21 квітня 2015 року 17 год. 10 хв.Справа № 808/8190/14 ДО/808/1100/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сіпаки А.В.,
при секретарі судового засідання Горбовій І.С.
за участю:
представника позивача Рукавкова Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Запоріжжі адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Маріупольського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»
до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області
про визнання дій протиправними та скасування вимоги
Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Маріупольського виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо надання позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 №Ю-2310-25 зі сплати єдиного внеску в розмірі 635872,01 грн.;
визнати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 №Ю-2310-25 нечинною;
скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2014 №Ю-2310-25.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.11.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою № 1136/05, у якій було прохання звільнити Маріупольське ВУВКГ КП "Компанія "Вода Донбасу" від виконання обов'язків, визначених частиною другого статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для звільнення є Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року №1669-VII.
В судовому засіданні представник позивача не згоден з діями Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області та прийнятою вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2310-25 від 03.11.2014 у повному обсязі та вважає її протиправною та такою, що порушує права позивача. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 19.02.2015 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Проти позову заперечив, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов, зокрема зазначив, що відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року N1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року N1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Крім того, відповідно до п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки за поданням Антитерористичного центру при Службі безпеки щомісяця вносити в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до переліку, затвердженого цим розпорядженням. Вважає що підстав для скасування податкової вимоги відсутні та просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, судом встановлені наступні обставини.
07.11.2014 Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі Маріупольського виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" звернулось до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області із заявою, у якій на підставі Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року №1669-VII просило звільнити від виконання обов'язків, визначених частиною другого статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до 05 листопада 2014 року, а саме на час дії Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року №1669-VII.
07.11.2014 позивачем було отримано вимогу про сплату боргу №Ю-2310-25 від 03.11.2014, про сплату суми недоїмки із сплати єдиного внеску в розмірі 635872,01 грн.
При вирішенні цієї справи судом взято до уваги наступне.
Відповідно до п. 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначені Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669-VII) від 02.09.2014 № 1669-VII.
Відповідно до вказаного Закону № 1669-VII, визначено дату початку проведення антитерористичної операції, а саме, відповідно до статті 1 Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Таким чином, датою проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.
Згідно з абзацом другим статті 1 Закону № 1669-VII територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
У відповідності до статті 6 Закону № 1669-VII, під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Для забезпечення дії Закону № 1669-VII Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Проте, 05.11.2014 Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р дію Розпорядження від 30.10.2014 № 1053-р зупинено.
Таким чином, на даний момент перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, є невизначеним, що робить неможливим застосовування положень Закону № 1669-VII.
Також, на сьогодні не розроблено порядок застосування вказаних у статті 6 Закону № 1669-VII податкових пільг, а також не внесено відповідних змін до Податкового кодексу України.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/18330/14 від 09.02.2015 визнано недійсним Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014, оскільки це не звільняє позивача від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що дії Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо винесення податкової вимоги № Ю-2310-25 від 03.11.2014 є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству, наявність підстав для скасування сформованої податкової вимоги судом не встановлено, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі Маріупольського виробничого управління комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", з урахуванням сплаченого позивачем судового збору у розмірі 487,20 грн., стягненню з позивача підлягає сума судового збору у розмірі 4384,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163, 186 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Маріупольського регіонального виробничого управління комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (ЄДРПОУ 35397832) суму судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В.Сіпака