ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 травня 2015 року (в порядку письмового провадження) № 826/3907/15
за позовом ОСОБА_1
до Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Суддя: Кротюк О.В.
Обставини справи:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві (далі- відповідча-1) про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2015 залучено до участі у якості другого відповідача Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві (далі - відповідач - 2)
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно відмолено у реєстрації місця проживання позивача.
Відповідач - 1 подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Відповідач - 2 в судове засідання не прибув, подав письмові заперечення на позовну заяву.
В порядку ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
26.01.2015 ОСОБА_1 подано заяву до Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про реєстрацію місця проживання в садовому будинку. До вказаної заяви позивачем долучено наступні документи: квитанцію про сплату державного мита, паспорт, талон зняття з реєстрації та свідоцтво про право власності.
За наслідком розгляду заяви від 26.01.2015, відповідачем 27.01.2015 відмовлено у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1. (далі - оскаржуване рішення). Зазначене рішення мотивовано тим, що садовий будинок не віднесено до житлового фонду, а сама реєстрація місця проживання у вказаному будинку не відповідатиме поняттю та меті «реєстрація» відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV ).
За змістом статті 3 Закону № 1382-IV:
- свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
- вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;
- місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
- місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово;
- особа - фізична особа;
- реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла;
Аналіз вказаного свідчить, що реєстрація можлива лише у випадку проживання особи на території адміністративно-територіальної одиниці протягом 6 місяців. Поняття проживання має розглядатися у нерозривному зв'язку з поняттям житла.
Судом не приймаються до уваги покликання позивача на постійне проживання в садовому будинку, як на підставу реєстрації місця проживання за місцем знаходження останнього, з огляду на наступне.
Приписами статті 4 Житлового кодексу Української РСР встановлено наступне.
Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.
До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано свідоцтво на право власності на об'єкт нерухомого майна - садовий будинок, який збудований на земельній ділянці, призначення якої є ведення садівництва (адреса об'єкта м. Київ «Гідромеханізатор-2» садове товариство (Дарницький р-н) вул. Набережна 1, будинок 1).
Приписи ч. 1, 3 ст. 35 Земельного кодексу України встановлюють, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
В той же час, пунктом 2.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773 визначено, зокрема, що садовий будинок - це будинок для літнього (сезонного) використання.
З вказаного слідує, що садові будинки не призначені для постійного проживання у них, а призначення їх полягає лише для тимчасового проживання на час здійснення садівництва у період літнього (сезонного) використання та не є в розумінні ст. 3 Закону України № 1382-IV адресою житла особи.
Вказана правова позиції підтверджена рішеннями Вищого адміністративного суду України, зокрема у справах К/800/6308/14, К/800/25237/14.
Аналізуючи вище вказане, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для здійснення реєстрації місця проживання в садовому будинку, який не призначений для постійного користування, та розташований на земельній ділянці за цільовим призначенням - ведення садівництва.
Таким чином, рішення Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві прийнято в порядок та спосіб визначений законом.
За таких обставин, в позові слід відмовити.
Інші доводи позивача не спростовують встановленого вище судом.
Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати відповідачу не відшкодовуються.
Керуючись ст. 9, 71, 159, 163, 183-2 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволені адміністративного позову відмовити
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст. 183-2, 186 КАС України.
Суддя О.В. Кротюк