20 травня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1375/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Транчуковій О.С.,
за участю:
представника позивача - Прокопенко Я.Ю.,
представника відповідача - Пєріна А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014 р. № 0003852200,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (далі - позивач, ТОВ "Екобіотек-Україна") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 р. № 0003852200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2014 року на 69127 грн.
Свої вимоги мотивує протиправністю висновків ДПІ у м.Херсоні щодо безтоварності господарських операцій з ФГ "Донське", оскільки реальність їх здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Висновки акту перевірки ґрунтуються не на документах бухгалтерського обліку, а на висновках акту перевірки ФГ "Донське". Відповідачем не надано жодного доказу щодо недійсності угод, а у судовому порядку договори не визнано недійсними. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку визнавати недійсними договори. Вказує на те, що юридична відповідальність має індивідуальних характер, а тому позивач не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з вказаних підстав.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши на те, що ТОВ "Екобіотек-Україна" неправомірно формувало податковий кредит по господарських операціях з ФГ "Донське", так як актом позапланової невиїзної документальної перевірки цього контрагента від 10.07.2014 р. № 161/22/34781478 встановлено, що ФГ "Донське" не забезпечило у повній мірі документальне підтвердження задекларованих обсягів реалізованої сільськогосподарської продукції власного виробництва, у зв'язку з чим неможливо підтвердити факт вирощування сільськогосподарської продукції, придбання ТМЦ, неможливо ідентифікувати перевізника товару, відсутня інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій з товаром та інформація про супроводжувальні документи на товар (сертифікати якості, клас вантажу, дозвіл на перевезення небезпечних вантажів, тощо). Крім того, ФГ "Донське" за податковою адресою не знаходиться та відповідно не здійснює господарської діяльності з вирощування, купівлі-продажу та поставок ТМЦ, у нього відсутні матеріальні ресурси і виробничі потужності, земельні ділянки (власні чи орендовані) необхідні для здійснення закупівлі, вирощування, транспортування та збереження товару. Тому ФГ "Донське" не могло поставляти ТОВ "Екобіотек-Україна" сільськогосподарську продукцію Також представник відповідача зазначив, що надані позивачем товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином, так як не вказано конкретний вид товару, який перевозився - зазначено соняшник, відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції. Просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідачем 21.11.2014 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Екобіотек-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з платником податків контрагентом-постачальником ФГ "Донське" за квітень 2014 року, подальшого використання придбаних у контрагента-постачальника товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснення фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 21.11.2014 р. № 396/21-03-22-06/32125693.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Екобіотек-Україна" п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 281479 грн., що в свою чергу призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19) податкової декларації з ПДВ за квітень 2014 року на суму 212352 грн. та до завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування, включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м.Херсоні винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 р. № 0003852200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2014 року на 69127 грн.
Як вбачається з акту перевірки, висновки ДПІ у м.Херсоні щодо неправомірного формування ТОВ "Екобіотек-Україна" податкового кредиту по відносинах з ФГ "Донське" ґрунтуються на висновках акту Скадовської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області від 10.07.2014 р. № 161/22/34781478 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ФГ "Донське" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських та правових взаємовідносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період квітень, травень та червень 2014 року, правомірності перебування в статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку". Цим актом встановлено відсутність ФГ "Донське" за юридичною адресою, не підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій внаслідок відсутності достатніх трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, та як наслідок, неможливо підтвердити взаєморозрахунки ФГ "Донське" з контрагентами-покупцями за квітень, травень та червень 2014 року на загальну суму ПДВ 281479 грн., в тому числі у податкових періодах: квітень 2014 року - 281479 грн. по ТОВ "Екобіотек-Україна".
Крім того, ДПІ у м.Херсоні зазначає, що товарно-транспортні накладні по перевезенню товару від ФГ "Донське" до ТОВ "Екобіотек-Україна" оформлені неналежним чином, так як не вказано конкретний вид товару, який перевозився - зазначено соняшник. Тому згідно даних товарно-транспортних накладних неможливо стверджувати, який саме соняшник перевозився. Також у товарно-транспортних накладних відсутня інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій.
На підставі цього, відповідачем зроблено висновок про нереальність вчинення господарських операцій по придбанню товарів.
Між тим суд не погоджується з такими доводами ДПІ у м.Херсоні з наступних підстав.
Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Приписами п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Приписами п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за поставлені товари до складу податкового кредиту, необхідно мати первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ст.1 Закону № 996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Приписами п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Судом встановлено, що ТОВ "Екобіотек-Україна" є виробником олії соняшникової рафінованої дезодорованої. З метою здійснення господарської діяльності позивач укладав договори з ФГ "Донське" на поставку соняшника.
Так, у березні, квітні 2014 між ФГ "Донське" та ТОВ "Екобіотек-Україна" було укладено договори поставки насіння соняшника від 31.03.2014 р. № 41, від 02.04.2014 р. № 50, від 14.04.2014 р. № 55, на виконання умов яких ФГ "Донське" поставило позивачу у квітні 2014 року насіння соняшника на загальну суму 1688871,60 грн., з яких ПДВ - 281478,60 грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.04.2014 р. №№ 1, 2, від 03.04.2014 р. № 3, від 14.04.2014 р. № 4, від 16.04.2014 р. №№ 5, 6, 7, 8, від 17.04.2014 р. №№ 9, 10, від 18.04.2014 р. №№ 11, 12, від 19.04.2014 р. № 13, від 22.04.2014 р. № 16, від 23.04.2014 р. №№ 14, 15, податковими накладними від 01.04.2014 р. №№ 1/2, 2/2, від 03.04.2014 р. № 3/2, від 14.04.2014 р. № 4/2, від 16.04.2014 р. №№ 5/2, 6/2, 7/2, 8/2, від 17.04.2014 р. №№ 9/2, 10/2, від 18.04.2014 р. №№ 11/2, 12/2, від 19.04.2014 р. № 13/2, від 22.04.2014 р. № 16/2, від 23.04.2014 р. №№ 14/2, 15/2.
Перевезення соняшника здійснювалося із залученням сторонніх перевізників - ТОВ "КТТК", ТОВ "Юг-Транзит-Сервіс", ПП Корнейчук, ПП Рябоконь, ПП Романюк, ПП Коротун, ПП Богайчук, ПП Швидкий, ПП Тураєв, ПП Гмиженко, ФГ "Мастер", ПП Корнієнко, ПП Власенко, про що свідчать товарно-транспортні накладні від 31.03.2014 р. № 002201, від 02.04.2014 р. №№ 002202, 020177, від 03.04.2014 р. №№ 002203, 002204, 020183, від 14.04.2014 р. № 002206, від 16.04.2014 р. №№ 002207, 002208, 002209, 002210, від 17.04.2014 р. №№ 002211, 002212, від 18.04.2014 р. №№ 002213, 002214, 002215, від 22.04.2014 р. № 002216, від 23.04.2014 р. №№ 002217, 002218.
Надходження соняшника від постачальника ФГ "Донське" підтверджується складськими квитанціями від 31.03.2014 р., 02.04.2014 р., 03.04.2014 р., 04.04.2014 р., 14.04.2014 р., 16.04.2014 р., 17.04.2014 р., 18.04.2014 р., 19.04.2014 р., 22.04.2014 р., 23.04.2014 р., карткою рахунку 631 за 01.02.2014 р. - 17.07.2014 р.
Розрахунку між сторонами здійснено у безготівковій формі згідно рахунків на оплату від 01.04.2014 р. № 1, від 02.04.2014 р. № 2, від 03.04.2014 р. № 3, від 14.04.2014 р. № 4, від 16.04.2014 р. №№ 5, 6, 7, 8, від 17.04.2014 р. №№ 9, 10, від 18.04.2014 р. №№ 12, 13, від 19.04.2014 р. № 13, від 23.04.2014 р. №№ 14, 15, банківськими виписками.
Отриманий від ФГ "Донське" соняшник перероблено позивачем і виготовлено продукцію, а саме: олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену, марки "П", та реалізовано контрагентам-покупцям, які відображені у додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість, що підтверджується і карткою складського обліку (склад готової продукції) за квітень 2014 року.
Тобто, сторонами повністю виконано умови договорів поставок: ФГ "Донське" поставило позивачу передбачене договорами насіння соняшника, а ТОВ "Екобіотек-Україна" оплатило його вартість.
Реальність отримання позивачем насіння соняшника від ФГ "Донське" підтверджується також рішеннями Господарського суду Херсонської області від 19.08.2014 р. у справі № 923/1098/14, від 21.08.2014 р. у справі № 923/1099/14, від 19.08.2014 р. у справі 923/1100/14, згідно яких з ФГ "Донське" на користь ТОВ "Екобіотек-Україна" стягнуто пеню за несвоєчасну поставку та поставку не у повному обсязі насіння соняшника згідно договорів від 31.03.2014 р. № 41, від 02.04.2014 р. № 50, від 14.04.2014 р. № 55.
На підставі складених за результатами цих взаємовідносин документів, позивачем сформовано податковий кредит квітня 2014 року у сумі 281478,60 грн.
Вищевказані первинні документи підтверджують фактичне виконання господарських операцій між позивачем та ФГ "Донське".
Надані позивачем документи - договори поставок, видаткові і податкові накладні мають всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та на підставі даних первинних документів можливо ідентифікувати контрагентів, зміст та обсяг проведених господарських операцій.
Суд не бере до уваги твердження відповідача про відсутність поставок соняшника від ФГ "Донське" внаслідок окремих недоліків товарно-транспортних накладних, оскільки товарна-транспортна накладна не є документом суворої звітності і законодавець не ставить в залежність правильність оформлення транспортних документів на перевезення товару з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.
Також суд акцентує увагу на тому, що ДПІ у м.Херсоні не має жодних зауважено до змісту та форми податкових накладних, саме які згідно ст.201 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином первинними документами підтверджено як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ФГ "Донське" у квітні 2014 року, так і правомірність віднесення позивачем сплаченої у ціні товарів суми ПДВ у розмірі 281478,60 грн. до податкового кредиту квітня 2014 року.
Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ФГ "Донське", суд зазначає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагента, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїм контрагентом норм законодавства. Можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому не надання контролюючому органу документів, не знаходження за податковою адресою, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціях з таким контрагентом. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому ТОВ "Екобіотек-Україна" не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.
На спростування доводів відповідача про відсутність у ФГ "Донське" земельних ділянок, об'єктів оподаткування позивачем надано:
- довідку форми 6-зем від 17.02.2014 р., відповідно до якої ФГ "Донське" на території Лазурненської селищної ради орендує земельну ділянку площею 1397,03 га;
- підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2013 року, з якого вбачається наявність у ФГ "Донське" насіння соняшника у необхідному для поставки ТОВ "Екобіотек-Україна" обсязі.
Окремо суд відмічає, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.
Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.
Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 ГК України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.
Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ у м.Херсоні про недійсність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.
Крім того, умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.
ДПІ у м.Херсоні не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача та його постачальника на укладення таких правочинів або притягнення посадових осіб ТОВ "Екобіотек-Україна" та ФГ "Донське" до кримінальної відповідальності.
З викладеного слідує, що висновки ДПІ у м.Херсоні щодо нереальності здійснення господарських операцій з ФГ "Донське" не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи.
Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ФГ "Донське" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з придбання насіння соняшника у цього постачальника, висновок ДПІ у м.Херсоні про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 р. № 0003852200 підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 09.12.2014 р. № 0003852200.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (код ЄДРПОУ 32125693) судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 травня 2015 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 8.3.3