ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
21 травня 2015 року м. Київ № 826/9114/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись із матеріалами справи
за позовом ОСОБА_1
доСтаршого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчук Тараса Володимировича
про визнання дій неправомірними та визнання неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 27.04.2015 ВП № 42828357
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчук Тараса Володимировича про визнання дій неправомірними та визнання неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 27.04.2015 ВП № 42828357.
Ознайомившись з позовною заявою позивача, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.
1. Згідно вимог частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються, зокрема, ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є.
Відповідно до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Згідно статті 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України є паспорт.
Таким чином, позивачу необхідно надати суду копії паспорту, завірену належним чином з відміткою про реєстрацію місця проживання, а також довідку про довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру.
2. Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.
Ставки сплати судового збору встановлено частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19 вересня 2013 року N 590-VII), відповідно до якої встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
При цьому ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Станом на 01.01.2015 розмір мінімальної заробітної плати складає 1218,00 гривень.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
З огляду на викладене адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.
Таким чином, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.
Як встановлено судом, позовні вимоги позивача носять майновий (п. 2 позовних вимог) та немайновий характер (п.п. 3-4 позовних вимог).
Натомість позивачем сплачено лише судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру, відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 18.05.2015 на суму 73,08 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру та надати суду доказ такої сплати.
3. Частиною другою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Предметом позову позивач зазначає правомірність постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання дій неправомірними та визнання неправомірною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 27.04.2015 ВП № 42828357.
Також, відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 99 Кодексу).
Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 181 Кодексу).
Вказані норми кореспондуються із приписами частини четвертої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Письмовими доказами є документи, які за змістом ч. 2 ст. 69, ч. 4 ст. 79, п. 6 ч. 1 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України подаються в оригіналах або належним чином засвідчених копіях.
У позовній заяві позивач вказує , що оскаржувана постанова була отримана ним 12.05.2015, у якості доказів посилаючись на конверт з відміткою «Укрпошта», втім вказаного доказу разом з позовною заявою не надає.. Зазначене позбавляє суд можливості вирішити питання про наявність причин неповажності пропуску строку звернення до суду із даним адміністративним позовом.
Підсумовуючи вищенаведене позивачу необхідно надати суду наступне:
- належним чином завірену копію паспорту громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання, та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;
- докази сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру;
- докази отримання оскаржуваної постанови 12.05.2015.
Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків.
Керуючись статтями 106-108 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Залишити позовну заяву без руху .
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 2 днів з моменту отримання ухвали.
3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О.Іщук