Справа: № 826/412/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
28 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Хрімлі О.Г.,
суддів Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання дій неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та стягнення недоплачених сум моральної та матеріальної шкоди та пенсії, -
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України про визнання дій неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 23 грудня 2014 року та стягнення недоплачених сум моральної та матеріальної шкоди в розмірі 5 488,71 грн. та пенсії в розмірі 209 982,97 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2009 року у справі № 2-а-321/2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2010 року, адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у м. Слов'янську Донецької області щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Слов'янську Донецької області здійснити ОСОБА_3 перерахунок пенсії (основної та додаткової) відповідно до ст.ст. 50, 54 п. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22 травня 2008 року з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком.
У зв'язку з невиконанням вказаного судового рішення, позивач звернувся до Європейського суду з прав людини.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 31 липня 2014 року у справі «Штефан та інші проти України» (заява № 36762/06 і 249 інших заяв), де одним із заявників є ОСОБА_3, постановлено: (а) упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які залишаються такими, що підлягають виконанню, та виплатити по 2000 (дві тисячі) євро кожному із заявників або їх правонаступників, зазначених у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Постановою від 29 серпня 2014 року (ВП № 44547484) відкрито виконавче провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини № 36762/06 від 31 липня 2014 року.
23 грудня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Єжовим М.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі, згідно з виконавчим документом. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням № 5261 від 18 листопада 2014 року у розмірі 32 813,60 грн. (еквівалент 2000 євро). Відповідно до інформації, наданої боржником, стягувачу здійснено перерахунок пенсії відповідно до резолютивної частини рішення національного суду.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та постановою про закінчення виконавчого провадження та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.
Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.
У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.
Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження».
Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.
Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлено до Управління Пенсійного фонду України у м. Слов'янську Донецької області вимогу державного виконавця № 1958/11-В від 11 листопада 2014 року щодо надання інформації відносно виконання постанови Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2009 року.
У матеріалах справи наявний лист Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області № 20031/08 від 25 листопада 2014 року та довідка № 19847/06 від 21 листопада 2014 року про здійснення нарахування на виконання рішення суду, за змістом яких визначено, що на виконання рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2009 року у справі № 2-а-321/2009, яким зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 п. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22 травня 2008 року з розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, ОСОБА_3 нараховано 187 418,81 грн. з урахуванням виплачених сум.
Також, згідно з листом № 3268/06 від 02 березня 2015 року, Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області повідомило, що на виконання рішення суду позивачу нараховані, але не виплачені суми пенсії в розмірі 209 982,97 грн. Доплата за рішенням суду буде виплачена при наявності фінансування з Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини «Ромашов проти України», виконання у справі, де боржником є державний орган, може бути здійснене лише в тому випадку, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів. Факти справи свідчать про те, що протягом періоду, що розглядається, виконанню відповідного судового рішення перешкоджала саме відсутність законодавчих заходів, а не неналежне виконання своїх обов'язків державними виконавцями.
Згідно з пп. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 вказаного Закону, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
За змістом ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 4.9.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року, виконавче провадження підлягає закінченню державним виконавцем у випадках: фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з п. 4.9.2 вказаної Інструкції, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову (додаток 13), яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ, або за належністю до іншого органу державної виконавчої служби. До копії постанови державний виконавець додає виконавчий документ, який повертається органу, що його видав, або стягувачу, або передається за належністю. Копію виконавчого листа державний виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження.
Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 грудня 2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» у редакції Постанови Вищого адміністративного суду України № 5 від 21 травня 2012 року, державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», протягом трьох днів з моменту перерахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби суми відшкодування державна виконавча служба повідомляє про це Стягувача.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 10 вказаного Закону, з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.
Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.
Згідно з п. 1 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 408 від 07 березня 2007 року, цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених Мін'юсту (далі - головний розпорядник) у державному бюджеті за програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» (далі - бюджетні кошти). Відповідальним виконавцем зазначеної програми є Мін'юст.
За змістом п. 5 вказаного Порядку, для здійснення платежів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 пункту 2 головний розпорядник подає до Казначейства, уповноваженого банку платіжний документ, який повинен містити такі відомості: найменування справи, за якою закордонним юрисдикційним органом прийнято рішення проти України; найменування стягувача (стягувачів); банківський реквізит стягувача (стягувачів) (за наявності).
З матеріалів справи вбачається, що згідно з розпорядженням № 44547484/11 від 14 листопада 2014 року, затвердженим в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кузьменком О.С., грошові кошти в сумі 32 813,60 грн., які надійшли 29 жовтня 2014 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні рішення № 36762/06, виданого 31 липня 2014 року Європейським судом з прав людини, необхідно перерахувати на користь ОСОБА_3
Платіжним дорученням № 7885 від 27 жовтня 2014 року Міністерством юстиції України перераховано на відповідний рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Києві 32 813,60 грн.
Державною виконавчою службою України перераховано на рахунок позивача грошову суму в розмірі 32 813,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5261 від 18 листопада 2014 року.
Таким чином, на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2014 року у справі «Штефан та інші проти України» (заява № 36762/06 і 249 інших заяв) позивачу виплачено 2000 (дві тисячі) євро в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат, які були конвертовані в національну валюту України за курсом на день здійснення платежу: 27 жовтня 2014 року, та виконано рішення національного суду (постанови Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2009 року у справі № 2-а-321/2009) про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Слов'янську Донецької області здійснити ОСОБА_3 перерахунок пенсії (основної та додаткової) відповідно до ст.ст. 50, 54 п. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22 травня 2008 року, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідач під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 23 грудня 2014 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року, з урахуванням того, що вимоги рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2014 року у справі «Штефан та інші проти України» (заява № 36762/06 і 249 інших заяв) в частині, що стосується позивача, фактично виконано у повному обсязі, а тому державний виконавець здійснив усі необхідні заходи щодо примусового виконання рішення суду та обґрунтовано закінчив виконавче провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 23 грудня 2014 року, що підтверджується наявними матеріалами справи та наведеними законодавчими нормами.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про визнання дій неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та стягнення недоплачених сум моральної та матеріальної шкоди та пенсії.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Літвіна Н. М.
Ганечко О.М.