Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "18" травня 2015 р. Справа № 906/452/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Ведіщева А.П. (довіреність №5786/19 від 31.12.14)
від відповідача: не з'явився
розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 1860,50 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 1860,50 грн. заборгованості за договором №7-2012-ПП-1592 від 01.01.12. на постачання природного газу, з яких: 1599,92 грн. - основний борг, 123,02 грн. - пеня, 18,15 грн. - 3% річних, 119,41 грн. - інфляційні.
Представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив .Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за закінченням терміну зберігання".
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Згідно п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11, за змістом зазначеної статті 64 ГПК ( 1798-12 ), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
01 січня 2012 року між Акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (споживач, відповідач) укладено договір № 7-2012-ПП-1592 (з 25.12.12 - №П-ПР-7-2013-1592) на постачання природного газу за регульованими тарифами (далі Договір) (а.с.9).
За умовами п. 1.1 Договору, позивач зобов'язався постачати природний газ відповідачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а відповідач в свою чергу зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором.
Договірні обсяги постачання газу відповідачу наводяться в додатку 2 до Договору (п. 2.1 Договору).
За умовами п. 2.6 Договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.
Сторони погодили, що акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п. 2.9 Договору).
Відповідно до п. 4.4 Договору, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.
Пунктом 4.5 Договору, сторони визначили, що розрахунковий період за договором становить один місяць - з 08:00 години першого дня місяця до 08:00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору. Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу.
Згідно п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору.
Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го числа місяця , наступного за розрахунковим.
Позивач виконав свої зобов'язання згідно договору, поставивши в листопаді 2014 та в січні 2015 відповідачу природний газ загальним об'ємом 272куб.м., що підтверджується Актами приймання-передачі від 28.11.14 та від 02.02.15 на загальну суму 1599,92грн.(а.с.16,17).
Відповідач свої зобов'язання за договорами не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по оплаті отриманого природного газу в сумі 1599,92грн.
23.02.2015 відповідачу надіслано лист-вимогу № 776/19 про сплату заборгованості за отриманий природний газ в сумі 1599,92грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1599,92грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За приписами п. 6.2.2 Договору № П-ПР-7-2013-1592 від 01.01.2012, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На підставі зазначеного пункту договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 123,02грн. пені.
За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови № 14).
Господарським судом самостійно здійснено розрахунок пені:
- у листопаді 2014р. сума боргу становила 434,55 грн.; період прострочення з 03.12.13 по 20.03.15; кількість днів прострочення 107 день, сума пені становить - 45,55 грн. ;
- у січні 2015р. сума боргу становила 1165,37 грн.; період прострочення з 03.02.15 по 20.03.15; кількість днів прострочення 45 день, сума пені становить - 66,73 грн.
Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню становить 112,28грн., у стягненні пені в розмірі 10,74грн. суд відмовляє.
Крім того на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 18,15грн. 3% річних та 119,41грн. інфляційних.
Частиною другою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд вважає, що розрахунок річних виконано не вірно, оскільки річні обраховані за період з 03.11.14 по 20.03.12 на всю суму боргу в розмірі 1599,92грн. без врахування періоду винекнення боргу та строків оплати.
Обрахувавши річні самостійно, суд прийшов до висновку, що стягненню підлягають річні в розмірі 8,13грн., в частині стягнення 10,02грн. річних слід відмовити.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування за період з 03.11.14 по 20.03.15.
Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Натомість позивач помилково застосував індекси інфляції, що були визначені за місяці, в яких відповідач, згідно договору, мав оплатити одержаний газ.
Обрахувавши інфляційні нарахування самостійно, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в більшому розмірі ніж заявлено, інфляційні підлягають стягненню в заявленому розмірі - 119,41грн.
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 1839,74грн., з яких: 1599,92грн. боргу, 112,28грн. пені, 8,13грн. річних, 119,41грн. інфляційних. У стягненні 10,74грн. пені, 10.02грн. річних слід відмовити.
В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10014, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, ідентифікаційний код 03344071):
- 1599,92 грн. боргу;
- 112,28 грн. пені;
- 8,13 грн. 3% річних;
- 119,41грн. інфляційних;
- 1806,61 грн. судового збору.
3.Відмовити в позові в частині стягнення 10,74грн. пені та 10,02грн. річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання рішення 20.05.15
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2-відповідачу (рек. з повідом.)