ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 березня 2015 року № 826/1314/13-а (вх.1422)
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежко В.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом до ОСОБА_1 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві
проскасування податкових повідомлень - рішень,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.12.2012р. №2336/1217-20.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014р., в позові відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.01.2015р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2015р. справу прийнято до провадження.
В судовому засіданні 23.02.2015р. замінено неналежного відповідача - ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на належного - Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 26.12.2012р. №2336/1217-20 прийнято неправомірно, а тому підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно.
В судовому засіданні 04.03.2015р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78, п. 79.1 статті 79 ПК України та відповідно до наказу від 12.11.2012р. №1672/17-20 відповідачем проведено перевірку фізичної особи - підприємця - ОСОБА_1 за результатами якої 15.11.2012р. складено акт №1934/17-20/НОМЕР_1 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість з питання фінансово - господарських відносин з ТОВ «Айс-Вок» (код ЄДРПОУ 35660200) за період лютий - травень 2012 року (далі по тексту - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1 статті 198 ПК України, а саме: завищення податкового кредиту з ПДВ за 2012 рік на суму 167 194грн., в тому числі: в лютому - 67 290грн., в березні - 43 346,60грн., в квітні - 40 416,40грн., в травні - 16 141грн. та порушення п. 200.1, 200.2 статті 200 ПК України на підставі чого занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2012 рік на суму 167 194грн., в ому числі: в лютому - 67 290грн., в березні - 43 346,60грн., в квітні - 40 416,40грн., в травні - 16 141грн.
На підставі встановлених порушень відповідачем 26.12.2012р. прийнято податкове повідомлення - рішення №2336/17-20, яким за порушення п. 198.1 статті 198, п. 200.1, 200.2 статті 200 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 250 791,00грн., у тому числі - основний платіж - 167 194грн. та штрафні санкції - 83 597грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, суму ПДВ у розмірі 167 194,00грн. позивачем включено до складу податкового кредиту за лютий-травень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Айс-Вок" позивачу як покупцю за договором поставки від 19 січня 2012 року № 01/12.
Згідно з п. 1.1 розділу 1, п. 2.1 розділу 2 договору поставки, ТОВ "Айс-Вок" зобов'язалось поставити позивачу товар для використання у підприємницькій діяльності, а позивач - прийняти товар та оплатити його.
Ціни та товар вказуються у специфікації і товарних накладних, які з моменту їх підписання є невід'ємною частиною договору поставки.
На виконання умов вказаного договору ТОВ "Айс-Вок" виписані податкові накладні: №139 від 21.02.2012р., №137 від 21.02.2012р., №140 від 23.02.2012р., №141 від 23.02.2012р., №59 від 08.05.2012р., №22 від 07.05.2012р., №21 від 07.05.2012р., №168 від 19.04.2012р., №167 від 18.04.2012р., №166 від 18.04.2012р., №50 від 02.04.2012р., №49 від 02.04.2012р., №143 від 12.03.2012р., №11 від 02.03.2012р., №12 від 02.03.2012р., які, як встановлено судом зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також видаткові накладні: №302 від 21.02.2012р., №304 від 21.02.2012р., №305 від 23.02.2012р., №306 від 23.02.2012р., №11 від 02.03.2012р.№12 від 02.03.2012р., №703 від 12.03.2012р., №1105 від 02.04.2012р., №1104 від 02.04.2012р., №1252 від 18.04.2012р., №1253 від 18.04.2012р., №1254 від 19.04.2012р., №1662 від 08.05.2012р., №1562 від 07.05.2012р., №1561 від 07.05.2012р.
На підставі виписаних ТОВ "Айс-Вок" податкових накладених позивачем задекларовано податковий кредит з ПДВ на суму 617 054грн. за період лютий - травень 2012 року.
Матеріалами справи підтверджено, що в подальшому позивачем було реалізовано придбаний за договором № 01/12 від 19.01.2012р. товар ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», що підтверджується товарними накладними, які містяться в матеріалах даної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган про порушення позивачем норм п. 198.1 статті 198, п. 200.1, 200.2 статті 200 ПК України дійшов висновку з того, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва складено акт №372/23-60/35660200 від 27.06.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Айс-Вок" (код ЄДРПОУ 35660200) за період діяльності 24.11.2011р.-27.06.2012р.», яким встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість підприємства анульовано 08.08.2012р. Крім того, встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності підприємства, оскільки згідно пояснень громадянина ОСОБА_4, він фінансово-господарську діяльність ТОВ "Айс-Вок" не здійснював, підприємство зареєстрував за грошову винагороду, так, як не мав роботи.
Також податковим органом встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, та враховуючи, що у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, згідно частини 1, 5 статті 203, п. 1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України, угода має ознаки нікчемності.
Слід зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2012р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013р. у справі №2а-9695/12/2670 за позовом ТОВ «Айс-Вок» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС про визнання протиправними дії щодо проведення невиїзної перевірки підприємства за результатами якої 27.06.2012р. складено акт №372/23-60/35660200 від 27.06.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Айс-Вок" (код ЄДРПОУ 35660200) за період діяльності 24.11.2011р.-27.06.2012р.», в задоволенні позовних вимог ТОВ «Айс-Вок» відмовлено повністю.
В матеріалах справи міститься також Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16.07.2013р. у справі №753/11128/13-к, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (за реєстрацію ТОВ «Айс-Вок») та призначено узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п.2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:
- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).
Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.
Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.
Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.
Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Айс-Вок» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентами перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, а також складені первинні документи не відповідають вимогам встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 26.12.2012р. №2336/1217-20, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 вважається таким, що не підлягає задоволенню.
Судом досліджено всі аргументи позивача та відповідача щодо суті спору та надано їм належну оцінку в мотивувальній частині судового рішення. Суд не приймає мотиви ОСОБА_1 у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко