Провадження: 22-ц/790/4239/15 Головуючий І інстанції -
Справа: № 640/2047/15-ц Діденко С.А.
Категорія: недоговірні зобов'язання Доповідач - Костенко Т.М.
27 травня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: Костенко Т.М.
суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.
за участі секретаря Герасимової К.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення упущеної вигоди,-
ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідача, в остаточній редакції якого просив суд стягнути з відповідача на його користь збитки у виді упущеної вигоди у розмірі 31494,95грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00грн.; моральну шкоду у розмірі 2000,00грн.; сплачений судовий збір.
Свої позовні вимоги він обґрунтував тим, що відповідно до розписки від 23.03.2010р. він надав відповідачу позику у розмірі 2900,00 доларів США із зобов'язанням повернути її до кінця 2010 р. Свої зобов'язання відповідач не виконав. Рішенням Київського райсуду м. Харкова від 12.07.2012р. його позовні вимоги було задоволено, з відповідача на його користь стягнуто позику у сумі 23142,00грн., що на той час відповідало еквіваленту наданій у позику сумі -2900,00 доларів США. З рішенням суду він звернувся до відповідача для добровільного його виконання, але позику повернуто не було. Він звернувся з виконавчим листом до виконавчої служби, яка 08.10.2012р. відкрила виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу. 30.10.2014р. рішення суду було виконане, і він отримав суму основного боргу -23142,00грн., а також проценти, судовий збір. Відповідно до офіційного курсу НБУ це становило лише 1786,75 доларів США. Неотриману частину позики обрахував в розмірі 1113,25 доларів США. Відповідно до розписки від 23.03.2010р. він позичив відповідачу 2900,00 доларів США і розраховував отримати від нього саме 2900,00 доларів США. Саме з вини відповідача він був змушений звернутися до суду, і суд задовольнив його вимоги з прив'язкою до офіційного курсу долару на момент подачі позовної заяви. Рішення суду було виконано примусово через значний проміжок часу, за який гроші в національній валюті знецінилася по відношенню до тієї валюти, в якій було надано позику. Вважає , що з вини відповідача він зазнав збитків у виді упущеної вигоди, яка складається з різниці між сумою боргу2900 доларів США і сумою, одержаною ним від відповідача 1786,75 доларів США (2900,00-1786,75=1 113,25 доларів США), що передбачено п.2 ч.2 ст.22 ЦК України. З урахуванням офіційний курс НБУ станом на 24.02.2015 в 28,291 грн. за 1 долар США. позивач визначив суму упущеної вигоди в розмірі 31494,95 грн. Завдану моральну шкоду обґрунтовує душевними стражданнями та хвилюванням за те, що він не може повернути свої кошти. Моральну шкоду він оцінює у 2000,00грн.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, в запереченнях на позов посилався на те, що вимоги про отримання з відповідача різниці в сумі позики за курсом долару США станом на 30.10.2014 року позивачем раніше висувалися до відповідача і рішенням Київського районного суду від 26.01.2015 року в позові йому відмовлено. Посилання в позові на суму вимог, як упущену вигоду вважає безпідставною, з урахуванням визначення упущеної вигоди, у ч.2 ст.22 ЦК України та відсутності даних, що обґрунтовують вимоги саме з підстав, визначених у позові.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Представником позивача було подано апеляційну скаргу, в якій він просив зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, заочним рішенням Київського райсуду м. Харкова від 12.07.2012 року з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_2 борг за договором позики (розпискою) у розмірі 23142,00грн., проценти від суми позики у розмірі 2386,41грн., судовий збір у розмірі 346,30грн. та витрати на юридичну допомогу адвоката у розмірі 2000,00грн., а всього 27874,71 грн. Судове рішення фактично виконане 30.10.2014 року.
Судом також встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26.01.2015 року ОСОБА_2 відмовлено в позові до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з урахуванням інфляції, знецінення грошових коштів та процентів за тим грошовим зобов'язанням відповідача, яке витікає з договору позики. Рішення набуло законної сили.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди у вигляді різниці в курсі Національного Банк України долару США до гривні є необґрунтованими, оскільки знецінення грошових коштів, стягнутих на виконання простроченого грошового зобов'язання в наслідок інфляційних процесів регулюється іншими правовими нормами та не є упущеною вигодою.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.
Так, відповідно до п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України упущена вигода має визначення як доходи , які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Відповідно до цієї норма закону під доходами розуміються будь які матеріальні прирощення, які мали бути принесені грошима.
Як вбачається із змісту позовної заяви та з особистих пояснень самого позивача, його упущена вигода від несвоєчасного отримання грошових коштів за договором позики з відповідачем, полягає саме в різниці курсу долару США до гривні.
Проте, як правильно зазначено районним судом, відшкодування втрат від знецінення грошових коштів в забезпеченні виконання простроченого грошового зобов'язання в наслідок інфляційних процесів регламентуються іншими правовими нормами, а саме ч.2 ст.625 ЦК України.
Таким чином, судова колегія вважає, що районний суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Інші доводи, викладені представником ОСОБА_2, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -