Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
26 травня 2015 р. № 820/4139/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:головуючого - судді: Сагайдак В.В. розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коломацьке хлібоприймальне підприємство" про стягнення суми,-
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коломацьке хлібоприймальне підприємство" (юридична адреса: 62053, Харківська область, Краснокутський район, с. Водяне, вул. Підлісна, 2, код ЄДРПОУ 30956923, МФО 380805, р/р 26001439515, АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 24316,36 грн.
В обґрунтування заявленого позову вказав, що відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
В обґрунтування поданих заперечень відповідач зазначив, що згідно діючого законодавства про захист інвалідів вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
У судове засідання, призначене на 26.05.2015 року, представники сторін не прибули. Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його присутності.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, середньооблікова кількість штатних працівників становила 55 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 1 особа.
Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених, відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2 особи.
Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів визначено у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.
В ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Між тим, з наданих до суду представником відповідача заперечень вбачається, що відповідачем протягом 2014 року надсилалась інформація органам зайнятості населення про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою 3-ПН.
На підтвердження зазначених обставин відповідачем надані копії звітності щодо наявності вакантних посад за періоди січень - березень та червень-грудень 2014 року ( а.с.28-38).
При цьому під час судового розгулу було встановлено, що підприємство не подавало звітність за формою З-ПН у квітні - травні 2014 року, але на той час всі робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів були відповідно зайняті інвалідами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується відповідними довідками МСЕК, наказами про прийняття на роботу, копіями паспортів (а.с. 15-24).
Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно до ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Приписами Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування.
Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Суд вважає, що підприємством не було допущено порушення норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки ТОВ "Коломацьке хлібоприймальне підприємство" у 2014 році направлялися уповноваженим державним органам звіти за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів. Органом зайнятості інваліди для працевлаштування не направлялись.
Відповідно ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.94, ст. 128, ст. 158, ст. 159, ст. 160-163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коломацьке хлібоприймальне підприємство " про стягнення суми - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Сагайдак В.В.