30 квітня 2015 року /15:00/Справа № 808/1372/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за заявою Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя
до Публічного акціонерного товариства "Український графіт"
про стягнення 113 840, 77 грн. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій,
13 березня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом звернулося Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Український графіт" (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в розмірі 113 840, 77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про пенсійне забезпечення" та зазначено, що відповідачем не відшкодовуються фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, у зв'язку з чим у відповідача за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року включно утворилася заборгованість в розмірі 113 840,77 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте 22.04.2015 року подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та просить задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Так, раніше надсилав до суду письмові заперечення щодо адміністративного позову в яких просить суд відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, з підстав зазначених у даних запереченнях.
Згідно ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ст. 41 КАС України суд під час розгляду адміністративної справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Український графіт" є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України №400/97-ВР, а також платником страхових внесків відповідно до Закону України №1058-ІV, який повинен своєчасно та в повному обсязі сплачувати збір та внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Судом встановлено, що колишнім працівникам ПАТ "Український графіт" пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно розрахунків по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій відповідачу за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року включно нараховано 113 840,77 грн.
Статтею 1 Закону України №400/97-ВР встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Пунктом "а" ст.13 Закону України №1788 передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Відповідно до абз.4 п.1 ч.2 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, підприємства і організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та ін. корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100 відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Таким чином, відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, призначених за Списком №1, мають здійснюватись відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України №1058- ІV та п."а" ч.1 ст.13 Закону України №1788-ХІІ.
Порядок відшкодування вказаних витрат Пенсійному фонду України врегульований розділом 6 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція №21-1).
Згідно з п.6.1. Інструкції №21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: - (…) для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції (вказано, хто є платниками страхових внесків), зазначеної вище, - відшкодовуються фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (…) у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році; 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році; 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.
Відповідно до п.6.2 Інструкції №21-1 витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покривається цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.
Пунктами 6.4, 6.8 цієї Інструкції №21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України, щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року на протязі 10 днів з дня прийняття рішення про призначення пенсії. Підприємства щомісяця, до 25 числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Таким чином, суд виходить з того, що якщо працівникам призначено пенсію відповідно до пункту "а" ч.1 ст.13 Закону України №1788-ХІІ, то фактичні витрати на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах покриваються підприємствами, робота на якому дає право на пільгову пенсію.
Відповідачу надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV за період: грудень 2014 по лютий 2015 року на суму 113 840, 77 грн.
Відповідачем не надано доказів оскарження вказаних розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій як до Пенсійного фонду України, так і до суду. З вказаних підстав доводи відповідача щодо невірності калькуляцій позивачем витрат судом до уваги не приймаються.
Також, судом було досліджено довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, видані відповідачем вищезазначеним пенсіонерам, які працювали на роботах за Списком №1. Також, судом досліджено протоколи та розрахунки стажу вищевказаних пенсіонерів, яким призначено пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому, відповідач, заперечуючи проти позову не надав суду будь-яких платіжних документів, які б свідчили про повне/часткове відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій вищезазначених пенсіонерів.
На момент звернення до суду з даним позовом пенсії усім зазначеним у ньому пенсіонерам були призначені на підставі ст.13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ, доказами чого є протоколи про призначення пенсій, додані до адміністративного позову, а тому є всі правові підстави для стягнення заборгованості.
Згідно ст.28 Закону України №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Починаючи з 01.10.2011 страховий стаж змінено та встановлено, що для чоловіків 35 років, для жінок - 30 років, проте відсоткове відношення збільшення пенсії залишилось незмінним та становить 1%. Згідно норм пенсійного законодавства витрати на підвищення пенсій за понаднормативний стаж відносяться до тих витрат, які підлягають відшкодуванню підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності.
Довідками УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя підтверджується факт здійснення витрат щодо виплати пенсій пенсіонерам. Доказів, які б спростовували цей факт, відповідач суду не надав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якої вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій у повному розмірі. Тому, заборгованість у сумі 113 840, 77 грн. за період: грудень 2014 по лютий 2015 року, яка обліковується за відповідачем перед органом Пенсійного фонду України, підлягає стягненню. При цьому, виходячи зі змісту Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначений Закон регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, та не звільняє підприємства, зазначені в ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", від відшкодування виплачених пільгових пенсій.
Крім того, суд зазначає, що відшкодуванню не підлягають витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на підставі ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» лише за умов, якщо пенсіонери працювали на відповідних роботах до 01.01.1992 р., станом на цю дату набули права на отримання таких пенсій, та не продовжували працювати після 01.01.1992 р., а тому суд не приймає зазначені доводи відповідача.
Також є необґрунтованими заперечення відповідача проти відшкодування витрат на виплату доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з урахуванням надбавок та доплат, оскільки, як встановлено із розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які направлялись відповідачу, до відшкодування визначена сума пенсій без надбавок, доплат та підвищення.
Судом також не приймаються посилання відповідача на те, що Пенсійним фондом з підприємства стягуються витрати не пропорційно стажу роботи, відпрацьованому пенсіонерами на підприємстві відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджується, що Пенсійний фонд подає розрахунки на відшкодування фактичних витрат пропорційно стажу роботи на підприємстві.
Таким чином, доводи відповідача не приймаються судом до уваги з підстав зазначених вище.
За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вище наведена позиція є тотожною із правовою позицією Верховного Суду України висловленою у постановах від 25.09.2012 по адміністративних справах №21-293а12 та №21-294а12.
Відповідно до п.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд
Позов позивача задовольнити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Український графіт" на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (на р/р 25601301001080, МФО 313957, код ЄДРПОУ 20508396, банк Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України") заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року включно в розмірі 113 840, 77 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.О. Нестеренко