20 травня 2015 рокуСправа № 808/7855/14
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Шара І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю
До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся Донецький міський центр зайнятості з позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з гр. ОСОБА_1 отримане шляхом обману матеріальне забезпечення на період безробіття з 10.12.2012 по 13.01.2013 в сумі 2207,54 грн.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 107 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві, вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відповідно до вимог зазначеної статті судом неодноразово робились запити до Сектору адресно-довідкової роботи Управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, проте станом на 20.05.2015 до суду відповіді на такі запити не надійшло.
Також, відповідно до п. 4, 6 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства та чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Суддею встановлено, що 28.05.2012р. до Донецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернулась гр. ОСОБА_1. 05.06.2012 ОСОБА_1 наданий статус безробітної. 05.06.2012 р. призначено виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття. Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України №60/62 від 13 лютого 2009 року, Донецьким міським центром зайнятості проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення ОСОБА_1. За результатами перевірки складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1449д від 16.05.2014. Перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості (04.06.2012 по 14.01.2013) як безробітна, надавала послуги ТОВ «АКВАДОНІНВЕСТ» з 10.12.2012 по 31.12.2012, що підтверджується листом ТОВ «АКВАДОНІНВЕСТ» №78/04/13 від 04.03.2014. Отримання доходу підтверджується актами виконаних робіт. В зв'язку з вказаними обставинами виникла незаконна виплата допомоги по безробіттю. На підставі отриманих відомостей, директором Донецького міського центру зайнятості прийнято рішення (наказ №509 від 09.07.2014) про повернення ОСОБА_1 суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 2207,54 грн. З метою досудового урегулювання спору, гр. ОСОБА_1 направлено листа від 09.07.2014 вих.№08-09/1917 з пропозицією повернути неправомірно отриману допомогу по безробіттю в добровільному порядку у 15-ти денний строк з моменту отримання листа.
Позивач, посилаючись на статтю 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" вважає, що відповідач повинен повернути суму виплаченої допомоги по безробіттю.
З огляду на викладені обставини суддя зазначає наступне.
Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України "суб'єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.
Пунктом 5 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Отже, публічно-правовим спором є той спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Згідно частини 2 статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною 2 статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, відповідно до викладеного, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.
Частиною 4 статті 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач у справі звернувся до суду з приводу повернення безпідставно сплачених відповідачу сум у вигляді допомоги по безробіттю, суддя дійшов висновку, що наведений спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Згідно з приписами п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 104, 106, 109 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №808/7855/14 (провадження №ДО/808/918/14) за позовом Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з позовом та додатками до нього надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду у порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Шара