Провадження № 22ц/790/2355/15
Справа № 635/5575/14-ц Головуючий 1 інстанції Савченко Д.М.
Категорія: право власності Доповідач: Сащенко І.С.
25 травня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів: - Овсяннікової А.І., Бездітко В.М.,
при секретарі - Стрельченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи - Служба у справах дітей Харківської РДА, приватний нотаріус Чуприна Г.О. про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку фіктивним, визнання права власності на житловий будинок та вселення,-
У червні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи - Служба у справах дітей Харківської РДА та приватний нотаріус Чуприна Г.О. про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку фіктивним, визнання права власності на житловий будинок та вселення.
В обґрунтування позову вказали, що їм на праві власності належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який вони вирішили продати і за отримані гроші побудувати два житлових будинки - один за адресою: АДРЕСА_2, другий за адресою: АДРЕСА_3.
У зв'язку з тяжким економічним станом вирішили взяти недостатні кошти для закінчення будівництва в позику, для чого звернулися до ОСОБА_5
02.04.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. за реєстровим номером №1061.
Одночасно з договором позики 02.04.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, посвідчений тим же приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. за реєстровим номером №1057, який фактично був укладений замість договору застави, або іпотеки, як договір забезпечення повернення боргового зобов'язання.
З урахуванням уточнень просили визнати договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Восьмого березня, б.1, укладений 02.04.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округа Чуприною Г.О. реєстраційний номер №1057 - фіктивним; застосувати наслідки визнання правочину фіктивним і відповідно визнати вказаний договір купівлі-продажу житлового будинку - недійсним; визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з надвірними будовами та вселити в житловий будинок ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітню ОСОБА_7
Позивачі в судовому засіданні свої вимоги підтримали.
Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти позову.
Треті особи - Служба у справах дітей Харківської РДА та приватний нотаріус Чуприна Г.О. в судове засідання не з'явилися.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_8 та ОСОБА_4 були залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять рішення суду першої інстанції змінити і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначають, що суд першої інстанції формально віднісся до вирішення спору, не врахував вимог закону та інших нормативних документів.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання оспорюваного правочину фіктивним, а тому відсутності підстав для визнання за ОСОБА_3 права власності на спірний будинок і вселення в нього родини позивачів.
Вказаний висновок судова колегія апеляційного суду вважає вірним.
Встановлено, що 02.04.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою:АДРЕСА_2 ( а.с. 20-21 ).
До підписання договору ОСОБА_3 надала заяву, посвідчену нотаріально про те, що 02 квітня 2010 року вона отримала від ОСОБА_5 кошти по договору купівлі-продажу вказаного житлового будинку у сумі 246796 грн. повністю ( а.с. 122 ).
02 квітня 2010 року ОСОБА_4 надав заяву, посвідчену нотаріально, згідно якої зобов'язався знятися з реєстраційного обліку та звільнити житловий будинок у зв'язку з укладенням його дружиною договору купівлі-продажу будинку за вищевказаною адресою на першу вимогу ОСОБА_5, але не пізніше 02 липня 2010 року ( а.с. 123 ).
Також 02 квітня 2010 року ОСОБА_4 надав нотаріально посвідчену згоду своїй дружині ОСОБА_3 на продаж ОСОБА_5 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, що є об'єктом спільної сумісної вартості подружжя (а.с. 147).
ОСОБА_5 зареєстрував право власності на спірний житловий будинок у КП «ХРБТІ» 10 листопада 2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Статтею 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
ОСОБА_5 та ОСОБА_3 досягли всіх істотних умов договору купівлі-продажу житлового будинку ( предмет, ціна, порядок розрахунків, тощо ). ОСОБА_4 надав своїй дружині нотаріально посвідчену згоду на укладення вказаного договору, нотаріально посвідчене зобов'язання за першою вимогою ОСОБА_5 виселитися із проданого будинку, ОСОБА_3 надала нотаріально посвідчену заяву про отримання від ОСОБА_5 коштів за проданий будинок у повному обсязі. Факт підписання сторонами договору не оспорюється. ОСОБА_5 зареєстрував право власності на спірний житловий будинок у КП «ХРБТІ».
Тобто, відбулася передача майна і отримані за нього кошти, що свідчить про реальність вчиненого правочину. Крім того, згідно позиції Верховного Суду України, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів на підтвердження того, що укладений договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 є фіктивним позивачами не надано.
Посилання ОСОБА_3, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що договір купівлі-продажу укладено без дозволу органу опіки та піклування, оскільки право проживання в будинку мала неповнолітня дитина, а також те, що у відношенні ОСОБА_5 порушено кримінальне провадження за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, судовою колегією не приймаються.
Згідно довідки виконавчого комітету Васищівської сільської ради Харківського району Харківської області від 02.04.2010 року, в будинку зареєстрована ОСОБА_3 Неповнолітні діти в спірному будинку зареєстрованими не значаться ( а.с. 142 ).
Крім того, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06.04.2012 року, залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.11.2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.04.2010 року - відмовлено ( а.с. 240 - 244 ).
Наявність в провадженні органів досудового розслідування кримінального провадження, порушеного у відношенні відповідача правового значення для вирішення справи не має.
Суд розглянув справу в межах заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги висновків не спростовують.
Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 06 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді