номер провадження справи 4/45/15
14.05.2015 Справа № 908/1802/15-г
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (69032, АДРЕСА_1)
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, (69068, АДРЕСА_2)
про розірвання договору №18112014 від 18.11.2004р.
суддя Зінченко Н.Г.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_4, довіреність № 116 від 05.02.2015р.;
від відповідача - ОСОБА_5, довіреність № 80 від 19.01.2015р.
19.03.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулася Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м.Запоріжжя з позовною заявою до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Запоріжжя про розірвання договору №18112014 від 18.11.2004р.
Ухвалою від 19.03.2015р. порушено провадження у справі № 908/1802/15-г, справі присвоєно номер провадження 4/45/15, судове засідання призначено на 15.04.2015р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. В судовому засіданні 15.04.2015р., на підставі ст.77 ГПК України, оголошувалася перерва до 14.05.2015р.
В судовому засіданні 14.05.2015р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.
За письмовим клопотанням представників сторін судове засідання 14.05.2015р. здійснювалося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
05.05.2015р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача отримано клопотання про зупинення провадження по справі № 908/1802/15-г до вирішення по суті Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_2 на рішення Запорізького господарського суду від 11.03.2015 року по справі № 908/524/15-г. Подане клопотання мотивовано тим, що згідно рішення Запорізького господарського суду від 11.03.2015 року по справі № 908/524/15-г в позові ФОП ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення штрафу було відмовлено на підставі того, що договірні зобов'язання між сторонами на теперішній час існують і договір на теперішній час є не розірваним.
Представник відповідача проти заявленого клопотання заперечив, подане клопотання вважає безпідставним та необґрунтованим.
Дослідивши заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, розглянувши матеріали справи № 908/1802/15-г, суд дійшов висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню як безпідставне та таке, що не спрямоване на захист прав і охоронюваних законом інтересів сторін, виходячи з наступного.
Приписами статті 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Як зазначено в п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення і унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.
Суд встановив, що відповідачем не було надано доказів, що справа №908/524/15-г пов'язана із встановленням фактів у справі №908/1802/15-г. Також, встановленням фактів у справі №908/524/15-г не вплине на подання і оцінку доказів у даній справі, та не матиме преюдиціального значення для розгляду по суті справи №908/1802/15-г.
В судовому засіданні 14.05.2015р. позивач підтримав позовні вимоги, які ґрунтуються на положеннях ст., ст.526, 527, 611, 651, 907 ЦК України, ст. 188 ГК України і полягають в тому, що 18.11.2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 18112014 про надання послуг з розміщення реклами на бортах транспортних засобів. К договору також був укладений додаток № 1 від 18.11.2014 року. Згідно п. 1.1. договору, виконавець зобов'язується протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну компанію для замовника про розміщення реклами на бортах транспортних засобів узгоджених сторонами, а замовник зобов'язується прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором. Порядок та строки оплати за даним договором були оформленні у додатку № 1 до договору №18112014. Позивач у грудні місяці 2014 заплатив відповідачу суму грошових коштів за оренду бортів у розмірі 2800 грн., розробку макета у розмірі 300 грн., а також друк, монтаж та демонтаж рекламного матеріалу у розмірі 3040 грн. - усього на суму 6140 грн., що потверджує акт о прийомі виконаних робіт №85. Коли позивач звернувся до відповідача з проханням підтвердити факт виконання послуг, (фото звіт з розміщенням рекламного матеріалу на бортах транспортних засобів, вказаних у додатках цього договору), отримав відмову. Позивач листом від 23.12.2014 року звернувся до відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку. Відповідач на цей лист відповіді не дав, але самовільно зняв рекламний матеріал з транспортних засобів і самовільно перестав
надавати послуги з надання реклами. Згідно п.5.1. договору, у випадку порушення умов договору, винна сторона несе відповідальність, визначену договором та/або чинним законодавством України. До теперішнього часу відповідачем послуги за договором №18112014 від 18.11.2014 не надавалися і тому це є істотною умовою для розірвання договору. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити, розірвати договір №18112014 від 18.11.2004р.
Відповідач позов не визнав, заявлені вимоги вважає безпідставними і необґрунтованими, що ґрунтується на наступному. Дійсно, 18.11.2014 р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір №18112014 про надання послуг з розміщення реклами на бортах транспортних засобів. 23.12.2014 р, від позивача на адресу відповідача надійшов лист, згідно якого у зв'язку зі зміною обставин, а також втратою потреби у розміщені реклами, згідно з умовами Договору і нормами діючого законодавства України, ФОП ОСОБА_2 повідомив про дострокове розірвання спірного договору в односторонньому порядку. Просить вважати Договір розірваним з 01.01.2015р. Зазначає, що посилання Позивача про неотримання відповіді на пропозицію розірвати договір у строки встановлені ст. 188 ГК України є необгрунтованими, оскільки зазначений лист позивача є повідомленням про розірвання Договору в односторонньому порядку, а не пропозицією про розірвання договору за взаємною згодою сторін в порядку, передбаченому ст. 188 ГК України. Крім цього, 31.12.2014 р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний Акт №85 про приймання виконаних робіт (наданих послуг), згідно з яким одним з видів робіт, які виконував Позивач, був демонтаж рекламного матеріалу. Зазначений акт був підписаний Позивачем без зауважень, заперечень щодо демонтажу рекламного матеріалу від Позивача не надходило. Таким чином, підписаний сторонами Акт №85 від 31.12.2014 р. є підтвердженням факту вчинення сторонами правочину про розірвання Договору №18112014 від 18.11.2014 р., а лист ФОІЇ ОСОБА_2 від 23.12.2014 р. підтверджує факт розірвання зазначеного договору в односторонньому порядку з ініціативи позивача. Про розірвання Договору №18112014 від 18.11.2014 р. також свідчить припинення позивачем подальших оплат за договором. Таким чином, оскільки позивач відмовився від договору в односторонньому порядку, надіславши відповідного листа відповідачу, то на час звернення до господарського суду спірний договір є розірваним в силу закону і не потребує подальшого розірвання в судовому порядку. Просить, на підставі викладеного, припинити провадження по справі №908/1802/15-г, оскільки сторони досягли згоди щодо припинення договірних відносин
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
18.11.2014 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Замовник, позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Виконавець, відповідач у справі) був укладений договір № 18112014 про надання послуг з розміщення реклами на бортах транспортних засобів (далі за текстом -Договір).
За умовами п. 1.1. Договору, Виконавець зобов'язується протягом строку дії Договору професійно і якісно проводити Рекламну компанію для Замовника або Клієнтів Замовника на території м. Запоріжжя по розміщенню реклами на бортах транспортних засобів, узгоджених Сторонами, а Замовник зобов'язався прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги Виконавця в строки та на умовах, визначених даним Договором.
Згідно п. 1.2. Договору, з метою проведення Рекламної кампанії Сторонами підписується Додаток №1 до цього Договору, в якому зазначаються: тип транспортного засобу; кількість рухомого складу; бортовий номер; найменування реклами; строк розміщення; вартість розміщення (загальна та за одиницю рухомого складу); вартість відновлення естетичного вигляду покриття рухомого складу після розміщення рекламного матеріалу.
Відповідно до Додатку №1 до Договору, кількість рухомого складу - маршрутних таксі - становить 8 одиниць. Строк розміщення реклами - 1 рік з 01.12.2014р. по 01.12.2015р. Дата зняття рекламного матеріалу - 01.12.2015р.
Згідно п. п. 3.1., 3.2. Договору, підтвердженням факту проведення Виконавцем рекламної компанії в повному обсязі є фотозвіт з розміщенням рекламного матеріалу на бортах транспортних засобів, вказаних у Додатках до цього Договору. Після отримання фотозвіту Замовник підписує Акт здачі - приймання наданих послуг.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2015 року (п. 8.1. Договору).
П.8.6 Договору передбачено, що розірвання цього Договору до закінчення строку його дії можливе у наступних випадках: 1) за взаємною згодою сторін, 2) за рішенням господарського суду, 3) згідно з п.5.3. (зазначений пункт надає право виконавцю відмовитись від договору у разі необґрунтованої відмови замовника від підписання акту наданих послуг).
23.12.2014р. від ФОП ОСОБА_2 на адресу ФОП ОСОБА_3 надійшов лист, згідно якого у зв'язку зі зміною обставин, а також втратою потреби у розміщенні реклами, згідно з умовами Договору і нормами діючого законодавства України, ФОП ОСОБА_2 повідомив про дострокове розірвання в односторонньому порядку Договору. Просить вважати вищевказаний Договір розірваним з 01 січня 2015року. Вказаний лист відповідач отримав нарочно, про що свідчить його печатка на екземплярі позивача
На виконання договору сторонами було підписано один лише акт прийому виконаних робіт №85 від 31.12.2014р., в якому зафіксовано про надання послуг передбачених договором з орендою бортів автомобілів протягом грудня 2014р., а також про демонтаж рекламного матеріалу з бортів орендуємих автомобілів.
Як визнали сторони в судовому засіданні , у зв'язку з отриманням листа від позивача про припинення договірних відносин, рекламний матеріал з автомобілів був демонтований і подальші послуги, передбачені договором, не надавались, про що і зазначено у згаданому акті.
Позивач мотивує необхідність розірвання договору, як наслідок порушення його умов з боку відповідача у вигляді самовільного припинення надання послуг з розміщення реклами за договором № 18112014 від 18.11.2014р., з посиланням на ст..ст.611,651 ЦК України.
Проаналізувавши норми законодавства та фактичні обставини справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з заявлених підстав не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами , встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей , передбачених цим Кодексом , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить ст..188 ч.1 ГК України.
За умовами ст. 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що одностороння відмова від договору можлива лише у трьох випадках: з підстав, передбачених Цивільним Кодексом, з підстав передбачених іншими Законами , за домовленістю сторін.
Прикладом можливості односторонньої відмови від договору, передбаченої нормами Цивільного Кодексу України, є договір про надання послуг. Таким чином, договір про надання послуг може бути розірваний в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення іншій стороні за договором.
Як встановлено в ході судового вирішення спору , позивач у справі ФОП ОСОБА_2 листом від 23.12.2014р. повідомив Відповідача (ФОП ОСОБА_3) про розірвання Договору надання послуг з 01.01.2015р., мотивуючи свою відмову зміною обстави та втратою потреби у розміщенні реклами. Вказаний лист отриманий відповідачем, про що свідчить печатка відповідача на екземплярі позивача, а також визнано відповідачем у його відзиві та судових засіданнях.
Отже , позивач скористався своїм правом, передбаченим Законом, на відмову від Договору про надання послуг від 18.11.2014р. №18112014., та договір вважається розірваним з 01.01.2015р. (дата, яку зазначив позивач в своєму листі).
При цьому отримання відповіді іншої сторони на зазначений лист , або досягнення взаємної згоди шляхом укладення додаткової угоди, не потребується , оскільки позивач реалізує своє право на односторонню відмову від Договору, передбачене Законом.
Крім цього, як було встановлено судом, 31.12.2014р. між сторонами у справі був підписаний акт №85 про приймання виконаних робіт, згідно з яким одним із видів робіт , які виконував відповідач , був демонтаж рекламного матеріалу, що підтверджує досягнення згоди між сторонами щодо припинення надання подальших послуг з проведення рекламної компанії на території м.Запоріжжя,. Проти цього сторони не заперечили, а також пояснили, що інших актів виконаних робіт та подальших оплат за договором, які повинні були здійснюватись щомісячно, не було.
Відповідно до ч. 3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від Договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або Законом, договір є відповідно розірваним або зміненим
З урахуванням викладеного, позивач надіславши відповідного листа відповідачу від 23.12.2014р. відмовився в односторонньому порядку від Договору, та спірний Договір є розірваним в силу Закону і не потребує подальшого розірвання в судовому порядку, з 01.01.2015р., як зазначив позивач у своєму листі.
Щодо підстав розірвання договору в судовому порядку , на які послався позивач, суд зазначає наступне.
У загальних положеннях Цивільного кодексу України про договір передбачений судовий порядок вирішення спорів з приводу вимог про розірвання договору у зв'язку із істотним порушенням договору (ч. 2 ст. 651), у зв'язку із істотною зміною обставин (ч. 2 ст. 652) та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651).
Позивач ,посилаючись на ч.1 чт.651ЦКУ як на підставу для розірвання Договору, не надав суду жодного доказу порушення відповідачем умов договору.
А посилання позивача на те, що відповідач не надавав ніяких послуг за договором №18112014 від 18.11.2014р., спростовуються встановленими судом обставинами справи., які виникли у зв'язку з відмовою позивача від Договору.
Згідно зі ст., ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи позивача, в обґрунтування заявлених вимог, суд визнав хибними та необґрунтованими. Заперечення відповідача враховані при вирішенні справи.
Клопотання відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору відхиляється, оскільки договір був розірваний до звернення позивача з позовними вимогами до суду.
На підставі викладеного, проаналізувавши надані докази, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір до стягнення не присуджується.
Керуючись ст., ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Запоріжжя про розірвання договору №18112014 від 18.11.2004р. відмовити повністю.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "19" травня 2015 р.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.