про відмову у відкритті провадження
15 травня 2015 р. м. ХерсонСправа № 821/1508/15-а
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Кузьменко Н.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Цюрупинської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до Відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13 квітня 2015 року ВП№47192669, -
встановив:
14 травня 2015 року до Цюрупинської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до Відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області з позовними вимогами визнання дій неправомірними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13 квітня 2015 року ВП№47192669.
У відповідності до ч.2 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі якщо відсутні підстави, в тому числі, для відмови у відкритті провадження у справі.
Статтею 181 КАС України визначені процесуальні відносини, пов'язані з оскарженням рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, які одночасно регулюють норми Цивільного процесуального кодексу України (розділ VII (надалі - ЦПК України), Господарського процесуального кодексу України (ст. 121-2 (надалі - ГПК України), які не суперечать одна одній. Метою такого законодавчого визначення юрисдикції справ зазначеної категорії є забезпечення найбільш ефективного здійснення судового контролю за виконанням судових рішень судом, який видав виконавчий документ.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
За приписом частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У розвиток вказаного положення Європейський суд з прав людини в Рішенні від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина друга статті 1), в системі судів загальної юрисдикції (частина перша статті 3) діють спеціалізовані суди (частини друга, третя статті 17, стаття 18), до яких належать господарські, адміністративні суди (частини друга, третя статті 21, частина третя статті 26, частина друга статті 31). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень між загальними і спеціалізованими судами підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Постановою пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 (із змінами) «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» передбачено наступне.
Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому судам слід ураховувати, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором (абз.3,4,5 п.2 Постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 №3).
Судам необхідно враховувати, що відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" до юрисдикції адміністративних судів належать справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні вироків судів у частині, що підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою (про стягнення штрафів, конфіскацію майна тощо), за винятком справ за позовами сторін виконавчого провадження (п.8 Постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 №3).
В даному випадку винятком з адміністративної юрисдикції є звернення з позовною вимогою сторони виконавчого провадження.
За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів (ч.3 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Цюрупинського РУЮ Херсонської області від 13.04.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) відмовлено у прийнятті виконавчого листа №664/4734/13-к виданого 05.05.2014 року Цюрупинським районним судом Херсонської області про конфіскацію всього майна засудженого ОСОБА_1, стягувач - держава.
З викладеного суддя робить висновок про наявність підстав передбачених п.1 ч.1 ст.109 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити.
Також, суд роз'яснює, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускаються.
Керуючись ст.ст. 109 КАС України, суддя, -
ухвалив:
У відкритті провадження у адміністративній справі за позовом Цюрупинської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до Відділу державної виконавчої служби Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13 квітня 2015 року ВП№47192669 - відмовити.
Копію ухвали разом з адміністративним позовом та всіма додатками до нього надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 11.5.