83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.08.09 р. Справа № 20/163
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянуву відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Донецьк
до відповідача: Донецького колективного спеціалізованого управління “Укренергочормет”, м.Донецьк
про стягнення 2063,06 грн.
За участю представників:
від позивача: Гвоздарькова О.О. - дов.
від відповідача: не з'явився
До господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Донецьк, із позовом до Донецького колективного спеціалізованого управління “Укренергочормет”.ю м.Донецьк, про стягнення 2063,06 грн. - суми заборгованості за договором № 32 сг від 01 січня 2007 року, з яких 1579,97 грн. - сума основного боргу, 252,45 грн. - сума пені, 199,08 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 31,56 грн. - сума 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору від 01.01.07 р. № 32 сг, на приписи Господарського та Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.
Відповідач до судового засідання не з'явився, заперечень проти позову суду не надав, незважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, , у зв'язку з чим справу розглянуто в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
01 січня 2007 року між Донецькою газонаповнювальною станцією скрапленого газу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” та Донецьким колективним спеціалізованим управлінням “Укренергочормет” було укладено договір № 32 сг (далі-Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, Донецька ГНС скрапленого газу зобов'язується відпустити, а клієнт зобов'язується прийняти скраплений газ.
Згідно із п.3.1 Договору, скраплений газ сплачується попередньо у розмірі 100% шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Донецької ГНС по ціні 4030 грн. за 1 т (з ПДВ), яка затверджена наказом № 37 від 08.12.06 р. Вартість доставки скрапленого газу в ціну газу не входить та сплачується додатково.
Відповідно до п.3.2 Договору, у разі зміни ціни Донецька ГНС має додатково повідомляти клієнта.
Наказом Донецької ГНС № 42 від 25.09.08 р. було встановлено ціну на реалізацію скрапленого газу в розмірі 6,46 грн. з ПДВ за 1 кг.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 2063,06 грн. - суми заборгованості за договором № 32 сг від 01 січня 2007 року, з яких 1579,97 грн. - сума основного боргу, 252,45 грн. - сума пені, 199,08 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 31,56 грн. - сума 3% річних.
До суми основної заборгованості позивачем включено заборгованість за відпущений скраплений газ в сумі 1356,60 грн., яку позивач обґрунтовує видатковою накладною № 757 від 30.09.08 р., та заборгованість за послуги з доставки газу в сумі 223,37 грн., у підтвердження якої позивач надав суду акт № 424 від 29.09.08 р.
Відповідач до судового засідання не з'явився, заперечень проти позову суду не надав.
Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Надані позивачем документи в обґрунтування позовних вимог, зокрема, копії акту приймання-здавання робіт № 424, видаткової накладної № 757 від 30.09.08 р. не є доказами в підтвердження заборгованості за відпущений скраплений газ. та послуг з його доставки.
Так, у видатковій накладній містяться тільки підписи та посадове становище осіб, що підписали зазначену видаткову накладну, однак не вказано ім'я, по-батькові, та прізвища зазначених осіб, не надано документів про їх повноваження.
Крім того, в накладній відсутнє посилання на Договір, що робить неможливим висновок про те, що за даною накладною позивач поставив газ відповідачеві саме на підставі Договору.
Розмір плати за доставку скрапленого газу та строк сплати цих послуг Договором взагалі не визначений.
Акт № 424 від 30.09.08 р. також не містить посилань на Договір. В Акті зазначено, що його складено про виконання робіт з етапу згідно рахунка № 1531 від 29.09.08 р. Даний рахунок в матеріалах справи відсутній.
Крім того, Договором не визначений строк внесення відповідачем попередньої плати за скраплений газ, що постачає позивач. Тобто, позивач не довів, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання на користь позивача настав.
До того ж, строк дії Договору встановлено до 31.12.07 р., акт № 424 підписано 30.09.08 р., а в обґрунтування ціни реалізації скрапленого газу позивач надав суду наказ від 25.09.08 р. № 421.
Таким чином, оскільки позивачем не додано до позову належних доказів отримання відповідачем скрапленого газу та надання йому послуг з доставки газу за Договором, а отже й наявності боргу у відповідача перед позивачем, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1579,97 грн.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Дослідивши доданий позивачем до позовної заяви договір № 32 сг від 01 січня 2007 року, укладений між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку про те, що договором не передбачено розміру пені, який в силу вищезазначеного Закону, на який посилається позивач, повинен бути встановлений договором.
Оскільки розмір пені не передбачено умовами договору, укладеного між позивачем та відповідачем, у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення суми пені слід відмовити.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні основної вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, у задоволенні додаткових позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми 3% річних, та суми, яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, слід відмовити.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог належними доказами та про їх необґрунтованість, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, судові витрати - покласти на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, суд
У задоволенні позову - відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 13.08.09 р.
Повний текст рішення підписано 18.08.09 р.
Суддя Донець О.Є.
Надруковано 3 примірники:
1- позивачеві;
1 - відповідачеві;
1 -у справу
Вик.Канаховська В.В.