27 травня 2015 року Справа № 918/630/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Корсак В.А.
судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р.
у справі господарського суду№918/630/14 Рівненської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Терлич"
про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення в сумі 630 558,80 грн. не з'явився пр. Овчаров А.В. - дов. б/н від 26.05.14р.
У травні 2014 року ТОВ "Прод Майстер" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "Терлич" про стягнення 630558,80грн., з яких 562072,29грн. основний борг, 29303,39грн. 3% річних, 39183,12грн. інфляційні втрати на тих підставах, що відповідачем не виконано умови Договору поставки №310/11 від 01.08.2011р. в частині повної оплати вартості отриманого товару.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.06.2014р. позов задоволено повністю.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.10.2014р. за апеляційною скаргою ТОВ "Терлич" рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2014р. скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2014р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.10.2014р. скасовано, а рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2014р. залишено в силі.
17.02.2015р. ТОВ "Терлич" звернулось до господарського суду Рівненської області з заявою про розстрочку виконання рішення суду від 17.06.2014р. у даній справі на один рік з березня 2015 року по лютий 2016 року зі сплатою щомісячно до 15 числа коштів у сумі по 52546,56грн.
Вказана заява була мотивована складним матеріальним становищем відповідача, що ускладнює виконання рішення суду та робить виконання наказу з примусового виконання рішення суду неможливим без розстрочки. Відповідач стверджує, що ряд контрагентів ТОВ "Терлич" належним чином не виконують свої грошові зобов'язання, що зумовило виникнення дебіторської заборгованості у сумі 724 600,00грн.
23.02.2015р. надійшла заява ТОВ "Терлич" про розстрочку виконання рішення суду від 17.06.2014р. на сім місяців з березня 2015 року по вересень 2015 року зі сплатою щомісячно до 15 числа коштів у сумах по 90079,83грн.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02.03.2015р. (суддя Бережнюк В.В.) заяву відповідача про розстрочку виконання рішення від 17.06.2014р. у даній справі задоволено. Розстрочено виконання рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2014р. у справі №918/630/14 на сім місяців згідно з графіком погашення ТОВ "Терлич" боргу перед ТОВ "Прод Майстер": до 15 березня 2015 року - 90079,83грн.; до 15 квітня 2015 року - 90079,83грн.; до 15 травня 2015 року - 90079,83грн.; до 15 червня 2015 року - 90079,83грн.; до 15 липня 2015 року - 90079,83грн.; до 15 серпня 2015 року - 90079,83грн.; до 15 вересня 2015 року - 90079,83грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "Прод Майстер" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу господарського суду Рівненської області від 02.03.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у розстрочці виконання рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2014р.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р. (судді Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л., Юрчук М.І.) ухвалу господарського суду Рівненської області від 02.03.2015р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "Терлич" про розстрочення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2014р. у справі №918/630/14 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Терлич" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р., а ухвалу господарського суду Рівненської області від 02.03.2015р. залишити в силі.
Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Розглядаючи заяву відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2014р., суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до п.1 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
За умовами ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому, розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення.
Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
При прийнятті ухвали від 02.03.2015р. суд першої інстанції виходив з того, що відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, а присуджена до стягнення за рішенням суду від 17.06.2014р. сума є досить великою, і сплата всього боргу одразу може призвести до зупинки господарської діяльності ТОВ "Терлич" та його неплатоспроможності взагалі. Ряд контрагентів ТОВ "Терлич" належним чином не виконують свої грошові зобов'язання, що зумовило виникнення дебіторської заборгованості у сумі 724600,00грн. Арешт рахунків та майна товариства у процесі примусового виконання судового рішення заблокує його господарську діяльність та унеможливить повне виконання ним боргових зобов'язань перед кредиторами і в майбутньому призведе до банкрутства підприємства.
Наведені обставини суд першої інстанції визнав такими, що унеможливлюють на даний час виконання рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2014р. та задовольнив заяву боржника про надання розстрочки.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що відповідно до ст.115 ГПК України рішення ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Крім того, з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання розстрочки виконання рішення суду вбачається, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
У заяві про відстрочення виконання рішення суду заявник посилається на важкий фінансовий стан підприємства, однак, апеляційний господарський суд зазначає, що самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (боржник) не має можливості виконати рішення суду.
При цьому, апеляційним судом встановлено, що надана відповідачем на підтвердження скрутного фінансового становища бухгалтерська довідка №87 від 16.02.2015р. встановлює лише поточну дебіторсько-кредиторську заборгованість боржника станом на певну дату та не містить жодних відомостей про обсяги виробництва та доходи боржника, його матеріальні активи, що давало б можливість суду, встановити співвідношення отриманого прибутку боржника з його дебіторськими зобов'язаннями, визначити ступінь його платоспроможності та наявності іншого рухомого або нерухомого майна боржника, на яке можна звернути стягнення.
Інші обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування розстрочки виконання рішення суду, зокрема: збільшення ціни на енергоносії, воду, тепло, комунальні послуги, оплата заробітної плати та кредитів, визнані апеляційним судом як такі, що не є винятковими.
Надані відповідачем докази на підтвердження скрутного матеріального становища, а саме: бухгалтерські довідки, довідки про залишок коштів на рахунку боржника, визнані апеляційним судом такими, що не можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення, оскільки дані обставини не є доказами важкого фінансового стану чи відсутності коштів на рахунках боржника в інших установах банку, а твердження відповідача про стан дебіторської заборгованості, також не визнана судом апеляційної інстанції як доказ неможливості чи утруднення виконання судового рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що зазначені обставини безпідставно прийняті судом першої інстанції для надання розстрочки виконання судового рішення, адже, вони носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами ст.42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні суті ст.121 Господарського кодексу України, що зумовлювали б ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.
Крім того, апеляційний суд виходив з того, що вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення на підставі ст.121 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд повинен був врахувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для нього.
Також, місцевим господарським судом при розгляді заяви про розстрочення виконання судового рішення не було враховано ступеня вини відповідача у виникненні спору.
Апеляційним судом встановлено, що спір виник з вини ТОВ "Терлич", оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов'язання по оплаті та не сплатив 562072,29грн. заборгованості за поставлений товар.
Порушення відповідачем зобов'язань по оплаті товару, стало підставою для звернення позивача в суд для стягнення заборгованості за поставлений товар та матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Строк виконання зобов'язань, як встановлено судовим рішенням при розгляді справи по суті, настав після прийняття товару (перша поставка відбулась 22.12.2011р., остання поставка товару відбулась 18.01.2013р.). Разом з тим, станом на час винесення ухвали господарським судом Рівненської області від 02.03.15р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р. боржником не вжито заходів, щодо виконання взятих на себе грошових зобов'язань та не вчинено жодних дій на погашення боргу з метою виконання рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2014р.
Також, боржником не надано доказів погашення боргу в строки встановлені ухвалою господарського суду Рівненської області від 02.03.2015р. про надання боржнику розстрочки, яку останній просить залишити в силі, а саме щомісячні платежі станом на 15.03.2015р., 15.04.2015р., 15.05.2015р.
За таких обставин та враховуючи фінансовий стан обох сторін та обставини справи, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для розстрочки виконання судового рішення у даній справі, а тому скасував ухвалу господарського суду Рівненської області від 02.03.2015р. та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішенні господарського суду Рівненської області від 17.06.2014р.
Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Терлич", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.
Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ТОВ "Терлич" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р. у справі №918/630/14 господарського суду Рівненської області залишити без змін.
Головуючий суддя В. Корсак
Судді М. Данилова
Т. Данилова