ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19 травня 2015 р. Справа № 909/303/15
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О.
при секретарі судового засідання Кричовський Р. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства "Водотеплосервіс",
вул.Окружна, 8, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область,77300
до відповідача: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської
філії ПАТ "Укртелеком"
вул.Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, 76014
про врегулювання розбіжностей до договору на постачання теплової енергії №44 від 01.01.2015р.
за участю представників сторін:
Від позивача: Корнага Н. Т. - начальник юридичного відділу, (довіреність №43 від 20.01.15 )
Від відповідача: Аннишин С. В. - начальник відділу правового забезпечення, (довіреність №4035 від 03.11.14)
Встановив:
Позивач, Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, звернувся до господарського суду з позовною заявою про врегулювання розбіжностей, які виникли між ним та відповідачем, ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії при укладенні договору на постачання теплової енергії №44 від 01.01.2015 шляхом викладення спірних пунктів договору в редакції позивача, згідно протоколу розбіжностей до цього договору.
Як вбачається із змісту позовної заяви та встановлено в судовому засіданні, позивачем у січні 2015 був переданий відповідачу для погодження та підписання договір на постачання теплової енергії №44 від 01.01.2015.
Про-те , відповідач, своїм листом №07-1/20 від 26.02.2015 надіслав позивачу протокол розбіжностей до договору з присвоєнням йому свого номера, в наслідок чого договір набув номер 44/78/07-15.
Згідно протоколу розбіжностей до договору про постачання теплової енергії №44/78/07-15 від 01.01.2015 ,у сторін договору виникли різні тлумачення першого речення пункту 6.2 Договору.
Позивачем було запропоновано викласти його у наступній редакції: "За порушення терміну здійснення розрахунків за надані послуги згідно п.6.1. даного договору СПОЖИВАЧ сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі 1% від суми простроченої заборгованості за попередній місяць".
Відповідач вважає, що вказане перше речення п.6.2 договору слід викласти у наступній редакції : "За порушення терміну здійснення розрахунків за надані послуги згідно п.6.1. даного договору СПОЖИВАЧ сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої заборгованості за попередній місяць.
Позивач вважає, що редакція зазначеної вище частини договору в запропонованій відповідачем редакції не відповідає вимогам чинного законодавства посилаючись на наступне:
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України від 16.04.2013 року по справі № 3-6 гс 13, до суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують для здійснення своєї діяльності нежитлові будівлі та приміщення, що належать таким суб'єктам - на праві власності або орендовані ними на підставі договору, у разі несвоєчасного розрахунку за спожиті комунальні послуги не застосовуються положення Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ». Слід керуватися вимогами спеціального нормативного акта - Закону «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». При цьому розмір пені має становити 1% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.
Щодо п.6.4 договору, у редакції позивача такого пункту не було передбачено, а відповідачем запропонована наступна редакція зазначеного пункту договору: «Постачальник виписує, реєструє та надає Споживачу податкову накладну згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов'язання.
У разі порушень Постачальником правил виписки, реєстрації та надання Споживачу податкової накладної, які призвели до втрати Споживачем права на податковий кредит з ПДВ, Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Споживача згідно з його письмовою вимогою кошти в розмірі невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.»
Позивач вважає, що редакція наведеної вище договірної умови не може бути прийнятою з наступних підстав:
Відповідно до абзацу 16 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України «У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.»
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Крім того, Податковим кодексом України (ст. 120-1 ПК України) визначена відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Тобто, чинним законодавством України, на сьогоднішній день, є врегульовано питання щодо реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям та визначена відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям. І, внесення у договір такого підпункту при настанні сприятливих для нього обставин, стане додатковим навантаженням на підприємство КП «Водотеплосервіс» і, по суті, подвійною відповідальністю за одне й теж саме порушення. Стаття 61 Конституції України проголошує, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Стаття 111 ПК України встановлює, що за одне податкове правопорушення можна застосовувати і штрафні (фінансові) санкції (штрафи), і пеню. При цьому жодний з цих видів стягнень не визначається як додатковий, що дозволило б застосувати одночасно.
Також не був передбачений договором в редакції позивача п.10.2. Проте, відповідач запропонував доповнити договір таким пунктом в наступній редакції: "Передбачені цим договором права та обов'язки ПАТ «Укртелеком», в тому числі проведення розрахунків виконуються Івано-Франківською філією ПАТ «Укртелеком»."
Позивач не погодився з таким формуванням зазначеної вище договірної норми та вважає, що вона є неприйнятною з наступних підстав:
Філія в розумінні закону - без статусу юр.особи не може мати жодних господарських прав, оскільки не є суб'єктом господарських та цивільних правовідносин. У теорії господарського права обґрунтована точка зору, що до суб'єктів господарювання відносяться також філії, представництва та інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності. Це положення було закріплене в ч. 2 ст. 55 ГК України проте Законом України від 4 лютого 2005 р. структурні одиниці були виключені з числа суб'єктів господарювання. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання та права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у ГК та інших законах. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та Господарським кодексом. Вони мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. (Відповідно до ч.2 ст.64 ГК України, функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами). Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Відповідальність за всі угоди чи інші дії керівника філії у межах наданих йому повноважень несе юридична особа, причому всім своїм майном, адже дії керівника філії - це дії юридичної особи. Відокремленим підрозділам, які створила юридична особа, може надаватися право здійснювати в господарському суді повноваження сторонни в справі. Такі права можуть надаватися статутом юридичної особи, положенням про відокремлений підрозділ або дорученням. Якщо керівник філії вийде за межі повноважень, наданих йому довіреністю, то такі його дії не будуть створювати для юридичної особи ні прав, ні обов'язків, якщо тільки юридична особа в подальшому фактично не схвалить та не прийме такі дії (ст. 241 ЦК України).
Угоди, що укладаються філіями, утворюють права та обов'язки безпосередньо для юридичної особи.(ст. 239 ЦК України)
Відповідно до ст.33 Положення про Івано-Франківську філію ПАТ «Укртелеком», яке затверджено рішенням правління ПАТ «Укртелеком» (протокол № 2 від 09.09.2011 року), Угоди, укладені директором Філії з перевищенням меж його компетенції, визначеної довіреністю Положенням про Філію, іншими внутрішніми документами Товариства, визначаються недійсними у порядку, встановленому законодавством.
Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій виклав наступні позовні вимоги:
- Врегулювати розбіжності до Договору на постачання теплової енергії № 44 від 01.01.2015 щодо змісту першого речення пункту 6.2., які зазначено в протоколі розбіжностей від 26.02.2015 виклавши перше речення пункту 6.2. Договору на постачання теплової енергії № 44 від 01.01.2015 року в наступній редакції:
"За порушення терміну здійснення розрахунків за надані послуги згідно п.6.1. даного Договору СПОЖИВАЧ сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі 1 % від суми простроченої заборгованості за попередній місяць.».
- Врегулювати розбіжності до Договору на постачання теплової енергії № 44 від 01.01.2015 року щодо доповненого до Договору підпункту пункту 6.4. змісту «Постачальник виписує, реєструє та надає Споживачу податкову накладну згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов 'язання. У разі порушень Постачальником правил виписки, реєстрації та надання Споживачу податкової накладної, які призвели до втрати Споживачем права на податковий кредит з ПДВ, Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Споживача згідно з його письмовою вимогою кошти в розмірі невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.», а саме:
виключити підпункту пункту 6.4. Договору на постачання теплової енергії № 44 від 01.01.2015 року змісту «Постачальник виписує, реєструє та надає Споживачу податкову накладну згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов 'язання. У разі порушень Постачальником правил виписки, реєстрації та надання Споживачу податкової накладної, які призвели до втрати Споживачем права на податковий кредит з ПДВ, Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Споживача згідно з його письмовою вимогою кошти в розмірі невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.».
- Врегулювати розбіжності до Договору на постачання теплової енергії № 44 від 01.01.2015 року щодо доповненого до Договору пункту 10.2. змісту «Передбачені цим Договором права та обов'язки ПАТ «Укртелеком», в тому числі проведення розрахунків виконуються Івано-Франківською філією ПАТ «Укртелеком»», а саме:
- виключити пункт 10.2. Договору на постачання теплової енергії № 44 від 01.01.2015 року змісту «Передбачені цим Договором права та обов'язки ПАТ «Укртелеком», в тому числі проведення розрахунків виконуються Івано-Франківською філією ПАТ «Укртелеком»».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та такими, що не грунтуються на принципах цивільного і господарського законодавства.
Свої заперечення виклав у відзиві на позов №08-15ю/1 від 06.04.2015 ,а також у доповненні до відзиву на позов.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що відповідно до ч.З. ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Принцип вільного волевиявлення сторін передбачено і Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». Статтею 1 Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідно до п. 6.1. Договору, Споживач зобов'язаний провести розрахунки за надані послуги до 20 числа розрахункового місяця (поточний місяць) у розмірі 80% місячної вартості у відповідності до очікуваної вартості споживання послуг в розрахунковому періоді.
Використовуючи своє монопольне становище на ринку, Позивач не тільки встановив авансовий порядок оплати, тобто акумулює та використовує кошти Відповідача для власних потреб за ненадані в повній мірі ним послуги, а ще й вимагає сплати пені у розмірі 1% за кожний день прострочення, яка майже у 6 разів перевищує розмір пені, встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (розмір подвійної облікової ставки НБУ - 0,164% за кожний день прострочення) та запропонований Відповідачем. Враховуючи наведене, прийняття даного пункту договору в редакції Позивача створює передумови для додаткових навантажень на Відповідача, чим погіршить його непросте економічне становище .
Відповідач також вважає, що запропонований ним п.6.4 договору не порушує вимог чинного законодавства та є прийнятним як для відповідача, так і для позивача.
Відповідно до п.201.1. статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) Платник податку (в нашому випадку - Позивач) зобов'язаний надати покупцю (відповідачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (абзац 2 пункту 201.10. статті 201 ПКУ).
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, (абзац 14 пункту 201.10. статті статті 201 ПКУ).
Однак слід зазначити, що з 1 січня 2015 року з ПКУ виключено норму, яка надавала право платникам податку у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та /або порядку реєстрації в ЄРПН сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі заяви зі скаргою на постачальника, (лист Державної фіскальної служби України «Про податок на додану вартість» від 17.02.2015р. №5292/7/99-99-19-03-02-17).
Виходячи з наведеного, подання скарги на дії позивача, як і подальша перевірка його діяльності відповідними органами не надасть можливості Відповідачу включити суму до податкового кредиту, а отже призведе до завдання йому збитків.
В той же час, чинним законодавством з 1 січня 2015 року запроваджена норма, яка дозволяє сформувати податковий кредит на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням встановленого терміну реєстрації.
Так, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної
Тобто, податкові накладні, складені з 1 січня 2015 року, зареєстровані в ЄРПН з порушенням терміну їх реєстрації (15 днів), але не більше 180 календарних днів з дати їх складання, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому податкову накладну зареєстровано в ЄРПН.
Податкові накладні, не зареєстровані в ЄРПН протягом 180 днів з дати їх складання, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту (лист Державної фіскальної служби України «Про податок на додану вартість» від 17.02.2015р. №5292/7/99-99-19-03-02-17).
Включаючи п. 6.4. до Договору на постачання теплової енергії щодо відповідальності Позивача за завдання збитків Відповідачу (яка настане після втрати Відповідачем права на податковий кредит з ПДВ), Відповідач надає Позивачу 180 днів (півроку) для виконання ним зобов'язань по реєстрації податкових накладних і відповідно уникнення відповідальності.
Щодо запропонованого п.10.2 договору, то відповідач вважає його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, а позивачем тлумачиться невірно.
У своє обгрунтування відповідач посилається на ст. 95 ЦК України та ст. 64 ГК України, відповідно до положень яких філія є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза місцезнаходженням юридичної особи та здійснює частину її функцій. Філія не є юридичною собою. Вона наділяється майном юридичної особи, що її створила, і діє на підставі затвердженого положення. Керівник філії призначається юридичною особою і діє на підставі виданої нею довіреності.
Пунктом 10 Положення про Івано-Франківську філію ПАТ «Укртелеком» затвердженим рішенням правління ПАТ «Укртелеком» (протокол №42 від 09.09.2011р.) передбачено, що Філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи і здійснює від імені Товариства частину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва в межах повноважень закріплених цим Положенням. Відповідно до п.18 вказаного Положення за зобов'язаннями Філії повну і необмежену відповідальність несе Товариство.
Стороною даного договору (Споживачем) є юридична особа - ПАТ "Укртелеком», що чітко прописано в преамбулі договору. Спірний пункт дає можливість, як Постачальнику так і Споживачу без залучення працівників апарату управління юридичної особи ПАТ «Укртелеком» реалізовувати договірні відносини, враховуючи той факт, що постачання теплової енергії здійснюється в приміщеннях, що перебувають на балансі Філії. Саме відповідальні працівники Філії забезпечують виконання зобов'язань Споживача, передбачені Правилами користування тепловою енергією та умовами договору (забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; зберігати вузол обліку та пломби на ньому в належному стані; повідомляти теплопостачальну організацію про недоліки в роботі вузла обліку; погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії; надавати необхідні розрахункові документи на вимогу представників теплопостачальної організації для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показам вузла обліку; вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; та інші).
З врахуванням викладених обставин, представник відповідача вважає, що позов не підлягає задоволенню, а спір слід врегулювати відповідно до протоколу розбіжності до Договору на постачання теплової енергії № 44/78,07-05 від 01.01.2015 щодо змісту першого речення пункту 6.2., п.6.4, п.10.2 договору в редакції "Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком".
Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, дослідивши обставини у справі і подані докази, оцінивши їх в порядку ст. 43 ГПК України, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, приймаючи до уваги наступне:
Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема є договори та інші правочини.
Договором, в розумінні ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальний порядок укладення господарських договорів визначений ст. 181 ГК України.
Відповідно до вимог зазначених норм закону, позивач у січні 2015 року надіслав відповідачу для погодження і підписання договір на постачання теплової енергії №44 від 01.01.2015.
Про-те , своїм листом за №07-1/20 від 26.02.2015 відповідач повернув позивачу вказаний договір та долучив до нього протокол розбіжностей, в якому виклав перше речення спірного пункту у своїй редакції, а саме: "За порушення терміну здійснення розрахунків за надані послуги згідно п.6.1. даного договору СПОЖИВАЧ сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої заборгованості за попередній місяць.
Крім цього, запропонував позивачу внести до договору додаткові пункти 6.4 та 10.2 в наступних редакціях:
п. 6.4 «Постачальник виписує, реєструє та надає Споживачу податкову накладну згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов'язання.
У разі порушень Постачальником правил виписки, реєстрації та надання Споживачу податкової накладної, які призвели до втрати Споживачем права на податковий кредит з ПДВ, Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Споживача згідно з його письмовою вимогою кошти в розмірі невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.»
п. 10.2 "Передбачені цим договором права та обов'язки ПАТ «Укртелеком», в тому числі проведення розрахунків виконуються Івано-Франківською філією ПАТ «Укртелеком»."
Позивач з даними пропозиціями відповідача не погодився , вважає їх неприйнятними для договорів даного виду.
Відповідно до ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Статтею 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
З огляду на наведену вище норму закону, договір на постачання теплової енергії між сторонами у даній справі підлягає укладенню у письмовій формі.
Оскільки, позивач вважає пропозиції відповідача щодо запропонованих ним змін до договору на постачання теплової енергії неприйнятними, він звернувся до господарського суду з позовною заявою про врегулювання переддоговірного спору , в якій виклав свою правову позицію в обгрунтування позовних вимог.
Суд погодився з доводами позивача та вважає, що перше речення п.6.2 договору №44 від 01.01.2015, яким врегульовано стягнення пені за порушення термінів здійснення кінцевих розрахунків слід викласти в запропонованій позивачем редакції приймаючи до уваги наступне:
До суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують для провадження своєї діяльності нежитлові будівлі та приміщення, що належать таким суб'єктам на праві власності або орендовані ними на підставі договору, у разі несвоєчасного розрахунку за спожиті комунальні послуги не застосовуються положення Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань », натомість слід керуватися вимогами спеціального нормативного акта - Закону «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». При цьому розмір пені має становити 1% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.
Така правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року у справі № 3-6 гс 13.
Крім цього , пунктом 23 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України №630 від 21.07.2005, встановлено що за несплату оплати послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах.
З огляду на наведені вище правові норми, суд вважає, що запропонована у протоколі розбіжностей до договору про постачання теплової енергії №44 від 01.01.2015 позивачем редакція першого речення п.6.2 є такою що грунтується на законі, а тому позовна вимога щодо врегулювання розбіжностей в цій частині підлягає задоволенню.
У вищезгаданому протоколі розбіжностей відповідач запропонував доповнити договір про постачання теплової енергії №44/78/07-15 від 01.01.2015 пунктами 6.4, 10.2 та виклав їх зміст.
Однак , суд не вбачає підстав для внесення їх у договір приймаючи до уваги наступне:
Відповідно до ч.7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 627 ЦК України передбачено принцип вільного волевиявлення сторін при укладенні договорів, зокрема , відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З правового аналізу наведених вище норм закону вбачається, що укладаючи господарський договір сторони повинні дійти взаємної згоди за усіма положеннями договору , в тому числі і за обов"язковими, які складають істотні умови характерні для договорів даного виду.
Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним.
Так, істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.
Крім істотних умов, договір може містити і інші умови , однак ці умови повинні бути погоджені сторонами договору.
Як вбачається із матеріалів справи, запропонований позивачем проект договору про про постачання теплової енергії №44 від 01.01.2015 містить усі істотні умови характерні для договорів даного виду, а запропоновані відповідачем редакції п.6.4 та 10.2 не відносяться до істотних умов договору, а тому не є обов"язковими для договорів даного виду.
Крім цього, зазначені пункти договору не погоджені позивачем, а тому не має правових підстав для задоволення вимог відповідача викладених у протоколі розбіжностей.
З огляду на викладені обставини, та норми закону, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст. 11, 208, 626, 627 ЦК України, ст. 179, 181, 187 ГК України, керуючись, ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити позов Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради до відповідача, ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії про врегулювання розбіжностей до договору на постачання теплової енергії №44 від 01.01.2015.
- Врегулювати розбіжності до Договору на постачання теплової енергії № 44 від 01.01.2015 щодо змісту першого речення пункту 6.2., які зазначено в протоколі розбіжностей від 26.02.2015 виклавши перше речення пункту 6.2. Договору на постачання теплової енергії № 44 від 01.01.2015 року в наступній редакції:
«За порушення терміну здійснення розрахунків за надані послуги згідно п.6.1. даного Договору СПОЖИВАЧ сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі 1 % від суми простроченої заборгованості за попередній місяць.».
- Врегулювати розбіжності до Договору на постачання теплової енергії № 44 від 01.01.2015 року щодо доповненого до Договору підпункту пункту 6.4. змісту «Постачальник виписує, реєструє та надає Споживачу податкову накладну згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов 'язання. У разі порушень Постачальником правил виписки, реєстрації та надання Споживачу податкової накладної, які призвели до втрати Споживачем права на податковий кредит з ПДВ, Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Споживача згідно з його письмовою вимогою кошти в розмірі невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.», а саме:
виключити підпункту пункту 6.4. Договору на постачання теплової енергії № 44 від 01.01.2015 року змісту «Постачальник виписує, реєструє та надає Споживачу податкову накладну згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов 'язання. У разі порушень Постачальником правил виписки, реєстрації та надання Споживачу податкової накладної, які призвели до втрати Споживачем права на податковий кредит з ПДВ, Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Споживача згідно з його письмовою вимогою кошти в розмірі невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.».
- Врегулювати розбіжності до Договору на постачання теплової енергії № 44 від 01.01.2015 року щодо доповненого до Договору пункту 10.2. змісту «Передбачені цим Договором права та обов'язки ПАТ «Укртелеком», в тому числі проведення розрахунків виконуються Івано-Франківською філією ПАТ «Укртелеком»», а саме:
виключити пункт 10.2. Договору на постачання теплової енергії № 44 від 01.01.2015 року змісту «Передбачені цим Договором права та обов'язки ПАТ «Укртелеком», в тому числі проведення розрахунків виконуються Івано-Франківською філією ПАТ «Укртелеком»».
Стягнути з відповідача, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" (вул.Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ, код 01184835) на користь позивача, Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" Калуської міської ради ( вул.Окружна, 8, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, код 32364207) 1218,00грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити позивачу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.05.15
Суддя Калашник В. О.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Попович В. В. 26.05.15