куксін С.Ю. у судовому засіданні пояснив, що дійсно в його провадженні перебувала спадкова справа після смерті ОСОБА_4 Відповідач звернувся з заявою для оформлення спадкового майна після смерті матері, як спадкоємець за заповітом. Дізнавшись, що в померлої був ще один син, з метою не порушення його прав, йому було направлено відповідний лист, в якому роз'яснено, що у випадку, якщо він має право на обов'язкову частку у спадщині, має надати відповідні докази. Проте позивач не надав достатніх документів для підтвердження свого права на обов'язкову частку у спадщині, а за отриманням постанови не звертався, як і не звертався з завою про прийняття спадщини після смерті матері.
Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 25 березня 2015 року в задоволенні позову позов ОСОБА_2 до ОСОБА_2, третя особа: Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права на обов'язкову частку у спадщині - відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_2 звернулася на нього за апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та прийняти по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що позивачем були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження того, що він має право на обов»язкову частку у спадщині, оскільки не досяг пенсійного віку, який надає таке право.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 за життя склала заповіт, відповідно до якого все належне майно заповідала своєму сину ОСОБА_2
На підставі посвідченнь серії НОМЕР_1 від 22 лютого 2011 року та серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів праці, посвідчення безтермінове та дійсне на всій території України.
Листами Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області від 03 та 21 жовтня 2014 року позивачу було повідомлено, про категорію осіб, що мають право на обов'язкову частку у спадщину, з метою з'ясування чи належить ОСОБА_2 до вказаної категорії осіб останньому нотаріусом запропоновано надати підтверджуючі документи.
Згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статті 1217,1218, 1233 ЦК України встановлюють, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Положення ст. 1241 ЦК України визначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Стаття 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначає, що непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. Стаття 26 того ж закону визначає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Положеннями ст. 6 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 № 3721-XII встановлено, що ветеранами праці визнаються громадяни, які працювали на підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян, фізичних осіб, мають стаж роботи 40 років - для чоловіків і 35 років - для жінок і вийшли на пенсію. Ветеранами праці визнаються також: а) громадяни, яким призначені пенсії на пільгових умовах: за списком №1 або списком №2; відповідно до пунктів "в" - "з" статті 13 та статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - за наявності стажу роботи у жінок - 30 років і у чоловіків - 35 років; відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - за наявності стажу роботи у жінок - 25 років і у чоловіків - 30 років; б) пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран праці" за законодавством колишнього Союзу РСР; в) інваліди I і II груп, які одержують пенсії по інвалідності, якщо вони мають стаж роботи не менше 15 років.
Судова колегія погоджується з висновком районного суду стосовно того, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах як ветерану праці.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розкрито поняття непрацездатної особи, в якому наведено три категорії осіб яких законодавець вважає непрацездатними: особи, що досягли встановленого законом пенсійного віку, інваліди та особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Цим же законом визначено вік особи, з якого особі може бути призначено пенсію за віком, так для чоловіків визначено вік у 60 років. Законом «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» визначено, ще одну категорію осіб яка має право на пенсію, так пенсія може бути призначена за віком на певних пільгових умовах.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позивач не має права на обов»язкову частку у спадщини, оскільки він не досяг 60-річного віку та отримує пільгову пенсію як ветеран праці. Законом визначено загальний вік для чоловіків по досягненні якого вони набувають право на пенсію - 60 років, у цьому випадку особі призначається пенсія за віком, та з цього часу особа визнається непрацездатною. Саме цю обставину згідно ст. 1241 ЦК України - непрацездатність, через досягнення загального пенсійного віку законодавець розглядає як таку, що надає особі право на обов'язкову частку у спадщині.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Апелянт будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті цивільно-правового спору не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 25 березня 2015 року
залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: