Провадження: №11-кп/790/590/15 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Справа: №638/15687/14-к
Категорія: ч. 2 ст. 296 КК України
Іменем України
19 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2014 року, у відповідності з яким:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в місті Харкові, громадянку України, одружену, маючу неповнолітнього синаОСОБА_11 , 2005 року народження, не працюючої, яка проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
- засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до обмеження волі строком на 1 (один) рік;
- за ч.1 ст. 125 КК України - у виді громадських робіт строком на 100 годин.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_9 визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді обмеження волі строком на 1(один) рік;
Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання звільнено.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилась в місті Харкові, громадянку України, пенсіонерку, яка проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
- засуджено за ч.2 ст. 296 КК України до обмеження волі строком на 1 (один) рік;
Відповідно до п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання звільнено.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_12 , відносно якого вирок не оскаржувався.
ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнано винними у тому, що 6 серпня 2013 року близько 18 годин 40 хвилин ОСОБА_9 , перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_2 спровокувала словесний конфлікт з ОСОБА_13 та нанесла йому тілесні ушкодження, шляхом пошкодження шкіряного покрову на правій руці.
Внаслідок зазначених дій ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_13 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.
16 серпня 2013 року приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_12 знаходився у громадському місці - біля будинку №26 по вул. Старицького м. Харкові разом із своєю дружиною ОСОБА_9 та тещею ОСОБА_10 , де побачили раніше не знайомого їм ОСОБА_14 .
Після чого, вступивши у злочинну змову, ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , підійшли до ОСОБА_14 та використовуючи малозначний привід, із хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, виражаючись нецензурною лайкою, почали наносити удари по голові останнього, поваливши його на землю, де продовжували наносити удари по голові та тулубу ОСОБА_14 . В результаті хуліганських дій ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_14 були завдані: синець на голові, подряпини на правій руці і правій нозі, подряпини на голові, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2618-ая/13 від 09.09.2013 року за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Хуліганські дії ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжували та вперто не припиняли, не реагуючи на зауваження сторонніх громадян, на протязі не менш як 5-7 хвилин, що призвело до порушення громадського порядку та проявилось у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скасувати та постановити новий вирок, яким: ОСОБА_9 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання: за ч. 2 ст. 296 КК України - позбавлення волі строком на 1 рік; за ч. 1 ст. 125 КК України - громадські роботи строком на 100 годин. Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 1 рік; ОСОБА_10 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначити покарання - 1 рік позбавлення волі, посилаючись на те, що призначене ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання у виді обмеження волі суперечить вимогам ч. 3 ст. 61 КК України, тобто з підстав неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а також у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання особам обвинувачених та ступеню тяжкості кримінальних правопорушень внаслідок м'якості.
Відповідно до п.п. в), ґ) ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання звільнити.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, пояснення обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої та другої групи.
З приєднаної до матеріалів провадження копії свідоцтва про народження ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якого вказана ОСОБА_9 , вбачається, що ОСОБА_9 має дитину віком до чотирнадцяти років.
З копії форми Ф.№ 1 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що ОСОБА_10 досягла пенсійного віку.
За таких обставин суд не вправі був застосував до обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання у виді обмеження волі.
Обмежень щодо неможливості призначення ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт, як про це зазначає в апеляційній скарзі прокурор, ч. 3 ст. 56 КК України не містить. Тому, колегія суддів вважає, що покарання за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_9 призначено правильно.
В санкції ч. 2 ст. 296 КК України передбачено лише два вида покарання - обмеження волі та позбавлення волі. Застосувати щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі просить у своїй апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні.
У той же час прокурор в апеляційній скарзі належним чином не обґрунтовує необхідність призначення обвинуваченим більш суворого за видом покарання, зазначаючи лише, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення.
З урахуванням загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України ступеню тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.296 КК України вчиненого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також даних про їхні особи, обставин що пом'якшують покарання, відсутність обставин що його обтяжують,колегія суддів не вбачає підстав для застосування обвинуваченим більш суворого за видом покарання.
Разом з тим враховуючи, що обвинувачені вчинили злочин вперше, ОСОБА_9 має на утриманні малолітню дитину, 2005 року народження, а ОСОБА_10 є особою пенсійного віку і ці обставини обґрунтовано визнані судом як такі, що пом'якшують покарання обвинуваченим, а обставини, що його обтяжують відсутні, колегія суддів вважає за можливе, на підставі ч. 1 ст. 69 КК України, призначаючи обвинуваченим покарання за ч. 2 ст. 296 КК України перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання - арешту, не зазначеного в санкції цієї норми Особливої частини КК України за цей злочин і призначити покарання кожній з обвинувачених з урахуванням наведеного та принципу індивідуалізації покарання.
Розглядаючи питання щодо до застосування амністії щодо обвинувачених, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні» дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності.
Обвинувачені вчинили кримінальні правопорушення 16 серпня 2013 року, тобто до дня набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», а тому можуть розглядатись як потенціальні суб'єкти амністії.
Оскільки обвинувачена ОСОБА_9 на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», тобто на 19.04.2014 року, мала неповнолітню дитину і не позбавлена батьківських прав, на підставі п. «в» ст. 1 цього Закону ОСОБА_9 підлягає звільненню від відбування покарання.
Оскільки обвинувачена ОСОБА_10 на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», тобто на 19.04.2014 року, була особою, що досягла пенсійного віку, то на підставі п. «г» ст. 1 цього Закону ОСОБА_10 підлягає звільненню від відбування покарання.
Проти застосування амністії обвинувачені не заперечували.
За наведених вище обставин апеляційна скарга заступника прокурора Харківської області підлягає задоволенню частково.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2014 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 змінити.
Призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 6 місяців арешту.
Вважати ОСОБА_9 засудженою за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 100 годин.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання ОСОБА_9 6 місяців арешту.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання звільнити.
Призначити ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 3 місяці арешту.
На підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання звільнити.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий-
Судді: