20 травня 2015 року Справа № 922/4977/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І. (доповідача),
Владимиренко С.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю
"ДТЕК Свердловантрацит"
на рішення господарського суду Харківської області
від 15.01.2015 року
та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 30.03.2015 року
у справі № 922/4977/14
господарського суду Харківської області
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень"
до Товариства з обмеженою відповідальністю
"ДТЕК Свердловантрацит"
про стягнення 14 920 грн.
за участю представників :
позивача - Алєксєєва С.С.
відповідача - Шияна Є.І.
У жовтні 2014 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" про стягнення штрафу у розмірі 14 920,00 грн, в зв'язку з неправильним визначенням відповідачем у залізничній накладній маси вантажу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.2015 року у справі № 922/4977/14 (суддя Сальнікова Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року (судді: Слободін М.М., Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.), позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" 14 920,00 грн. штрафу та 1827 грн. судового збору.
В касаційній скарзі ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що у травні 2014 року зі станції Довжанська Донецької залізниці ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит", м.Свердловськ здійснив відправлення вагону № 56857352 згідно накладної № 53090148 на станцію Ігрень Придніпровської залізниці.
При прибутті на станцію Ігрень Придніпровської залізниці проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено акт загальної форми № 162 від 03.05.2014 року.
При контрольному переважуванні спірного вагону з вантажем на 150-тонних тензометричних вагах ПД ТЕС, повірених 16.08.2013, тобто таким же самим способом, яким цю масу було виявлено на станції відправлення, встановлено, що в накладній № 53090148 у вагоні № 56857352 вага брутто - 92000 кг, тара - 23500 кг, вага нетто - 68500 кг, тобто згідно залізничної накладної менше на 1500 кг.
За результатами переважування був складений комерційний акт РА № 003986/ від 03.05.2014 року, який підписаний належними особами.
На підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу позивачем нарахований штраф у сумі 14 920,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з наступного.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч.3 ст.909 ЦК України).
Згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Як зазначено в статті 6 Статуту, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Відповідно до цих Правил, а саме п.2.1 та п.2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу, згідно статті 37 Статуту та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Підставою для покладання на відправника відповідальності згідно ст. 122 Статуту за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.
Статтею 24 Статуту визначено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, з відправника стягується штраф, передбачений статтею 122 Статуту залізниць України.
Відповідно до пункту 27 Правил приймання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспор ту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати.
У встановлений від сотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів), а, отже, недостача маси вантажу, за які відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.
З огляду на наведені правові норми, господарські суди правомірно виходили з того, що із наданих до матеріалів справи акта загальної форми від 03.05.2014 року та комерційного акта від 03.05.2014 року вбачається невідповідність маси вантажу, що зазначена у накладній № 53090148, фактичній масі вантажу у вагоні № 56857352.
Також, господарські суди обґрунтовано відхилили клопотання про зменшення розміру штрафу, враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 1 статті 233 цього Кодексу суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. Господарські суди, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішують питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу, господарські суди попередніх інстанцій, обґрунтовано виходили з того, що важкий фінансовий стан відповідача, нестача оборотних коштів та нездійснення ним підприємницької діяльності не позбавляють його відповідальності за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Також, безпідставними є доводи касаційної скарги щодо підпису позовної заяви неповноважною особою, оскільки наказом № 610/Н, підписаним головою комісії з реорганізації Державного підприємства "Придніпровська південна залізниця" Тищенко Ю.Г. визначено, що довіреності, видані начальником залізниці до створення комісії з реорганізації, строк дії яких не закінчився, за винятком довіреностей, зазначених у переліку в додатку № 1 до наказу, вважаються чинними, а довіреність № 24 на і'мя Кучерука А.В. (особа, яка підписала позовну заяву) в додатку № 1 відсутня, тому є дійсною, а Кучерук А.В. є повноваженою особою на представництво інтересів позивача.
За таких обставин касаційна інстанція вважає законним і обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за неправильне зазначення останнім відомостей у залізничній накладній.
Відтак, на підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, та правомірно задоволено позов.
Таким чином, прийняті рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи і вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року у справі № 922/4977/14 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.Г. Дунаєвська
Судді Н.І. Мележик
С.В. Владимиренко