11.08.2009 Справа № 11/57
За позовом Фірми "Герб.Сандерс ГмбХ і Ко. КГ", м. Брамше Федеративна республіка Німеччина
до відповідача 1: Малого виробничо-комерційного підприємства фірми "Ріпекс" , м. Київ
до відповідача 2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Спільне підприємство "Сандерс - Іршава ГМБХ", м. Іршава
про: визнання недійсним договору купівлі-продажу №346 від 26.11.2004
Представники:
від позивача - Бахтин В.В.- представник, довіреність від 05.06.2009;
від відповідача 1 -не з'явився.
від відповідача 2 -не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів 1 та 2 про визнання недійсним договору №346 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, активи якої перебувають в податковій заставі, проданої на аукціоні, укладеного між малим виробничо-комерційним підприємством фірмою "Ріпекс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області від 26.11.2004, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом за реєстровим номером 3132 у зв"язку з невідповідністю вимогам статті 203 Цивільного кодексу України.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 10.06.2009 йому стало відомо про те, що 26.11.2004 між відповідачами було укладено договір №346 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, активи якої перебували у податковій заставі. Укладенню такого договору передувало проведення РВ ФДМУ по Закарпатській області аукціону, результати якого оформлено протоколом за №1 від 09.07.2004.
На думку позивача оспорюваний договір укладений з порушенням законодавства, зокрема, Закону України №2181 „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (пп. 10.2.2 п.10.2 ст. 10), ч. 2 ст. 20 „Про приватизацію державного майна” № 2163-ХІІ від 04.03.1992, ст. 9 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” №2171-ХІІ від 06.03.1992, пп. 90-94 Закону України „Про державну програму приватизації” за №1723-ІІІ від 18.05.2000, ст.ст. 74,75,136 Господарського кодексу України, оскільки разом з майном, зазначеним у пункті 1.1 договору до відповідача першого перейшли безоплатно корпоративні права в СП „Сандерс-Іршава ГмбХ (20%), державна частка, яка підлягала роздільній оцінці від цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики (с. Ком”яти) і як окремий об”єкт приватизації групи Е підлягала приватизації в порядку, визначеному пп. 90-94 Закону України „Про державну програму приватизації” за №1723-ІІІ від 18.05.2000. Його, як учасника СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” з часткою 80%, позбавлено права на викуп державної частки (20%) в зазначеному підприємстві.
Позивач вважає, що за таких обставин, договір не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215, 216 ЦК України.
Зазначає, що крім того, оскільки внаслідок укладення спірного правочину державне майно вибуло з власності та володіння держави, то він спрямований на незаконне заволодіння майном держави. Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення і пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним (ч.2 ст. 228 ЦК України.)
Позивач звертає увагу суду на те, що про порушення свого права йому стало відомо в червні 2009 року, коли про це його було повідомлено листом СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” від 05.06.09, тому він не порушив строк позовної давності.
Відповідач 1, Мале виробничо-комерційне підприємство фірми „Ріпекс”, м. Київ, відзив на позов по суті спору не подав, разом з тим, заявив письмові клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.2 ст.80 ГПК України, оскільки Львівським апеляційним господарським судом 21.03.2006 прийнято рішення по справі № 3/118 про визнання недійсним п.1.2 договору №346 від 26.11.2004 з тих же підстав і мотивів і між тими самими сторонами, про той же самий предмет.
У іншому клопотанні відповідач 1 просить застосувати строки позовної давності та відмовити у позові.
Вважає, що позивач мав можливість дізнатися про те, що здійснюється відчуження майнових прав його контрагентом ДП „Іршавська державна бавовняно-ткацька фабрика”, оскільки про це було розміщено оголошення в засобах масової інформації 08.06.2004.
Законом встановлена спеціальна процедура інформування та звітування товариства перед засновниками СП „Сандерс-Іршава Гмбх”, яке мало інформувати позивача про наведені факти та обставини починаючи з 08.06.2004 кожен день.
Позивач знав та й повинен був знати про факт відчуження в силу спеціального закону, що регулює порядок проведення аукціону, та в силу закону, який регулює порядок звітування товариства перед засновниками.
Рішення у справі №3/118, на підставі якого він набув корпоративні права, вступило в силу 21.03.2006, а акт прийому-передачі частки складено 03.06.2006.
Дана обставина теж виключає можливість позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права, оскільки ним пропущено строки позовної давності звернення до суду.
Відповідач 2, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, позов не визнав з мотивів, викладених у письмових поясненнях від 06.08.2009. Зокрема, зазначив, що продаж цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики було здійснено за поданням ДПІ в Іршавському районі в порядку встановленому законодавством України, зокрема, Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ на підставі договору-доручення від 19.05.04. Тобто, відбувся продаж цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики шляхом реалізації активів, які входили до його складу та перебували в податковій заставі, а не приватизація цілісного майнового комплексу.
В свою чергу, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 у справі №3/118, учасником процесу якої було СП „Сандерс-Іршава Гмбх”, встановлено, що на підставі вказаного договору покупець придбав цілісний майновий комплекс Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, усі активи якої перебували у податковій заставі, тобто, і майнові права на активи (частку), СП „Сандерс-Іршава Гмбх”, які перебували під час продажу в податковій заставі, що підтверджується Витягом з державного реєстру застав рухомого майна про податкову заставу.
Цією ж постановою також встановлено, що особа, придбавши у власність цілісний майновий комплекс Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики , усі активи якої перебували у податковій заставі, набуває усіх майнових прав та обов'язків Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, в тому числі і корпоративних прав в СП „Сандерс-Іршава Гмбх”.
У судовому засіданні оголошувались перерви з 08.07.2009 до 06.08.2009, до 10.08.09 та до 15:30 год. 11.08.09.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, суд
Між відповідачем 2, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області та ДПІ в Іршавському районі, на підставі угоди про виконання послуг щодо реалізації заставленого державного майна від 02.04.2004, укладено договір-доручення на виконання послуг щодо реалізації в рахунок погашення податкової заборгованості цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики від 19.05.2004, предметом якого було здійснення всіх необхідних дій щодо реалізації цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, активи якої перебувають в податковій заставі, на аукціоні за початковою вартістю продажу 57384 грн., в т.ч. ПДВ 9564 грн.
За результатами проведеного, згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 27.05.2004 №09-01/156, аукціону з реалізації цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, активи якої перебувають в податковій заставі, оформлених протоколом №1 про хід торгів на аукціоні від 09.07.2004, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області та малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою „Ріпекс” 26.11.2004 укладено договір №346 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, активи якої перебувають у податковій заставі, проданої на аукціоні.
За умовами договору у власність МП ВКПФ „Ріпекс” (відповідач 1) перейшов цілісний майновий комплекс, до складу нерухомого майна якого увійшло майно, зазначене у п. 1.1 договору.
Крім того, на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2006, відповідач 1 набув корпоративних прав в СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”, які належали Іршавській державній бавовняно-ткацькій фабриці, як учаснику СП „Сандерс-Іршава” з часткою 20% (довгострокові фінансові вкладення здійснені у формі внесків фабрики у натуральній формі -частина державного майна, на суму 4287,07 грн.).
Отже, на підставі оспорюваного договору відповідач 1 придбав цілісний майновий комплекс Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, усі активи якої перебували у податковій заставі, що підтверджується Витягом з державного реєстру застав рухомого майна про податкову заставу, та набув активи (частку) Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики в СП „Сандерс-Іршава Гмбх”.
Виходячи з системного аналізу правових норм, які регулюють дані правовідносини суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відчуження ЦМК Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики відбулось в особливому порядку, відповідно до Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ та Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 №538.
У п.10.2.2 Закону вказано, що у разі, коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс підриємства, активи якого перебувають у державній або комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження активів підприємства потрібна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж активів такого підприємства організовується за поданням відповідного податкового органу регіональним органом приватизації із дотриманням норм законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.
Як видно з довідки №5050 про включення до ЄДРПОУ Іршавська державна бавовняно-ткацька фабрика є державним підприємством, форма власності - загальнодержавна.
Правовий режим, порядок, способи відчуження майна, що перебуває в державній та комунальній власності, та умови одержання його юридичними особами визначається спеціальним приватизаційним законодавством, зокрема, законами України „Про приватизацію державного майна” та „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
Згідно ч.2 ст.20 Закону України „Про приватизацію державного майна”, який кореспондується зі ст.9 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, у разі викупу об”єкта приватизації проводиться оцінка вартості об”єкта приватизації, яка здійснюється експертним шляхом або способами, відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Міністерсво промислової політики України, як орган управління Іршавською державною бавовняно-ткацькою фабрикою, листом від 20.04.2004 №14/9-2-921, надісланим РВ ФДМУ по Закарпатській області, погодив продаж фабрики в першу чергу, а частку фабрики в СП „Сандерс-Іршава Гмбх”, як об”єкт групи „Е”, передати до Фонду державного майна України для подальшої приватизації та запропонувало, у зв”язку з цим, провести роздільну оцінку цілісного майнового комплексу фабрики та внеску в СП „Сандерс-Іршава Гмбх”.
Як вбачається із Звіту про незалежну оцінку цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, виконаного консалтинговою фірмою „Апстрім-Експерт”, м. Київ ринкова вартість цілісного майнового комплексу фабрики становить 57384 грн. У вказаному звіті зазначено, що довгострокові фінансові інвестиції не були об”єктом оцінки вартості ЦМК фабрики і до вартості активів по цілісному майновому комплексу не ввійшли, залишаються у власності держави, згідно листа Міністерства промислової політики України від 20.04.2004 №14/9-2-921.
Судом встановлено, що довгостроковим фінансовим вкладенням Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики є внески в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями „Сандерс-Іршава Гмбх” у розмірі 428706975,0 крб. (куп.) майном, що складає 20 % статутного фонду (п.3.3,3.5 договору про створення та діяльність спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Сандерс-Іршава Гмбх” від 17.11.1992).
Передачу внеску оформлено передаточними відомостями від 01.07.1993.
Оскільки вказаний внесок в статутний фонд спільного підприємства фабрика здійснила маючи статус державного підприємства, то держава набула частку в статутному фонді СП „Сандерс-Іршава Гмбх”.
Відповідно до ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992 №2164 -ХІІ в редакції Закону №89/97 -ВР від 19.02.1997 з наступними змінами і доповненнями, частки, що належать державі у майні господарських товариств є самостійними об”єктами приватизації.
Пунктом 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України „Про державну програму приватизації” від 18.05.2000 №1723-ІІІ встановлено, що частки, які належать державі в статутних фондах господарських товариств (у тому числі товариств з іноземними інвестиціями) за класифікацією об”єктів приватизації відносяться до групи „Е”.
Пунктом 90 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки визначено, що приватизація часток, які належать державі в Статутних фондах господарських товариств (у тому числі підприємств з іноземноми інвестиціями), здійснюється відповідно до установчих документів цих підприємств у визначеному законодавством порядку.
Пунктом 6.2 Статуту СП з іноземними інвестиціями „Сандерс-Іршава Гмбх” передбачено, що у випадку наміру одного з учасників повністю або частково поступитися своєю часткою у статутному фонді спільного підприємства привілейоване право на її придбання належить другому учаснику.
Згідно пункту 94 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки державна частка підприємства, в статутному фонді якого вона є, приватизується шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом та іншими конкурентними способами лише у разі відсутності згоди інших засновників (учасників) підприємства на викуп частки за ціною, визначеною відповідно до пункту 92 цієї Програми.
Зазначеним пунктом (92) встановлено, що оцінка вартості об”єктів групи „Е”, незалежно від способу продажу, здійснюється експертним шляхом.
Однак, в порушення, зазначених вище правових норм, довгострокові фінансові вкладення не були об”єктом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики і безоплатно перейшли до відповідача 1, МПВКП фірма „Ріпекс”. Таким чином, у даному випадку порушено порядок і спосіб відчуження корпоративних прав належних державі.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодеку України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п”ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Згідно ч.1 ст.203 зазначеного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Оскільки, оспорюваний правочин суперечить зазначеним вище правовим нормам з питань приватизації, його належить визнати недійсним із застосуванням правових наслідків недійсності правочину, передбачених ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України.
Суд відхиляє клопотання відповідача 1 про застосування строків позовної давності, оскільки позивач у судовому засіданні стверджував, що йому стало відомо про наявність оспорюваного договору у червні 2009 року з листа, надісланого йому СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” (лист від 10.06.2009, вих. 10106 - міститься в матеріалах справи), що у судовому засіданні відповідачами не спростовано та протилежне не доведено.
Не підлягає також задоволенню клопотання відповіда 1 про припинення провадження у справі на підставі п.2 ст.80 ГПК України, оскільки зазанчений пункт передбачає наявність рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Постанова Львівського апеляційного суду від 21.03.2006 у справі №3/118, на яку посилається відповідач 1, винесена щодо спору між Відповідачем 1 і 2 у даному спорі, а позивач взагалі не був стороною у справі №3/118, предмет спору теж інший.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Визнати недійсним договір №346 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, активи якої перебувають в податковій заставі, проданої на аукціоні, укладеного між малим виробничо-комерційним підприємством фірмою „Ріпекс” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області від 26.11.2004, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом за реєстровим номером 3132, із застосуванням правових наслідків недійсності правочину щодо зобо”язання кожної із сторін повернути другій стороні у натурі все одержане на виконанян цього правочину.
3. Стягнути з малого виробничо-комерційного підприємства фірми „Ріпекс” (004050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Дегтярівська,
6/160, код 19476353) та Регіонального відділення Фонду
державного майна України по Закарпатській області (м.Ужгород, вул. Собранецька,60, код 22111310) солідарно суму 574грн. відшкодування витрат по оплаті державного мита та 312,50грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.
Повний текст рішення, у відповідності до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, виготовлено та підписано 19.08.2009.
Суддя Л.М.Якимчук