Справа: № 826/978/15 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.Ю. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
20 травня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.
за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторна компанія «Служба стягнення заборгованості» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторна компанія «Служба стягнення заборгованості» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 року № 195626552209.
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 26 березня 2015 року адміністративний позов задовольнив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2015 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Колекторна компанія «Служба стягнення заборгованості» (код ЄДРПОУ 36304183) з питань правильності обчислення ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «ТД СІЄНА» (код ЄДРПОУ 38470366) за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 20.08.2014 року № 783/26-55-22-09/36304183 (т. 1, арк. 25-34).
На підставі складеного акта перевірки від 20.08.2014 року № 783/26-55-22-09/36304183 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 року № 195626552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 49 709, 00 грн., з якої: за основним платежем - 39 767, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 942, 00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 53).
Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стала довідка ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Голодного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД СІЄНА» (код ЄДРПОУ 38470366) щодо підтвердженні реальності здійснення господарських відносин, та повноти відображення в обліку (т. 1, арк. 28).
Згідно даної довідки, податковий орган встановив, що ТОВ «ТД СІЄНА» в березні 2014 року було виписано 295 штук податкових накладних попередніх періодів на загальну суму ПДВ 1107847 грн., в яких ПДВ не перевищувало 10 000,00 грн. (т. 1, арк. 29).
У зв'язку з чим, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві дійшла висновку, що податкові накладні, складені ТОВ «ТД СІЄНА» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Колекторна компанія «Служба стягнення заборгованості» на загальну суму ПДВ 39 767 грн. (т. 1, арк. 34).
З приводу даних спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Крім того, за змістом пункту 1 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2014 року № 10, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962, який діяв з 01.03.2014 року по 01.12.2014 року (далі - Порядок № 10), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно п. 8 Порядку № 10, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:
відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України;
порушення порядку заповнення податкової накладної;
складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового)
Також, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «Колекторна компанія «Служба стягнення заборгованості» (замовник) та ТОВ «ТД СІЄНА» (виконавець) було укладено договір про надання послуг з пошуку клієнтів call-центру від 01.02.2014 року № 01/09 (т. 1, арк. 10-12).
На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду:
- акти прийому-передачі виконаних робіт від 30.03.2014 року, від 31.03.2014 року (т. 1, арк. 18, 20);
- податкові накладні від 30.03.2014 року № 273 (сума 59 900, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 983, 00 грн.); від 31.03.2014 року № 275 (сума 59 900, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 983, 00 грн.) (т. 1, арк. 22, 24).
Крім того, між ТОВ «Колекторна компанія «Служба стягнення заборгованості» (замовник) та ТОВ «ТД СІЄНА» (виконавець) було укладено договір про надання послуг, розміщення інформації у всесвітній мережі інтернет від 01.02.2014 року № 01/08 (т. 1, арк. 13-16).
Предметом даного договору були послуги щодо розробки, оптимізації та управління рекламною кампанією (РК); надання статистичних даних по РК або доступу до аккаунту; регістрація в тематичних каталогах; розміщення прайс-листа на профільних сайтах; реклама в розсипках (не спам), реклама в листах (не спам); контекстна реклама в пошукових системах Google, Yandex; редагування списків ключових слів; редагування текстів об'яв і графічних матеріалів; нaлaгoджyвaння і відстеження конверсій в Google AdWords; підключення аналітичних програм (Googie Analitycs, Яндекс Метрика) для більш повного аналізу поведінки відвідувачів на сайтах, які цікавлять замовник, та кращого налаштування РК; несення необхідної інформації до Google Maps; нaдaння інформації по балансу РК; забезпечення активності в мережі інтернет; інші послуги, пов'язані з рекламою в мережі інтернет.
На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду:
- акти прийому-передачі виконаних робіт від 30.03.2014 року, від 31.03.2014 року (т. 1, арк. 17, 19);
- податкові накладні від 30.03.2014 року № 272 (сума 59 400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 900,00 грн.); від 31.03.2014 року № 274 (сума 59 400, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 900, 00 грн.) (т. 1, арк. 21, 23).
Крім того, позивач надав суду докази використання, придбаних у ТОВ «ТД СІЄНА» послуг у власній господарській діяльності ТОВ «Колекторна компанія «Служба стягнення заборгованості» з метою отримання прибутку (т. 1, арк. 123-194) та надав виписку з ЄДР щодо ТОВ «ТД СІЄНА», наказ про призначення директора ТОВ «ТД СІЄНА», статут ТОВ «ТД СІЄНА» (т. 1, арк. 92-97, 98, 99-114).
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ «Колекторна компанія «Служба стягнення заборгованості» та ТОВ «ТД СІЄНА» щодо придбання послуг.
Крім того, судом було встановлено, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.
У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.
А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Слід зазначити, що наявність у фізичної особи мети, зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Однак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач не надав суду жодного вироку суду ані по відношенню до ТОВ «Колекторна компанія «Служба стягнення заборгованості», ані до його контрагента - ТОВ «ТД СІЄНА».
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган на основі припущень дійшов хибного висновку про безпідставність задекларованої суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 39 767,00 грн., а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2015 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Старова Н.Е.