Провадження № 22ц/790/3938/15 Головуючий 1 інст.- Нев'ядомський Д.В.
Справа № 640/2063/15-ц Доповідач - Кругова С.С.
Категорія: інші
26 травня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого КРУГОВОЇ С.С.,
суддів ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,
МІНЕНКОВОЇ Н.О.,
секретаря Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля та зобов'язання скасувати державну реєстрацію транспортного засобу та зобов'язання здійснити опис і арешт транспортного засобу, -
У лютому 2015 року позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, зобов'язання скасувати державну реєстрацію, здійснити опис і арешт транспортного засобу.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального права.
Зазначає, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.06.2013 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму позики у розмірі 972000,00 грн., проте жодних сум боржником сплачено не було. Київським ВДВС ХМУЮ було встановлено, що єдиним майном зареєстрованим на праві власності за ОСОБА_4 є автомобіль Mercedes-Benz GLK280, реєстраційний номер НОМЕР_1, на який було накладено арешт та оголошено заборону відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.
Однак, пізніше стало відомо, що автомобіль передано в заставу ВАТ «Астра Банк», оскільки він є предметом договору застави №310000004270003/3 від 17.11.2008 року.
Після зміни обтяжувача на ПАТ «Дельта Банк» рішенням суду першої інстанції від 21.11.2014 року вказаний транспортний засіб звільнено з-під арешту та виключено з акту опису та арешту.
Звертає увагу, що суд скасував арешти на автомобіль боржника виключно для застосування банком процедури реалізації заставного майна з метою забезпечення кредиторських вимог, але суд не скасовував заборони на відчуження всього майна ОСОБА_4, що була оголошена раніше Київським ВДВС ХМУЮ.
Київським ВДВС ХМУЮ була задоволена заява ОСОБА_2 щодо поновлення арешту транспортного засобу, про що було винесено постанову від 30.12.2014 року та оголошено заборону про його відчуження, оскільки свої зобов'язання перед банком боржник виконав в повному обсязі, а отже авто вже не було предметом застави.
Проте, незважаючи на існуючі арешти та заборони на відчуження будь-якого майна боржника, ОСОБА_4 30.12.2014 року було відчужено вказаний автомобіль на користь ОСОБА_5, чим він порушив норми цивільного законодавства та вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6, як поручитель, після виконання взятих на себе зобов'язань та погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_4 перед банком набула право застави на вказаний автомобіль, що унеможливлює задоволення вимог позивача за рахунок придбаного автомобіля. Крім того, розмір боргу ОСОБА_4 перед ОСОБА_2 більший, ніж вартість автомобіля, то задовольнити вимоги стягувача у виконавчому провадженні, що є позивачем у справі, згідно із ч.3 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» є неможливим.
З таким висновком суду, судова колегія погоджується, з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_4 17 листопада 2008 року був укладений кредитний договір. На виконання кредитного договору між сторонами був укладений договір застави ТЗ «Merсedes-Benz» і між ПАТ «Астра Банк» і поручителем ОСОБА_6 договір поруки.
З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2013 року ОСОБА_4 було зроблено заяву про те, що станом на 26.03.2013 року ОСОБА_6 сплатила частину кредиту 130700,24 грн. та буде сплачувати ще 184499,76 грн. згідно договору поруки від 17.11.2008 року на виконання кредитного договору від 17.11.2008 року. (а.с.38).
Відповідно до квитанцій поручителем ОСОБА_6 сплачено:
05.07.2013 року - 42888,00 грн.; 17.07.2013 року - 6980,00 грн.; 19.07.2013 року - 245,00 грн.; 13.08.2013 року - 2576,76 грн.; 26.12.2013 року - 159244,07 грн., всього : 211933,83 грн.
Згідно довідки від 26.12.2014 року кредитний договір від 17.11.2008 року №31000000427003 припинив свою дію з 26.12.2014 року у зв'язку з повним виконанням Позичальником зобов'язань за вказаним договором (а.с.11).
Згідно п.2.2 договору поруки сторони встановили, що Поручитель після виконання взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, набуває всіх прав Банка в частині виконаних ним зобов'язань.
Ці умови договору узгоджуються з нормами ст.556 ЦК України, яка передбачає перехід прав кредитора до поручителя, який виконав зобов'язання за кредитним договором.
Таким чином, до поручителя ОСОБА_6 перейшли права Банка в тому числі і права на предмет застави, а саме автомобіль «Mercedes-Benz».
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2014 року за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 було звільнено з-під арешту заставний автомобіль виходячи з пріоритету заставодержателя перед іншими стягувачами, обтяження яких реєстровано значно пізніше (а.с. 69-72).
Сторони не заперечували, що на час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 обтяження в реєстрі обтяжень рухомого майна не було зареєстровано.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини, оцінив докази і дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Судовим розглядом встановлено, що правовідносини між Банком і боржником виникли у 2008 році. В цьому ж році був укладений договір застави і поруки.
Поручитель, що виконав зобов'язання за кредитним договором набув права заставодержателя, тому ці правовідносини першочергово підлягають вирішенню.
Спірні правовідносини між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 виникли в червні 2013 року, тоді як в березні 2013 року ОСОБА_4 нотаріально посвідчив заяву в якій визнав факт погашення поручителем ОСОБА_6 частини боргу.
З огляду на вищенаведене, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 квітня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -