Справа № 300/90/14-ц
Іменем України
18 травня 2015 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Ігнатюка Б.Ю. і Мацунича М.В.,
при секретарі: Дашковська С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Воловецького районного суду від 02 червня 2014 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - Синевирська сільська рада та Міжгірська державна нотаріальна контора Закарпатської області, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю і свідоцтва про право на спадщину за законом, -
У серпні 2013 р. ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2, в якому після уточнення предмету (т.1, а.с.189) просив:
- визнати недійсним виданий ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 25.02.1998 р.;
- визнати недійсним видане ОСОБА_2 як спадкоємиці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.01.2009 р.
На обґрунтування зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його дід ОСОБА_5, який за заповітом розпорядився усе своє майно після смерті передати внукові. Після смерті ОСОБА_5 він вступив в управління спадковим майном, зокрема, житловим будинком № НОМЕР_2 із господарськими будівлями та присадибною земельною ділянкою колгоспного двору площею 0,14 га. У 1990 р. він виготовив будівельний паспорт на забудову вказаної ділянки, оскільки житловий будинок, у якому проживав дід, був старим. Загальні збори колгоспу "Червона зірка" 20.06.1989 р. надали йому вказану земельну ділянку площею 0,14 га в постійне користування. У 1992 р. він розібрав житловий будинок і розпочав будівництво нового, спорудивши фундамент. 30.01.1998 р. Синевирська сільська рада прийняла рішення № 3 про передачу в приватну власність ОСОБА_4 для обслуговування житлового будинку № НОМЕР_3 в с. Синевир земельної ділянки площею 0,29 га включно із земельною ділянкою площею 0,14 га, яка знаходилась у його користуванні. На підставі цього рішення 25.02.1998 р. ОСОБА_4 було видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4. У 2005р. ОСОБА_4 помер. Усе його майно успадкувала дружина - відповідач ОСОБА_2, зокрема, й земельну ділянку, що знаходилась у його користуванні, про що нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.01.2009 р.
Постановою Воловецького районного суду Закарпатської області від 19.10.2012 р. у справі №704/1002/2012 р. постановлено: визнати незаконним і скасувати рішення Синевирської сільської ради № 3 від 30.01.1998 р. про передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки 0,30 га для обслуговування житлового будинку № НОМЕР_3 у с. Синевир, у частині, що порушує право ОСОБА_3 щодо передачі зазначеним рішенням у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,14 га, яка знаходилась у користуванні ОСОБА_3 за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Синевир, № НОМЕР_2.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 р. указана постанова залишена без змін.
Рішенням Воловецького районного суду від 02.06.14 р. позов задоволено (т.1, а.с.218-219).
Апелянт просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові. Доводить про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Указує, що позивач уже декілька разів звертався до суду з такими самими позовними вимогами і рішеннями судів йому було відмовлено. Крім того, суд не взяв до уваги претензії позивача на земельну ділянку площею тільки 0,14 га, а скасовано весь державний акт на землю площею 0,29 га. Також посилається на те, що суддя Вотьканич В.А. розглядав справу про визнання недійсним рішення сільради, яке стало підставою для видачі державного акту, під час розгляду якої вона жодного разу не викликалася у судове засідання. За таких обставин йому було заявлено відвід, який був відхилений, а тому вважає дане рішення упередженим та однобоким.
Суд першої інстанції виходив із того, що ухваленням незаконного рішення Синевирською сільською радою 30.01.1998 р. про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,30 га, яке в подальшому визнано незаконним і скасовано, було порушено право позивача на користування його земельною ділянкою площею 0,14 га.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін, із таких мотивів.
Установлено, що на підставі рішення 18 сесії 22 скликання Синевирської сільської ради № 3 від 30 січня 1998 р. ОСОБА_4 25 лютого 1998 р. видано державний акт на право приватної власності серії НОМЕР_4 на земельну ділянку площею 0,29 га для обслуговування житлового будинку в с. Синевир, № НОМЕР_3.
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_4 помер. Спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 є відповідач ОСОБА_2, якій 13.01.2013 р. державним нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, що складається із земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4 згідно вищезазначеного державного акту.
Постановою Воловецького районного суду від 19.10.2012 р. визнано незаконним і скасовано рішення 18 сесії 22 скликання Синевирської сільської ради № 3 від 30 січня 1998 р. про передачу в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,30 га для обслуговування житлового будинку № НОМЕР_3 у с. Синевир, у частині, що порушує права ОСОБА_3 щодо передачі зазначеним рішенням у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,14 га, яка перебувала в користуванні ОСОБА_3 за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку в с. Синевир, № НОМЕР_2, Міжгірського району.
Указана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 р. (т.1 а.с.4-7).
За таких обставин, оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили, скасовано рішення сільської ради, яке стало підставою для видачі державного акту і вказаним судовим рішення встановлений факт порушення прав позивача оспорюваним державним актом, то суд першої інстанції обґрунтовано скасував такий державний акт і свідоцтво про право на спадщину, яке є похідним від нього.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про існування декількох інших судових справ із такими ж вимогами позивача, по яких постановлені рішення про відмову в їх задоволенні, оскільки вказані цивільні справи (розглядалися у 2002-2008 р. р.) не є тотожними цій цивільній справі, оскільки підставою для звернення ОСОБА_3 до суду з позовом наразі стало саме скасування рішення сільської ради постановою Воловецького районного суду від 19.10.2012 р. Тобто, підстави позову є зовсім іншими, а відтак, такі справи не є тотожними. Вирішення повторно таких же позовних вимог, однак з інших правових підстав, не є порушенням норм процесуального права.
Не може бути взято до уваги і твердження апелянта про те, що претензії позивача стосуються лише земельної ділянки площею 0,14 га, так як чинним законодавством не передбачена можливість скасування державного акту частково. Тобто, суд першої інстанції, встановивши, що державний акт видано на підставі частково незаконного рішення і що таким актом порушено права позивача, правомірно скасував державний акт у цілому.
Із приводу посилання апелянта на відхилення її заяви про відвід судді Вотьканичу В.А., то колегія суддів не вбачає у цій справі упередженості вказаного судді, оскільки постанова Воловецького районного суду від 19.10.2012 року, яка винесена також цим суддею і на яку посилається апелянт в обґрунтування відводу, залишена в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 року, тобто є законною.
У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
2. Рішення Воловецького районного суду від 02 червня 2014 року залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: