18 травня 2015 року о 11 год. 50 хв.Справа № 808/9267/14 ДО/808/1269/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Шари І.В.
за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.
представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача-1 - Муштіної І.В.,
відповідача-2 - Бабанова М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі адміністративного суду
за позовом ОСОБА_5
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області
про скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді
Позивач, ОСОБА_5, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач-1), до Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №1345 від 17.07.2014 м. Маріуполь «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Артемівського, Дебальцевського, Дружківського, Єнакіївського, Костянтинівського, Кіровського, Краматорського, Красноармійського, Краснолиманського, Слов'янського, Сніжнянського, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Калінінського, Микитівського, Ц-Міського РВ Горлівського МУ, Ц-Міського, Гірницького, Ч-Гвардійського, Кіровського, Совєтського РВ Макіївського МУ, Красногорівського МВМ Мар'їнського РВ і ЛВ в аеропорту Донецьк ГУМВС в області та покарання винних» в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, пп.1.2, 2.2, 4.1 (розділ ІІІ) Правил поведінки та професіональної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012, що виразилося в невиході на службу без поважних причин з червня 2014 до теперішнього часу (17.07.2014);
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №280 о/с від 23.07.2014 «По особовому складу» м. Донецьк про звільнення відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ;
- поновити позивача на посаді начальника сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Дружківського МВ ГУМВС України у Донецькій області;
- стягнути з відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з червня 2014.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем-1 неправомірно прийнято наказ про звільнення його з посади начальника сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Дружківського МВ ГУМВС України у Донецькій області за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, оскільки позивач 29.05.2014 подав рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в Донецькій області в якому просив звільнити його з органів внутрішніх справ за власним бажанням, проте вказаний рапорт не було виконано. Зазначає, що про незаконність оскаржуваних наказів свідчить і те, що службове розслідування, яке повинне передувати звільненню, відносно позивача не проводилось, жодних пояснень від позивача не витребовувалось та з результатами службової перевірки, як і з наказами про звільнення позивача ознайомлено не було. Просить задовольнити позовні вимоги.
Представники відповідача 1 та відповідача 2 позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити, вважають оскаржувані накази такими, що прийняті правомірно, у зв'язку із встановленими в ході проведеного службового розслідування обставинами щодо допущення позивачем порушення дисципліни, що знайшло своє відображення у невиході позивача без поважних причин на службу починаючи з 01.06.2014.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_5 проходив службу в органах внутрішніх справ з 18.09.2000 та мав спеціальне звання майора міліції, що підтверджується біографічною довідкою (а.с.10).
З 15.11.2011 ОСОБА_5 обіймав посаду начальника сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Дружківського МВ ГУМВС України у Донецькій області (а.с.10).
29 травня 2014 року позивач звернувся до начальника ГУМВС України в Донецькій області з рапортом, в якому просив звільнити його з органів внутрішніх справ за власним бажанням (а.с.12).
Наказом ГУМВС України в Донецькій області №1345 від 17.07.2014 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Артемівського, Дебальцевського, Дружківського, Єнакіївського, Костянтинівського, Кіровського, Краматорського, Красноармійського, Краснолиманського, Слов'янського, Сніжнянського, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Калінінського, Микитівського, Ц-Міського РВ Горлівського МУ, Ц-Міського, Гірницького, Ч-Гвардійського, Кіровського, Совєтського РВ Макіївського МУ, Красногорівського МВМ Мар'їнського РВ і ЛВ в аеропорту Донецьк ГУМВС в області та покарання винних» за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, пп.1.2, 2.2, 4.1 (розділ ІІІ) Правил поведінки та професіональної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012 р., що виразилося в невиході на службу без поважних причин з червня 2014 до теперішнього часу ОСОБА_5 звільнено з органів внутрішніх справ (а.с.98-104).
Наказом МВС України №280 о/с від 23.07.2014 «По особовому складу» ОСОБА_5 звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 17.07.2014 (а.с.164, т.1).
Під час розгляду справи судом встановлено, що підставами для прийняття зазначених наказів став висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни з боку співробітників Дружківського міськвідділу (а.с.129-140).
Так, у вказаному висновку службового розслідування зазначено, що начальник сектору БНОН Дружківського міськвідділу майор міліції ОСОБА_5 з 01.06.2014 по теперішній час перестав виходити на роботу (а.с.129).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначено в оскаржуваних наказах позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) - за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, пп.1.2, 2.2, 4.1 (розділ ІІІ) Правил поведінки та професіональної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012 р., що виразилося в невиході на службу без поважних причин з червня 2014 до теперішнього часу.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про міліцію», у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.
Частиною 1 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Основні обов'язки міліції визначені статтею 10 Закону України «Про міліцію».
Відповідно до присяги працівника внутрішніх справ України, текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України: поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.
Порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ регулюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 2 Положення позивач, який мав спеціальне звання майора міліції, відноситься до осіб старшого начальницького складу.
Підстави звільнення зі служби в запас осіб середнього, старшого та вищого начальницького складу (з постановкою на військовий облік), визначені пунктом 64 Положення, зокрема підпункт «є» якого передбачає звільнення за порушення дисципліни.
Сутність службової дисципліни, обв'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначаються Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.
Статтею 8 Дисциплінарного статуту передбачено, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.
Враховуючи викладені приписи Дисциплінарного статуту, суд зазначає, що позивач, як особа старшого начальницького складу органів внутрішніх справ зобов'язаний був неухильно дотримуватись правил внутрішнього розпорядку та як начальник відділу контролювати належне виконання посадових обов'язків його підлеглими.
Разом з тим, як встановлено під час проведення службового розслідування та закріплено у висновку службового розслідування ОСОБА_5 з 01.06.2014 по дату складання висновку за результатами службового розслідування перестав виходити на роботу та виконувати посадові обов'язки.
Суд зазначає, що відсутність позивача на робочому місці підтверджується рапортом заступника начальника Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області підполковника міліції Галець А.В. (а.с.151), актами про відсутність на робочому місці працівника Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 02.06.2014, 03.06.2014, 04.06.2014, 05.06.2014, 14.07.2014 (а.с.153-157), а також актом перегляду відео реєстратора «Digital video recorder TDVR 1104/1108» (а.с.158).
Крім того, з наданого до матеріалів справи акту про розмови з працівником міськвідділу з використанням засобів мобільного зв'язку від 01.06.2014, судом встановлено, що ОСОБА_5 в телефонній розмові зазначив, що виходити на службу відмовляється у зв'язку з тим, що ним було подано рапорт на звільнення за власним бажанням, на пропозицію прибути до міськвідділу для надання письмових пояснень категорично відмовився (а.с.152).
При розгляді справи представниками сторін не заперечувався той факт, що позивач не виходив на службу з 01.06.2014 по день звільнення. Суд зазначає, що основною умовою належного виконання посадових обов'язків співробітником ОВС є дотримання дисципліни, зокрема, дотримання правил внутрішнього розпорядку. Позивач же, припинивши виконувати службові обов'язки до звільнення, грубо порушив вимоги Дисциплінарного статуту.
Отже, зважаючи на те, що позивач свідомо, без наявності поважних причин не виходив на службу з 01.06.2014 по 17.07.2014 відповідачем правомірно прийнято рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Стосовно посилань позивача на поданий ним рапорт на звільнення з органів внутрішніх справ саме за власним бажанням, суд зазначає наступне.
Пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
З матеріалів справи судом встановлено, що рапорт ОСОБА_5 на звільнення з ОВС за власним бажанням датований 29.05.2014, тобто, відповідно до пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивач був зобов'язаний виходити на службу протягом 3-х місяців починаючи з 29.05.2014, проте, позивач без поважних причин припинив виходити на службу вже з 01.06.2014.
Суд також не приймає посилання позивача на те, що після подачі рапорту 29.05.2014 начальник Дружківського МВ ГУМВС України у Донецькій області заборонив позивачу в усній формі виходити на службу, оскільки позивачем по-перше не надано жодних доказів на підтвердження зазначеної обставини, а по-друге у разі якщо позивач вважав, що наказ начальника Дружківського МВ ГУМВС України у Донецькій області суперечить вимогам законодавства зобов'язаний був повідомити про такий наказ вищого за посадою прямого начальника, чого позивачем зроблено не було, доказів протилежного суду також не надано.
Щодо посилань позивача на те, що 28.05.2014 його було викрадено з Дружківського МВ ГУМВС України у Донецькій області озброєними представниками «ДНР» після чого утримували до 29.05.2014 у підвальному приміщенні застосовуючи фізичне насильство, суд зазначає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про вказані обставини та про те, що рапорт про звільнення з ОВС ним було написано під тиском.
Крім того, суд зазначає, що м. Дружківка була звільнена від незаконних збройних формувань силами Національної гвардії України та Збройних сил України 07.07.2014, разом з тим, позивач навіть після звільнення міста від незаконних збройних формувань не повернувся до виконання покладених на нього посадових обов'язків.
Щодо посилань позивача на те, що йому не правомірно під час звільнення не видано трудову книжку, суд зазначає, що оскільки позивач на момент звільнення перебував на посаді начальника сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Дружківського МВ ГУМВС України у Донецькій області, його особова справа зберігалась ГУМВС України в Донецькій області (м. Донецьк) проте, у зв'язку із захопленням адміністративної будівлі ГУМВС України в Донецькій області представниками незаконного збройного формування «ДНР», відповідач-1 об'єктивно був позбавлений можливості видати позивачу трудову книжку, що підтверджується довідкою УКЗ ГУМВС України в Донецькій області (а.с.194).
Стосовно посилань позивача на порушення його прав при призначенні та проведенні службового розслідування, оскільки його не було ознайомлено ані з фактом початку службового розслідування, ані з висновком за результатами службового розслідування, суд зазначає наступне.
Наказом МВС України №230 від 12.03.2013 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція №230), яка визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.
Пунктом 6.3 Інструкції №230 передбачені права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, а саме:
6.3.1. Отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування;
6.3.2. Брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування;
6.3.3. Висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять);
6.3.4. Відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України;
6.3.5. За письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України;
6.3.6. Оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.
Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язок відповідача надсилати позивачу копію наказу про проведення службового розслідування, а сам порядок проведення службової перевірки передбачає можливість надання особою, щодо якої проводиться перевірка, пояснень.
Разом з тим, оскільки позивач не знаходився на місці несення служби під час проведення перевірки, він не надавав пояснення, а від прибуття до Дружківського МВ згідно даних викладених в актах позивач взагалі відмовився, суд вважає необґрунтованими та безпідставними твердження позивача щодо порушення його прав під час проведення такої перевірки шляхом позбавлення його можливості надавати будь-які пояснення в письмовій чи усній формі.
Також, позивачем не надано до суду доказів того, що він звертався з письмовими рапортами, в яких просив ознайомити його з висновками службового розслідування, а також з матеріалами зібраними в процесі його проведення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність проведення відповідачами службових розслідувань за фактом невиходу позивача на службу з 01.06.2014.
В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
А відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5.
У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 256 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Шара