Справа: № 826/3273/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
20 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправними дій та скасування запису, -
ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, за участю третьої особи - публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправними дій державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.Т. та скасування запису № 11764094 в Державному реєстрі іпотек від 01.08.2012 року про реєстрацію іпотеки на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги № 937 від 15.06.2012 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю ухвалою від 02 березня 2015 року позовну заяву залишив без розгляду.
Не погоджуючись з судовим рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року та прийняти нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На думку апелянта, зазначену ухвалу суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.
Як вбачається з позовної заяви, позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначила, що між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір № 2615/0308/71-019-Z-19 від 21.03.2008 року, згідно умов якого вона передавала квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку ВАТ «Сведбанк» з метою забезпечення виконання зобов'язань перед Банком за Кредитним договором № 2615/0308/71-019 від 21.03.2008 року. На підставі Іпотечного договору від 21.03.2008 року приватним нотаріусом Коптєловою О.Р. внесено запис № 6838314 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження.
З матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що зобов'язання за Іпотечним договором № 2615/0308/71-019-Z-19 від 21.03.2008 року передані за договором купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року до ПАТ «Дельта Банк». В подальшому, зобов'язання за Іпотечним договором передано від ПАТ «Дельта Банк» до ПАТ «Альфа-Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року № 937.
На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року № 937, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.С. в Державному реєстрі іпотек було зареєстровано обтяження (іпотеку) за реєстраційним номером 11764094 на квартиру АДРЕСА_1, яка належить позивачу.
Як зазначила позивач в своїй позовній заяві, листом від 18.06.2012 року № 40882-23-б/б її було повідомлено, що зобов'язання за Іпотечним договором № 2615/0308/71-019-Z-19 від 21.03.2008 року передані за договором купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року до ПАТ «Дельта Банк».
Тим же листом позивача повідомлено, що її зобов'язання передано від ПАТ «Дельта Банк» до ПАТ «Альфа-Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року № 937. А також, до позовної заяви додано копії витягів договорів купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року та від 15.06.2012 року № 937.
Суд першої інстанції, залишаючи адміністративний позов без розгляду, виходив з того, що про порушення своїх прав позивач повинна була дізнатися за наслідком отримання листа від 18.06.2012 року, та в разі виникнення сумнівів в тому, що відповідні договори порушують її права, інтереси, обов'язки, повинна була перевірити такі обставини, шляхом отримання витягу з відповідних державних реєстрів).
В той же час, з вказаною позовною заявою позивач звернулася до суду, згідно відмітки штампу суду, лише 25.02.2015 року, тобто з істотним пропуском строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
У силу вимог ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції про те, що строк для оскарження дій державного реєстратора має відраховуватися від моменту, коли позивачу стало відомо про факт укладання договорів купівлі-продажу прав вимоги, є помилковими, оскільки позивач не оскаржує факт укладання вищезазначених міжбанківських договорів, а оскаржує факт внесення нового запису про обтяження за відсутності нового правочину.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в жодному з листів, надісланих позивачу, третьою особою не було додано витягів про реєстрацію змін в Записі про обтяження № 6838314 та про внесення запису № 11764094 до вказаних реєстрів.
Позивач звертала увагу суду на те, що лише 04 лютого 2015 року вона самостійно, в мережі Інтернет, отримала відомості про наявні зареєстровані обтяження і саме тоді їй стало відомо про новий запис № 11764094 від 01.08.2012 року, який є предметом оскарження в даній справі. Будь-яких інших доказів отримання позивачем інформації стосовно внесення запису № 11764094, матеріали справи не містять.
Таким чином, висновки суду першої інстанції були зроблені внаслідок неповного з'ясування обставин даної адміністративної справи, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали, оскільки судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року - скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 21.05.15
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Старова Н.Е.